Нині ми лідируємо на світовому ринку соняшникової олії, посідаємо друге місце за експортом зернових. Загалом понад чверть у товарній структурі експорту України припадає саме на аграрну продукцію. Водночас конкурентні позиції останньої на зовнішніх ринках нестабільні не лише через коливання цін у світі, а й внаслідок незавершеності процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності харчових продуктів. Це зазначали в Мінагрополітики, розробляючи концепцію державної цільової програми розвитку АПК до 2020 року.

У цьому документі також підкреслено, що споживання основних продуктів харчування на одну особу в нашій країні менше від раціональних науково обгрунтованих норм, зокрема молока — на 42%, м’яса — на 34, рибної продукції — на 30, плодів — на 30, винограду у свіжому вигляді — на 75%. Відчувається також недостатність високоякісних продуктів для лікувально-профілактичного харчування дітей. А нинішній рівень агротехнологій не забезпечує отримання екологічно безпечних продуктів. 

Щоб отримувати чисті продукти, земля повинна три роки не знати, що таке хімічні речовини. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Отож програма серед іншого має на меті поступово досягти норм забезпечення населення вітамінною продукцією, сприяти розвитку органічного виробництва в Україні для нарощування внутрішнього споживання органічних продуктів та їх експорту. Справа благородна, адже здоров’я нації — надважливе питання, яке не має відходити на другий план, та й додаткова валюта державі не завадить.

Уже в Європі

Активістам, які агітують за якнайширше споживання в Україні органічної продукції, отже й за розвиток органічного виробництва, союзник в особі державі потрібен. Адже зазвичай у ∂рунт потрапляє багато пестицидів, добрив тощо, які потім перекочовують до нас на тарілки, як і гормони та антибіотики із м’яса. Інтенсивна хімізація АПК екологічно небезпечна для навколишнього середовища і для самої людини.

Тим часом понад 90% української органічної продукції, що експортується, знаходить споживачів саме в Євросоюзі, адже такі вітчизняні виробництва, яких з кожним роком більшає (нині їх понад 180), вже сертифікують за органічними стандартами ЄС. Європейцям смакують українські мед, соки, повидла, сиропи, джеми, ковбаси тощо. Затребувана й рослинна сировина.

Чому ж ми не можемо масово споживати безпечну їжу, вироблену за євровимогами без отрутохімікатів, штучних барвників, підсилювачів смаку?

«Держави, які дбають про здоров’я нації, передбачають дотації для виробників органічної продукції, чим здешевлюють її. Підтримують охочих займатися таким виробництвом, адже перехідний період від традиційного до органічного виробництва становить три роки (земля має очиститися від хімречовин, і вирощена протягом цього періоду продукція не вважається органічною). Крім того, бюджетним коштом агітують за поширення виробництва органічного. Саме так Німеччина в рази збільшила це виробництво, обігнавши Італію та Францію», — каже президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» Світлана Берзіна.

Вона нагадує, що через хімізацію у процесі традиційного виробництва земля деградує, забруднюються ∂рунтові води. Є й соціальний аспект: агрохолдинги, які зазвичай грішать надмірним застосуванням хімзасобів, залишають без роботи багатьох селян — усе робить техніка. А малому та середньому секторам, яким є органічне виробництво, навпаки, потрібна ручна праця. «Та й контроль цього виробництва жорсткий: за євронормами урожай сертифікують щороку. Перевірка інспекторів сертифікаційного органу проходить планово, але без попередження. Забраковану інспекторами продукцію не можна продавати з відповідним маркуванням. Та й переробники органіки повинні використовувати лише ті інгредієнти, які мають органічні сертифікати, навіть на спеції», — додає Світлана Берзіна.          

Із пилососом у поле

«Бувало, що скасовували сертифікат, а іноді самі виробники відмовлялися, зрозумівши, що їхні можливості не відповідають євровимогам», — додає голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов. До речі, всю їжу, вироблену із застосуванням хімікатів, він вважає псевдо-їжею.   

