КОРИСНИЙ ДОСВІД

Замість нудних рефератів студенти пишуть цікаві статті для української Вікіпедії

Отримати за домашнє завдання не лише реальну оцінку від викладача, а й віртуальні бали від сотень інтернет-користувачів —  справжня нагорода за працю. Це відчуття добре знайоме студентам факультету соціології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Адже тут молодих людей не змушують стрічати першу зорю за написанням нудних рефератів, які ніхто, крім викладача, не читає і вони цілими стосами пролежують на кафедрах вишів. Натомість майбутні соціологи пишуть статті в український сегмент Вікіпедії, тому й ставляться до виконання домашнього завдання дуже відповідально. Більш того, незабаром планують підписати документ про співпрацю з фондом «Вікімедіа».

Неперспективний формат

Ідея давати студентам оригінальні завдання виникла в одного з викладачів факультету соціології Тараса Цимбала. «Насправді ми це практикуємо вже другий рік і навіть не замислювалися, що такий підхід — інноваційний, — розповідає «УК» Тарас Володимирович. — Усе почалося зі звичайного робочого моменту, коли студенти хотіли отримати додаткові бали, — зазвичай їх можна здобути, написавши реферат. Втім, я принципово не даю такого виду роботи, оскільки це абсолютно безплідний, неперспективний формат оцінювання знань і зусиль студента. Тож вигадуючи щось своєрідне, раптом збагнув, що хорошою альтернативою традиційному реферату стануть цікаві й змістовні статті на Вікіпедії».

Як виявилося, співпраця з віртуальною енциклопедією для викладача не нова — Тарас Цимбал зізнається, що сам понад 5 років зареєстрований у Вікіпедії як користувач та редактор. Тож просто поєднував дві різні сфери: громадську активність із професійною діяльністю. Ось і вирішив залучити до корисної роботи молодь. Теми для он-лайн статей викладач давав, керуючись університетськими навчальними програмами, але з творчим підходом. Водночас студії тепер знають усі вимоги, яким повинна відповідати хоч і віртуальна, але стаття для широкого загалу: крім стислості, пов’язування тексту з іншими, які вже існують у Вікіпедії, матеріал має бути зрозумілим для неспеціалістів — доступно пояснювати різні складні поняття.

Виконавши завдання, студенти надсилають своєму педагогові лінки на написані статті, він їх перевіряє і стежить, чи є якісь зауваження від інтернет-користувачів. Більш того, на Вікіпедії діє своя система оцінювання статей експертами, тож якщо хтось помітить плагіат або інші недоліки, статтю можуть видалити. Викладач про це, звісно, дізнається і знизить бал — уже не віртуальний, а реальний. Тому, погодьтеся, самі студенти відповідальніше ставляться до виконання такого завдання, ніж до написання звичайного реферату — адже результат їхніх зусиль оцінюватиме не одна людина, а сотні й навіть тисячі.

«Переваг цього виду роботи багато, — ділиться Тарас Володимирович. — Передовсім це однозначна відмова від паперу: статті, на відміну від рефератів, не лежать стосом на столах викладачів чи в якійсь папці на комп’ютері, а виконують корисну функцію. Так продуктивність нашої діяльності зростає. Також важливо, що ми поєднуємо індивідуальне благо із громадським. Студент пише статтю, щоб поліпшити свою оцінку, але водночас створює продукт, який робить внесок у загальну доступність знань і  розвиває в себе корисні навички: писати стисло, вміти енциклопедично викладати думки, впорядковувати матеріал, ще й набуває технічних навичок форматування матеріалу. Останні, до речі, можуть знадобитися під час влаштування на роботу».

Представники фонду «Вікімедія» розповідають, що до них звертаються багато молодих людей із проханням попрацювати, щоб потім вказати в резюме: «маю навички оформлення текстів у таких он-лайн ресурсах, як Вікіпедія». Оскільки такий досвід останнім часом затребуваний у багатьох організаціях.

Студенти підвищать якість?

Що й казати, багатьом студентам університету оригінальні завдання до душі — навіть тим, яких викладачі бачать усього двічі за семестр, — а такі теж бувають! Також багатьом молодим людям цікаво дізнаватися, що той контент, який ми бачимо в Інтернеті, — насправді продукт чиїхось зусиль і його можна власноруч створювати чи змінювати, зробити власний внесок у корисну справу, а не просто виступати споживачем готового продукту, вже поданого кимось іншим.

Столичним спудеям так сподобалася взаємовигідна співпраця з фондом, що вони вирішили розвинути її до цілого проекту. «Вони вийшли на зв’язок із «Вікімедіа» і провели на нашому факультеті вже кілька тренінгів про особливості оформлення он-лайн статей, — пояснює викладач. — Тож співпраця нашого наукового товариства студентів та аспірантів із фондом триває впродовж півроку. За цей час почалася розробка тексту договору, насправді це меморандум про співпрацю, адже ніхто нікого змушувати не збирається. Викладачі різного віку мають різний доступ до інформаційних технологій: скажімо, старші мало розуміються на комп’ютерних технологіях, тому, звісно, не застосовуватимуть такого виду роботи. А ось молоді, навпаки, візьмуть його на озброєння».

А поки що триває узгодження тексту з обома сторонами: адміністрацією університету та фондом. У виші запевняють, що впродовж наступних півроку документ підпишуть. «Фонд дуже зацікавлений у співпраці зі студентами, адже це громадська організація, яка входить до світової «Вікімедіа», — розповідає Тарас Цимбал. — І вони зацікавлені у зростанні українського сегменту Вікіпедії. Головне завдання, яке вони ставлять перед собою упродовж останнього року, — підвищення якості. Тому що статей багато, але вони, як правило, не розгорнуті, не докладні, є недоліки з об’єктивністю і всебічністю викладеної інформації. Тож вони хочуть поліпшувати свій доробок. А загальна мета цього фонду — рівний доступ до вільних знань усіх, хто має комп’ютер та вихід в Інтернет».

І хоч раніше практику написання он-лайн статей для електронної енциклопедії застосовували лише на факультеті соціології КНУ ім. Тараса Шевченка, за останні півроку цікаву ідею почали переймати студенти інших напрямків — на кібернетичному, філософському факультетах, є вже напрацювання в юристів та в інституті міжнародних відносин. Також про оригінальні — а головне, далеко не нудні! — завдання для своїх вихованців уже замислюються і в інших вищих навчальних закладах.

ДО РЕЧІ

У лабіринтах енциклопедії

Українська «Вікіпедія» містить понад 350 тисяч статей і за даними березневого рейтингу якості перебуває на  5-му місці з-поміж 284 мовних розділів цієї всесвітньої он-лайн енциклопедії і посідає найвище місце серед слов`янських «Вікіпедій». Упродовж лютого україномовна енциклопедія за цим показником піднялася з 7-го на 5-те місце, обійшовши російську та іспанську «Вікіпедії».