Професор Сергій ПОСПЄЛОВ: «Українці виготовляли ліки з рослин одними з перших у Європі»
Нині нашій державі доводиться позичати значні суми грошей під відсотки і на умовах виконання певних зобов’язань. Тим часом таку бажану валюту можна виростити — у буквальному розумінні цього слова. Йдеться про лікарське рослинництво, яке в Україні занедбали. Як стверджує професор Полтавської державної аграрної академії Сергій ПОСПЄЛОВ, ця галузь може давати прибутки навіть більші, ніж вирощування зернових, олійних або технічних сільськогосподарських культур.
— Сергію Вікторовичу, на чому грунтуються ваші твердження?
— Останнім часом у світі дедалі більше виготовляється ліків саме з натуральної рослинної сировини. Лікарські рослини також використовують у косметології, парфумерії, харчовій промисловості. В Україні цей ринок досить потужний, є сучасні інноваційні розробки: зареєстровано 615 лікарських засобів рослинного походження з понад 200 видів рослинної сировини.
— Де беруть сировину наші відомі виробники ліків?
— Переважно за кордоном. Наприклад, у Польщі валеріану вирощують навіть на присадибних ділянках. Але і в Україні є всі можливості для розвитку галузі! Ще збереглися господарства, що за радянських часів спеціалізувалися на вирощуванні лікарських рослин, є кадри, які кваліфіковано можуть це робити, науковий супровід. Та й загалом українці почали вирощувати лікарські рослини і виготовляти з них ліки одними з перших у Європі. А перший у Російській імперії аптекарський город було закладено, згідно з указом Петра I,
1709 року в селі Терни під Лубнами. Дещо пізніше, у 1916-му, в Лубнах створили першу Дослідну станцію лікарських рослин. Наступного року ця установа святкуватиме 100-літній ювілей. За цей час її наукові співробітники вивчили понад 150 лікарських рослин, а також опрацювали технологію вирощування, вивели унікальні сорти рослин. Такої об’ємної, серйозної роботи не проводив, мабуть, жоден з існуючих інститутів аграрного профілю.
— За існування союзного «Медбіопрому» господарства вирощували лікарську сировину цілеспрямовано для фармацевтичних комбінатів і фабрик. Чи ця взаємодія збереглася?
— Після розпаду СРСР подібні функції виконувала Укрфітотерапія. Завжди було так, що лікарські рослини вирощували аграрії, а переробляла медична промисловість. Нині систему зруйновано. У 2007 році вийшла постанова Кабміну про підпорядкування Міністерству аграрної політики державних підприємств з виробництва лікарської сировини, яка поставила хрест на розвитку цих господарств. Залишилася тільки асоціація, що об’єднує досить обмежену кількість виробників лікарської сировини.
Для порівняння: за СРСР у систему «Союзлікраспром» на території України входили 14 господарств, що вирощували понад 50 лікарських культур, з яких 10 були основними. Ці культури ще називали багатотоннажними, бо їх переробляли у великій кількості. Попит і нині є, зокрема на валеріану, ромашку, нагідки, подорожник, череду, шавлію тощо.
— Яку кількість лікарської сировини нині заготовляє Україна?
— Скажімо, у 2013 році ринок лікарської сировини оцінювали майже у 130 мільйонів гривень, зокрема 70—80 мільйонів — зібраної та вирощеної в Україні. Частка рослинних лікарських засобів у сучасному ринку фармацевтичної продукції України становить понад 1 мільярд гривень, в тому числі вітчизняних — майже половина.
— Може, небажання українців вирощувати лікарські рослини пов’язане з тим, що для цього потрібно багато землі?
— Ні, площа під лікарськими рослинами може бути всього кілька десятків гектарів і навіть менше, залежно від потреби. Скажімо, одне з господарств Кобеляцького району на Полтавщині, яке забезпечує потребу в ехінацеї всієї України, відводить під неї лише 40—80 гектарів. Але це найбільші плантації цієї культури в Європі. Інша річ, що лікарські рослини — високотехнологічні культури, і не кожен фермер, аграрій береться за їх вирощування, бо для цього обов’язково треба мати сучасні сушарки і мийки, відповідний досвід. А наші виробники хочуть швидко отримати прибуток без інвестицій. Тому в них то посіви бур’янами заростають, то рослини не за вимогами висушили, а як наслідок — немає якісної сировини. Через це нашим хімфармзаводам легше купувати її за кордоном, хоча там вона і коштує дорожче. Адже для лікарських рослин якість — це основне.
Тож якщо державі потрібні кошти, нехай потурбується про відновлення взаємодії між виробниками лікарських рослин і переробниками, програму відродження галузі, надасть пільги тим, хто цим займатиметься. І повірте, її зусилля окупляться сторицею.
ДОСЬЄ "УК"
Сергій ПОСПЄЛОВ. Народився 1961 року в Полтаві. Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут. Лауреат премії імені Левка Симиренка НАНУ. Автор понад 300 наукових праць і патентів.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+