Магазин із продажу насіння й садового інвентарю учасник АТО Володимир Жидков задумав організувати відразу після закінчення контракту служби в лавах ЗСУ. Тим більше, що дружина Ірина — професійний агроном. Щоправда, починати власну справу, навіть якщо йдеться про самозайнятість у регіоні, дуже нелегко. Особливо якщо прагнеш діяти чесно.

Посмішка на вивісці

Переселенцем Володимир Жидков став восени 2014 року. У Кадіївці (колишній Стаханов) був правозахисником, головним редактором місцевої газети, працював і на держслужбі. Коли бойовики захоплювали Стаханов, не дозволив зірвати український прапор із будівлі виконкому. Тож виїжджати з рідного міста довелося поспіхом, з однією валізою — його попередили, що «нова влада» полює саме на таких активістів.

Прибув до українського Лисичанська й одразу пішов служити в армію. Контракт уклав «до закінчення особливого періоду». Минуло два з половиною роки, він воював би й далі, та зустрів свою Ірину. Одружилися. І за 26 днів до появи донечки Аліси Володимир Жидков повернувся до цивільного життя. «Став на облік у центр зайнятості. Коли оформлявся, уже знав, що тепер займатимуся підприємництвом», — стверджує учасник АТО.

У центрі зайнятості йому знадобилося три місяці, щоб зібрати необхідні документи, пройти 5-тижневі онлайн-курси «Prometheus», отримати повний комплекс послуг «Студії Бизне$тарт», яку було створено для підтримання і супроводу безробітних. А також — одноразову виплату допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності.

Разом із дружиною вони обрали свою мрію: торгівля квітами, рослинами і насінням. Шукали приміщення для магазинчика — пощастило, їм запропонували взяти в оренду кімнатку. «Так, тут потрібен ремонт. Робили його самостійно, допомогли колишні товариші по службі, — каже Володимир Жидков. — Ескіз вивіски придумав і зробив сам. Договір оренди уклали на початку місяця, а магазин відкрили вже 8 серпня. Ми планували і в календарі відзначили саме цю дату».

Підприємець-початківець Володимир Жидков одразу й сам став роботодавцем — створив два робочі місця з офіційною заробітною платою. «Знаю, що в нашому краї дуже важко з роботою. Тож коли сказав у центрі зайнятості, що потрібні працівники, там одразу запропонували безліч варіантів», — каже він.

Тут треба зауважити, що йдеться не про бізнесмена, який починає справу, подумки рахуючи майбутні бариші, а про варіант самозайнятості, за умов якого держава звільняється від обов’язку працевлаштовувати колишнього бійця АТО та вимушених переселенців.

Кому вигідний мораторій на перевірки

Але Володимир Жидков стверджує: «Найприкріше, що наші державні органи не йдуть назустріч тим, хто створює робочі місця». За його спостереженнями, більшість тих, хто відкриває власну справу, найчастіше закривають підприємництво в перші місяці роботи. Особливо — колишні бійці АТО.

Чому? «Давайте поясню на власному прикладі, — пропонує Володимир Жидков. — Я — військова людина і ось повертаюся до цивільного життя. Але не бачу реальної реабілітації. Лише балачки. Тим часом чоловікові, який звик бути зі зброєю 24 години на добу, реабілітація під час переходу до мирного життя потрібна. Бо що таке військовий? Дах над головою є, формою забезпечений, годують тричі на день. Усе за розкладом, усе за розпорядком. Потім приходиш на цивілку, і тобі кажуть — роботи немає. Ставлять на облік у центр зайнятості. Перший місяць розмір допомоги, на яку міг розраховувати, не перевищував 500 гривень. А зібрати необхідні документи для отримання адекватних виплат багато хто не може навіть за півроку».

Але ж він досяг своєї мрії?

«Так, мені пощастило. До слова, був правозахисником, тож працюю чесно. Але я не знавець податкового законодавства. А консультації отримати ніде», — каже Володимир Жидков. Він одразу сплачує всі рахунки, які надсилає державна фіскальна служба. Здавалося б, сплатив податки — спи спокійно. Як у відомій рекламі.

«Але через два місяці дізнався від співробітників центру зайнятості — мовляв, за звітами фіскалів у мене немає людей на роботі. Але ж я зробив усе офіційно?! Іду за роз’ясненнями. Виявляється, треба було подавати спеціальні звіти. І тут податкова служба мені призначає список штрафів: за кожен не вчасно поданий звіт!», — скаржиться підприємець-початківець. Довелося одразу сплатити чималу суму. Просто ніхто не спромігся роз’яснити початківцю його обов’язки.

То як мало б бути із підприємництвом для колишніх учасників АТО? Може, потрібні якісь спеціальні курси основ податкового законодавства? «Про курси говорити важко — у нас законодавство дуже часто змінюється, — розмірковує Володимир Жидков. — Наприклад, коли брав людей на роботу, мінімальна заробітна плата становила 3200 гривень. Нині вже 3 700. Змінюються всі розрахунки і податки».

Але найбільше його дратують піар-кампанії навколо підприємництва. «Оголошують про те, що, мовляв, у нас мораторій на проведення перевірок. Краще б перевіряли! Половина моїх конкурентів працює без будь-якого оформлення найманих працівників, — зауважує Володимир Жидков. — То навіщо мені такий мораторій, коли працюю чесно? Для кого він? Для тих, хто не сплачує податки?».

Найбільший попит — на борщовий набір

Одне слово, з трьох демобілізованих товаришів по службі лише Володимир Жидков зумів вкоренитися на цивілці. «Скажу більше. Був командиром взводу. Через мене пройшло чоловік сімдесят. Багато з них уже демобілізувалися. Один пішов у підприємці і за пару місяців закрив свою справу. Більше половини з тих, хто звільнився, знову повернулися до армії, бо не виходить адаптуватися до цивільного життя», — підкреслює Володимир Жидков.

Але попри все на вивісці магазину «Розумний дачник» посміхається весела людина. І в самому магазині покупців зустрічають посмішкою обидві продавчині. «Я теж вимушена переселенка з Луганська, — каже одна з них, Олена Декина. — Раніше торгувала гардинами. Тепер ось довелося стати фахівцем із насіння. Але мені це знайоме — сама захоплююся квітами».

«А я за фахом технік-технолог із силікатних матеріалів та неметалічних виробів. Та хоч місцева, але тут дуже важко з роботою. Її просто немає», — каже Інна Величко, якій доводиться тепер опановувати агрохімію. Вона показує горщик із зеленню: виявляється, в маленькому робочому колективі «Розумного дачника» на власному досвіді перевіряють схожість насіння. Успішно виростили редиску, чекають, коли зав’яжуться плоди перцю. Але найбільші надії пов’язані з кісточкою авокадо. Якщо вдасться проростити — оце буде перемога!

Щоправда, тутешніх покупців цікавить перш за все «борщовий набір» насіння: буряк, морква, капуста. Охоче купують огірки, кабачки, баклажани. Але з огляду на особливості зони ризикованого землеробства потрібна підвищена стійкість насіння до посушливого клімату. Скільки всього видів насіння пропонує «Розумний дачник»?

«Це ви так жартуєте? — сміється Володимир Жидков. — Якщо говорити тільки про сорти, а не про виробників, буде не менше п’ятисот-шестисот найменувань. Лише огірків — близько сотні».

Він із задоволенням веде своєрідну екскурсію магазинчиком. Відчувається, що людина займається улюбленою справою. Тож колишній боєць має право розраховувати на допомогу в досягненні своєї мети. І хіба для цього потрібні якісь спеціальні закони?

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»