Рятуємо Гард разом

Унікальний природний комплекс, одне із семи чудес України Бузький Гард на Миколаївщині в разі підняття рівня Олександрівського водосховища може назавжди сховати вода. Про цю проблему «УК» писав неодноразово, бо вона викликала великий резонанс у суспільстві. До акцій захисту Бузького Гарду від підтоплення приєдналася сила-силенна небайдужих людей.

Наслідки та можливості

У межах кампанії, яку організували Національний екологічний центр та Національний природний парк «Бузький Гард», відбулася масштабна громадсько-культурна акція. Її назва «Збережемо Бузький Гард разом!» цілком відповідала меті заходу — не допустити знищення перлини українського козацтва. Екскурсію Гардом провели відомі науковці, дослідники цієї місцевості Микола Біляшівський та Микола Товкайло.

До акції приєдналися і музичний гурт із Києва «Хорея козацька», і клуб історичної реконструкції «Грифон», учасники якого продемонстрували козацький бій.

Острів Гардовий досі живий, тут облаштувалися туристи. Один з них, Максим з Южноукраїнська, розповідає, що приїжджає на острів десять років поспіль. «У 1996-му іншою була річка, більш відкриті камені, набагато швидша течія, пороги були жорсткі, — розповідає він. — Ми займаємося скелелазінням, гірським туризмом. Та одного дня побачили, що піднялася вода, навіть намети підтопило. Неймовірно прикро, коли вся краса піде під воду».

Тож один з негативних наслідків затоплення Гарду очевидний: втрата привабливого туристичного об’єкта Миколаївщини. Серед інших — втрата історичного, культурного спадку, шкода природі, підтоплення прилеглих територій. Сама ідея підняття рівня водосховища порушує українські закони, міжнародні конвенції.

Фахівці Національного екологічного центру впевнені в можливості перетворення Бузького Гарду на історико-культурний комплекс. За умови припинення підняття рівня Олександрівського водосховища, а також проведення археологічних робіт, консервації й музеєфікації археологічних матеріалів, робіт з реконструкції приміщень XVIII ст. на археологічних і етнографічних матеріалах можна створити музей просто неба.

На нижній та середній частинах острова Великий нескладно відтворити козацькі зимівники, які існували тут у XVII—XVIII ст. У приміщеннях продемонструвати звичний для козаків уклад життя і побуту, організувати рибну ловлю з допомогою гардів (риболовецьких пристроїв). Грибоїдівські пороги цілком підходять для сплаву на рафтах і човнах. А Осокорова балка — для організації наметового літнього табору з дотриманням звичного для козаків життя. Можна відтворити і козацьку церкву.

Одна неправда тягне іншу

Та досі тривають суперечки між істориками та енергетиками з приводу точного місця розташування Покровської церкви. Історики твердять, що козацька святиня стояла саме на Гардовому острові, який підлягає затопленню, посилаючись на відомі вітчизняні і закордонні джерела. Енергетики — що на Великому острові, якого затоплення не торкнеться. Тут колись була панська псарня, зберігся її фундамент. Схоже, що саме його намагаються приписати церкві. «Одна неправда обов’язково веде за собою й іншу, — зазначає науковець Микола Товкайло. — На місці псарні було встановлено пам’ятний знак із написом, що тут у часи Запорозької Січі стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці».

— Відомо, що церква в Гарді була похідною, — продовжує історик. — Тобто вона нагадувала намет. Їх запорожці возили із собою в походи і встановлювали поблизу сторожових постів, рибних промислів чи інших місць, де ставали табором. Отже, виникає запитання: а з якого б це дива запорожці мали ставити церкву не при військовому таборі чи у поселенні рибалок-гардівничих, а за два кілометри вище по Бугу та ще й у важкодоступному місці?

Однак історичну справедливість відновлено. У межах акції відбулося освячення хреста на острові Гардовий (Клепаний) на місці похідної козацької церкви.

Тож одні відновлюють історичну правду, інші намагаються знищити і природу, й історію. Хто переможе в цьому протистоянні, покаже час. «УК» стежитиме за ситуацією навколо Бузького Гарду.