Україні конче необхідно запровадити кардинальні зміни у сфері державної бюрократії (держслужби). Адже упродовж багатьох років нічого радикального у цьому напрямі так і не було зроблено.

Чимало чиновників є справжніми фахівцями

Так, за словами голови правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка, перша «спроба» у цій царині була в 2005 році, але з того нічого не вийшло. «Сьогодні беремося знову за це надважливе питання. І також готуємо новий законопроект. Але зазначу, що без співпраці з чинною владою не можна довести реформу до рівня законопроектів. А влада, як відомо, не дуже хоче себе реформувати. Тому на першому етапі ми повинні провести люстрацію, яка в усіх країнах передувала реформі влади», — наголошує він.

Експерт вважає, що в цьому разі ніщо не може зашкодити всій системі державного управління.

Однак інші експерти й державні мужі мають інші думки з цього приводу. Приміром, заступник глави Адміністрації Президента України Дмитро Шимків вважає, що державних службовців у наших міністерствах та відомствах мають об’єднувати цінності й вони повинні бути справжніми, як кажуть, державниками. «Незважаючи на широку критику наших чиновників протягом двох останніх місяців, я особисто зустрічав та спілкувався з такими людьми, які є справжніми фахівцями своєї справи та патріотами, але в житті досить скромні. Як ми кажемо, сірі та непублічні», — зазначив він.

Можна до цього додати, що саме такі чиновники і становлять цвіт української нації, саме на них тримається вся робота, і завдяки їм досягає майже всіх успіхів певне міністерство або відомство.

До того ж Дмитро Шимків вважає, що тут важливі такі речі, як мотивація праці, якої нині бракує. Так, державним службовцям середньої ланки востаннє було підвищено заробітну плату лише в 2008 році. Слід сказати, що в інших сферах її збільшували за ці шість років чотири рази.

Фінансово та інтелектуально ми готові

Проте, приміром, експерт Володимир Купрій вважає, що коли говоримо про реформи, то ключовим питанням на порядку денному має бути не збільшення або зменшення заробітних плат державних службовців, а спрямування роботи цих чиновників на результат.

Визнаний експерт із питань державного управління та реформування політичних установ, ідеолог «інституційної десовєтизації» Віра Нанівська вважає, що вже напрацьовано базу  модернізації державної служби в Україні.

«2008 року побачила світ чудова книжка — «Модернізація державної служби в Україні». Там ми знайдемо відповіді на всі запитання, що нас цікавлять. Скажу більше: в державному бюджеті України на підвищення кваліфікації держслужбовців на цей рік виділено 5,117 мільярда гривень. Тому як фінансові, так і інтелектуальні можливості для того, щоб розпочати процес реформ державного управління, у нас є», — резюмує вона.

З колегою згоден і голова Національного агентства з питань державної служби Костянтин Ващенко. Він також упевнений у тому, що нині дуже гостро стоїть інше наболіле питання — завдання децентралізації, тобто передання повноважень і ресурсів із центру в регіони. «Треба ще розуміти, хто реалізовуватиме цю відповідальність і повноваження в регіонах, наскільки взагалі готова система локального державного й самоуправлінського менеджменту потягнути ці завдання», — говорить він.

Однак чиновник стурбований через те, що парламент так і не наважився ухвалити нову редакцію закону про державну службу. Також Костянтин Ващенко вважає, що паралельно з цим документом треба ухвалити ще й закон про службу в органах місцевого самоврядування, оскільки принципи, методологія  і підходи цих двох документів мають цілковито збігатися і забезпечувати ефективну систему  державного управління  в децентралізованій Україні.

Наостанок слід додати, що всі експерти з державного управління в нашій країні впевнені у правильності такої тези: всім міністерствам та відомствам треба давати чіткі завдання та цілі. Також треба викоренити таке ганебне явище, як працевлаштування родичів та знайомих на державну службу.

Загалом експерти з питань державного управління також абсолютно впевнені і в іншому: вирішення багатьох питань залежить від політичної волі влади і особисто Президента України. Тільки в цьому випадку реформи владних структур та відбір чиновників на різні посади відбуватимуться правильно. Не слід також забувати про громадський контроль і люстрацію. Останнє «явище» вже було оформлене у вигляді закону, який прийнято в цілому. Тому слід сподіватися, що глибинні реформи у сфері державного управління все ж розпочнуться.