Тоді як Адміністрація Президента та уряд вживає заходів з дерегуляції економіки та децентралізації держуправління, гідра централізації та бюрократизації намагається залізти з іншого боку. Нещодавно Мінагрополітики подало на розгляд громадськості проект наказу «Про затвердження Порядку планування, використання та обліку власних надходжень Держлісагентства України, Республіканського комітету АР Крим з лісового і мисливського господарства та обласних управлінь лісового та мисливського господарства».
Тому дам, тому не дам
Його новела у використанні коштів спецфонду. Фонд формується за рахунок придбання користувачами мисливських угідь бланків ліцензій на добування ліцензійних видів дичини. Тобто фактично на користувачів угідь, крім податку на мисливство, накладено ще один, а саме — за отримання бланку ліцензії. Зрозуміло, це позначається на мисливцях, які купують право полювання, і негативно впливає на галузь через зменшення кількості охочих полювати. Як відомо, бланки останніми роками подорожчали втричі (бланк ліцензії на оленя коштує 1000 гривень, на кабана — 600). Адміністрування стосовно їх отримання було й без того складне, а наказ його ще більше ускладнив. Зокрема користувач угіддя має перераховувати кошти у територіальні органи, які в подальшому передадуть їх у Київ. Натомість зі столиці у тероргани надійдуть бланки, які ті передадуть господарствам.
Скористатись коштами фонду зможуть користувачі угідь на конкретні потреби. Приміром, на придбання тварин, кормів, зброї, боєприпасів, оплату комунальних послуг, будівництво доріг та організацію біотехзаходів. Для цього мають подати відповідний запит чи клопотання у Держлісагентство. Невже з високих Печерських пагорбів видніше, як користувачу мисливських угідь ефективно розпорядитись коштами.
Та й чи вистачить у Держлісагентстві відповідальних працівників, щоб перечитати всі подання від понад 1000 користувачів мисливських угідь і прийняти відповідно до них рішення, чи це буде звичайна фікція? Та й зі скороченням наполовину держслужбовців у галузевому відомстві, як анонсовано урядом, ймовірно проблеми будуть більш нагальні.
Та як показує практика, на жаль, бюджетне стимулювання галузі ніколи не було рівномірним, логічним і прозорим. Зокрема у 2008 році понад 2,6 мільйона гривень було виділено на зарплати районним мисливствознавцям у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та Севастополі. І жодної копійки не пішло на зарплати мисливствознавцям Вінниччини, Волині, Житомирщини, Закарпаття, Рівненщини, Сумщини, Хмельниччини.
Крім того, економічні показники окремих підприємств доводять, що бюджетне фінансування не впливає на ефективність ведення ними мисливського господарства. Приміром, у 2010-му на ведення мисливського господарства у ДП «Болехівське ЛГ» виділено 42,9% бюджетних коштів, а його окупність становила 11%, у ДП «Вигодське ЛГ» — 8,7% і 17%, ДП «Коломийське ЛГ» — 34,7% і 26%, ДП «Солотвинське ЛГ» — 81,1% і 9% відповідно. Натомість окупність державної резиденції «Синьогора», яка перебуває на повному бюджетному утриманні й отримала у 2010-му з держбюджету 447,3 тисячі гривень, лише 7%(!). Це найменший показник з-поміж інших користувачів мисливських угідь Івано-Франківщини, окупність яких досягла 52%. Протекціонізм у бюджетному фінансуванні підтверджує чітка тенденція виділення бюджетних коштів практично одним і тим самим користувачам мисливських угідь. Приміром, державній резиденції «Синьогорі». Отже, аналіз державного регулювання стосовно фінансування галузі показав, що багато років воно було неефективним. Натомість компетентні органи фактично самоусунулись та не вжили відповідних управлінських заходів для виправлення ситуації.
Адмінпослуги в квадраті
З огляду на досвід негативної практики правозастосування бюджетного фінансування у галузі мисливства і політики Президента, і уряду з курсом на децентралізацію та дерегуляцію, запропонований порядок ухвалювати не можна. Більше того, на мою думку, проект наказу суперечить статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», де визначено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності ∂рунтується на вдосконаленні правового регулювання господарських відносин, недопущенні прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшенні втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усуненні перешкод для розвитку господарської діяльності.
Цю проблему можна розв’язати набагато легше: шляхом скасування плати за отримання бланків ліцензій з Держлісагентства. Це дасть змогу користувачам угідь задіяти кошти на господарські цілі, які виписані у проекті організації мисливського господарства та статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Крім того, буде знівельовано корупційну складову з перерозподілом коштів, стане простішим державне адміністрування мисливського господарства.
Обтяжливим для мисливців залишається й обмін щорічних контрольних карток обліку добутої дичини та порушень правил полювання та отримання посвідчень мисливця. Цю адміністративну послугу надають територіальні органи Держлісагентства, які розташовуються в обласних центрах. Тож мисливцю інколи доводиться долати понад сто кілометрів, щоб сплатити 10 гривень. Набагато більше він витрачає на транспорт, не кажучи вже про витрачання часу. А при сплаті державного мита у розмірі 1,70 гривні доводиться вдвічі більше платити за банківські послуги. Пунктом 2.3. Коаліційної угоди передбачено скорочення переліку адмінпослуг, та навіть ті, що залишаться, будуть у компетенції органів місцевого самоврядування. Отже, мисливці зможуть їх отримати в районних центрах, містах обласного значення.
Більше того, отримання посвідчення мисливця передбачає демонстрацію теоретичної підготовки шляхом проведення відповідного тестування. Переведення процедур тестування на рівень самоврядування дасть змогу не лише наблизитися до мисливця, а й зменшить корупційну складову при проведенні тесту, адже розірветься ланцюг професійних взаємозв’язків. Крім того, брак відповідних знань у галузі мисливства у працівників центрів надання адміністративних послуг лише сприятиме об’єктивності. Аналогічний принцип застосовується при складанні тестів незалежного оцінювання, коли вчитель фізики залучається до організації проведення тестів з історії і навпаки.
Мінагрополітики також не завадить провести ревізію правового забезпечення галузі на предмет децентралізації, дерегуляції, перегляду переліку надання адмінпослуг тощо. Оскільки на одних політичних гаслах нову країну не збудуєш. Якщо політичні заяви не трансформувати в державне регулювання і не реалізувати їх, то мисливство і надалі лишатиметься біля розбитого корита.
Олег ПРОЦІВ,
консультант програми ФЛЕГ-ІІ (програма «Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону дії європейського інструменту сусідства та партнерства») для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+