Україна неодноразово опинялася в епіцентрі гучних скандалів, пов’язаних з торгівлею органами. Люди намагалися якомога дорожче продати частини свого тіла, виставляли на торги навіть своїх дітей, щоб поліпшити матеріальне становище. «Чорний ринок» постійно вимагав нових жертв і нестачі в них не відчував. У той же час у лікарнях помирали тисячі українців, які так і не дочекалися легального донора. Змінити ситуацію, причому радикально, вирішили депутати, підготувавши законопроект, згідно з яким кожен українець може стати донором органів після своєї смерті, якщо за життя не встигне юридично оформити відмову. Згоди родичів на проведення таких операцій більше ніхто не має наміру питати. Чи стане така ініціатива скринею Пандори для замовних убивств, чи навпаки — дасть шанс на порятунок живих, розбиралася журналіст «УК».
Знаходили вихід у фіктивних шлюбах
На днях прокуратура міста Києва внесла апеляцію на рішення Оболонського райсуду столиці, яким кримінальну справу за обвинуваченням 6 осіб у незаконній трансплантації органів і торгівлі людьми було закрито у зв’язку із закінченням терміну давності.
Про викриття транснаціонального угруповання, члени якого підшукували громадян України для пересадки нирок реципієнтам з Ізраїлю, МВС заявило трохи більше року тому. Скандал вийшов дуже серйозним, оскільки до складу злочинної групи, учасники якої були арештовані, правоохоронці зарахували і провідних лікарів Інституту хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова. За версією слідства, група діяла протягом 2009—2010 років. Пошуком донорів займалися вербувальники з Київської, Одеської, Закарпатської та Запорізької областей, обіцяючи їм за таку послугу гонорар 10 тисяч доларів. Під наглядом вербувальників потенційні донори проходили медичне обстеження. І якщо вони підходили під дані конкретного реципієнта, їх привозили до Києва, де вони деякий час жили перед від’їздом в іншу країну.
Пошуком же потенційних клієнтів займався ізраїльтянин. Він підбирав людей, які потребують пересадки, яких потім оперували в Азербайджані та Еквадорі. Ще на початку слідство зробило головний акцент на незаконній трансплантації органів українців у Баку. Хоча українських міліціонерів трохи розчарувала відповідь азербайджанських поліцейських, які підтвердили, що такі операції на їх території не були протизаконними. В Азербайджані дозволено надавати пересадку органів незалежно від спорідненості донора і пацієнта. І позиція лікарів полягала в тому, що вони просто допомагали людям.
За версією правоохоронців, кілька операцій також були зроблені і в Київському інституті хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова з використанням схеми «фіктивного шлюбу». Тут ідеться про клієнтів з України. Оскільки учасники операції стають родичами, то пересадку можуть проводити в нашій країні на цілком законних підставах. Формально вважається, що мала місце безкорислива пожертва, і медики аж ніяк не зобов’язані перевіряти, чи отримував один з подружжя гонорар.
Лікарі, яких на час слідства заарештували, не погодилися з жодним з пунктів обвинувачення. Крім того, один із хірургів звернувся до Європейського суду з прав людини, щоб оскаржити незаконний, на його погляд, арешт.
Нещодавно Оболонський суд столиці закрив цю справу по закінченні терміну давності (минуло три роки з моменту скоєння, на думку обвинувачення, останнього епізоду злочину).
«Закрито кримінальну справу в зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Прокуратура Києва не згодна з такою постановою районного суду. У зв’язку з цим внесено апеляцію до Апеляційного суду міста Києва», — повідомив старший прокурор столичної прокуратури Віталій Лало.
Продам себе… недорого
На жаль, поки є попит, буде і пропозиція, стверджують медики, з якими спілкувалася журналіст «УК», обговорюючи тему продажу й купівлі людських органів. Це робить нелегальну трансплантологію дуже вигідним і вічним бізнесом, нарівні з торгівлею зброєю і наркотиками. Люди, яким терміново потрібен донор для вмираючого родича, готові віддати останнє, щоб отримати шанс продовжити життя близькій людині.
До 1999 року в українській трансплантології діяла презумпція згоди. Тобто відбирати органи у покійного для пересадки можна було у разі, якщо людина ще за життя не оформила письмову відмову від подібної перспективи. Але потім законодавці вирішили посилити чинне законодавство і наполягли на тому, що органи і тканини покійного можуть використовуватися тільки у випадку, якщо його родичі або він сам за життя підписали на це дозвіл. Якщо родичів немає, оперувати не можна було.
З цього моменту в Україні час від часу розгораються скандали, пов’язані з так званими «чорними» трансплантологами. Наприклад, звинувачення в 2001 році львівських лікарів, підозрюваних у продажу органів немовлят, або гучна в 2007 році справа Міхаеля Зіса, підозрюваного в організації групи «чорних» трансплантологів у Донецьку. А поки в суді слухалася справа лікарів із Інституту ім. О. Шалімова, на Київщині правоохоронці розслідували ще один не менш резонансний інцидент. На цей раз жертвами стали вже померлі люди, у яких співробітники моргу викрадали рогівку очей з метою подальшого продажу.