Експерти пояснюють, як виробники органічного, головний девіз яких — запобігти хворобам рослин і тварин, обходяться без хімікатів. Виробники ретельно підбирають попередників сільгоспкультур, дотримуючись науково об∂рунтованих сівозмін, а, наприклад, колорадських жуків збирають технікою, що як пилосос збирає шкідників, або обприскують рослинними препаратами, які паралізують жуків. А тварин утримують не так, як на птахофермах, коли кількість птахів на квадратний метр перевищує всі розумні межі й з’являються хвороби, не характерні для курей. А якщо в органічному виробництві й виникають хвороби, то застосовують частково гомеопатичні, а частково препарати, дозволені за євростандартами, що також контролюють сертифікаційні органи.

Не соромся — попроси сертифікат 

Як зауважує Світлана Берзіна, деякі нечесні виробники як у світі, так і в Україні, не дотримуючись правил сертифікації, порушуючи закони конкуренції, використовують маркування, що вказує на переваги продукту органічного походження. «На такі продукти  в супермаркеті вам не нададуть органічні сертифікати, які споживач має право вимагати», — запевнила вона.

До речі, Антимонопольний комітет за поширення інформації, що вводить в оману, може накладати на виробника штрафні санкцій до 5% річного доходу.

Автор цих рядків вирішила проінспектувати кілька супермаркетів у Броварах, щоб пересвідчитися, чи під самим Києвом торговельні мережі приймають на реалізацію псевдо-органічну  продукцію. А водночас перевірити доступність органічної продукції споживачам.

Одразу зауважу: не поспішайте заповнювати кошик у супермаркеті продуктами з органічним маркуванням (найвідоміші: євролисток на зеленому тлі або знак, який нагадує зеленого журавлика; дізнатися більше про таке маркування можна на сайті www.gpp.in.ua, розділ «знаки на упаковці») та не соромтеся просити документи, які засвідчують відповідну якість.    

Отож в одному з двох невеликих супермаркетів продавець-консультант одразу сказала, що органічної продукції в них не було. В іншому дівчина-консультант спитала, що це таке, тож довелося самій оглянути полиці. Там знайшла лише органічне борошно, на яке мені протягом півгодини видали копію органічного сертифіката з вказанням органу сертифікації, виробника, але без переліку (це обов’язковий документ) продукції, на яку поширюється дія сертифіката.

В одному з двох великих супермаркетів знайшла ще й органічні кефір і йогурт. На касу пішла з йогуртом, куди старший продавець приніс не відповідний сертифікат, про який взагалі не чув, а санітарно-епідеміологічну експертизу та сертифікат якості. А вони, як кажуть у ВГО «Жива планета», зовсім не вказують на органічне походження продукту. В іншому супермаркеті був цілий стенд продукції, яку позиціонували як органічну. Але з необхідним маркуванням, тобто сертифікованою, виявилася лише половина. З органічними документами на вівсянку (сертифікат та перелік продукції до нього) тут було все гаразд — мені їх надали за 15 хвилин. 

«Якщо виникають сумніви щодо справжності сертифіката або чинності його на даний час — відвідайте сайт органу сертифікації (має бути зазначений  у сертифікаті) й переконайтесь у цьому (кожен орган сертифікації має вести реєстр виданих сертифікатів)», — повідомила «УК» Світлана Берзіна.

Щодо вартості органічної продукції, то, наприклад, якщо на сайті однієї з торговельних мереж півкілограма іноземних макаронів коштувало понад 50 гривень, то в магазинах стільки само органічних макаронів нашого виробництва — 15—18 гривень, не сертифіковані за оргстандартом іноземні — 20—44 гривні, наші — 16—22, хоч і кілограмові можна знайти за 15 гривень.  У магазині півкілограма української органічної вівсянки — 23 гривні, іноземної звичайної — 33, нашої — 7 гривень;  біокефір у пластику, 800 грамів — 31 гривня (той, на який не було сертифіката), звичайний у скляній пляшці, 750 г — 20 гривень, 1 літр у пластику — 15. Однакові за вагою органічні та звичайні вафлі коштують 8 та 5 гривень відповідно.

Звісно, потрібно враховувати, що націнки кожен магазин виставляє власні. Тож якщо не лінуватися, то й органічну продукцію можна знайти дешевшу від звичайної. В усякому разі кожен має право вирішувати, чи варте його здоров’я переплачених грошей за безпечну перевірену, що підтверджено документами, продукцію.