Але й живі досить часто добровільно виставляють на торги свої органи, не замислюючись про наслідки. Так, у листопаді минулого року Служба безпеки України у ході спеціальної операції викрила та припинила протиправну діяльність організованої злочинної групи, учасники якої налагодили канал торгівлі людьми з метою вилучення у них органів (нирок). Встановлено, що протягом 2011—2012 рр. учасники цієї групи підшукували і вербували малозабезпечених громадян України, організовували їх виїзд за кордон, забезпечивши паспортами і документами, і передавали спільникам для проведення операцій з вилучення нирок. Операції проводилися в медичних центрах Еквадору, Коста-Рики і Шрі-Ланки, за що донори отримували грошову винагороду в розмірі 10 тисяч доларів. 3 листопада в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» після проходження реєстрації на авіарейс Київ—Мадрид співробітники СБУ затримали організатора цього каналу і двох завербованих ним громадян, 27-річного та 35-річного жителів Тернопільської області, яких зловмисник планував переправити в Коста-Рику з метою хірургічного вилучення у них нирок.
У неофіційних розмовах правоохоронці підкреслюють, що бажаючих продати себе буквально по частинах сьогодні більш ніж достатньо. Щоб переконатися в цьому, досить повідомити в Інтернеті: «продам нирку або печінку» і потім просто вибрати сайт з відповідними оголошеннями.
«Біржа донорських органів і крові — продай себе без залишку!» — закликають форуми та аукціони, де першим же пунктом прописано, що донор, який пропонує себе на продаж, теж скоює злочин, відповідальність за який прописана в Кримінальному кодексі. А далі йдуть оголошення, в яких люди, немов виправдовуючись, пояснюють причини, за якими зважилися на такий крок: «Здорова жінка без шкідливих звичок продасть нирку: гр. крові +1 В, тел.... (Потрібна термінова операція синові).
Деякі навіть намагаються підійти до цього питання з гумором: «Хочу допомогти людині, якій потрібна нирка. У мене все одно дві. Безкоштовно, за ваш рахунок тільки аналізи і операція. Мені 20 років, абсолютно здоровий, на всі 100 відсотків. Група крові нульова, ідеальний донор, резус позитивний», «Продам нирку. 3 +, здоровий. Терміново. Готовий їхати хоч до чорта в зуби».
«Україна стала дешевим ринком постачання органів для трансплантації в Європу та інші країни світу, — каже народний депутат Геннадій Москаль. — Треба терміново піднімати життєвий рівень українців, удосконалювати законодавчу базу. Річ у тому, що згідно з чинним законодавством трансплантація органів дозволена лише хворому від близьких родичів. Однак у багатьох випадках родичі не можуть стати донорами для близької людини через медичні протипоказання. У той же час національне законодавство низки країн дозволяє трансплантувати органи від будь-якого донора, який дав на це добровільну згоду, завірену нотаріально. Якщо ми не змінимо ситуацію, то «чорні ринки» органів будуть процвітати. І одні від бідності продаватимуть себе частинами, а інші, хто потребує цих частин, будуть тихо вмирати».
Донор після смерті
Пропозицій щодо такого «розпродажу» органів стане значно менше, якщо буде прийнято зміни до законодавства, які дозволяють презумпцію погодження на посмертне донорство. Нині чинний порядок передбачає, що медики повинні запитати у рідних, чи згодні ті на вилучення органів. Якщо законопроект, який нині перебуває на розгляді у профільному комітеті, буде прийнятий, — питань родичам ніхто не задаватиме. Таким чином, після прийняття закону всі українці стануть потенційними донорами, якщо заздалегідь не напишуть письмову відмову.
Хоч автори документа уточнюють: якщо загиблий не писав відмови від посмертного донорства, його родичі матимуть можливість протягом години після того, як їм повідомили про смерть, протестувати проти вилучення органів. Досить буде сказати, що покійний був проти посмертного донорства.
У той же час юристи наполягають, що головний ризик прийняття такого документа — саме процвітання «чорного ринку» органів усередині країни або зловживання з боку медиків. Приводячи як приклад випадок, що стався у Підмосков’ї з нашим «заробітчанином». 19-річному українцю вирізали органи після того, як він потрапив до лікарні з травмою голови. Родичі дізналися про це вже в морзі.
Пізніше лікарі скажуть його батькам, що діяли за законом: у Росії прийнята презумпція згоди, і кожен, хто за життя не відмовився стати донором, у разі смерті може стати ним без дозволу рідних.
Автори українського закону, які пропонують запровадити презумпцію згоди і у нас, сподіваються на сувору систему контролю, запевняючи, що будь-які зловживання будуть неможливі.
«Такі зміни у законодавстві допоможуть врятувати не одне життя. Інше питання в тому, що нам треба знайти консенсус між правами померлих, їхніх родичів і погодити їх з морально-етичними проблемами, щоб унеможливити всякі зловживання, як показують українські реалії, — упевнений юрист Олександр Кондрашов. — Тому, вважаю, цей законопроект треба буде і з цієї точки зору обговорити на «круглих столах» з громадськістю, із церквою, і знайти нормальну формулу».
Ми в Google+