Голова Державного агентства
земельних ресурсів  
Сергій ТИМЧЕНКО

Напередодні винесення на обговорення Верховної Ради законопроекту «Про ринок земель» цей документ і надалі перебуває в центрі уваги не лише профільних комітетів вищого законодавчого органу держави – гострі дискусії навколо його статей тривають і серед політиків, експертів, учених, господарників. Дехто з них не проти, аби подовжити мораторій на продаж землі, інші ратують за дозвіл купувати її інвесторам-іноземцям тощо. Не залишає він байдужим і нинішніх господарів земельних паїв – селян. Щоправда, останні здебільшого обговорюють не якісь там законодавчі норми, а дещо приземлені проблеми. Передусім їх турбує, як убезпечитися від ошуканства з боку майбутніх покупців, та й державі вони не надто довіряють. Коротше кажучи, те, що земельна реформа непокоїть широкий загал нашого суспільства, підтверджує і «пряма лінія», яка пройшла в «Урядовому кур’єрі» за участю голови Державного агентства земельних ресурсів Сергія Тимченка.

Анатолій КУЛИК,   сільський голова с. Баківці Тернопільського району Тернопільської області:

— Чи можна буде змінювати цільове призначення земель товарного сільськогосподарського виробництва у межах населеного пункту, на які розроблена містобудівна документація?

— Нині Земельним кодексом України встановлено мораторій щодо вчинення певних дій із землями товарного сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадян, у тому числі і щодо зміни цільового призначення.

Законопроектом «Про ринок земель» встановлено 10-річний мораторій на зміну цільового призначення. Під час громадського обговорення законопроекту багато пропозицій надійшло саме з цього приводу, і вони зводяться до встановлення безстрокового мораторію на зміну цільового призначення, особливо щодо товарного сільськогосподарського виробництва. Тому не виключений і безстроковий мораторій. Отже, щонайменше найближчі 10 років змінювати цільове призначення таких земель закон не дозволить.

Анатолій ОНАЙКО,  директор СТОВ «Перемога» Лебединського району Сумської області:

— Хто з громадян України має першочергове право на викуп земельних ділянок?

— Проектом Закону «Про ринок земель» запроваджується переважне право на придбання земельних ділянок за державою, орендарем та суміжними землевласниками. У разі продажу співвласником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення інші співвласники мають переважне право купівлі частки. Запровадження переважного права викупу ділянок сільськогосподарського призначення дасть змогу розпочати формування інвестиційно привабливих цілісних земельних масивів та створить потужний регуляторний інструмент для подолання подрібнення земель як негативного наслідку їх розпаювання.

Ольга БРЕЗИНСЬКА,   підприємець, Чернівці:

— Підприємство звернулося в орган місцевого самоврядування про оренду землі. Поки тривало оформлення документів, сесія міськради ухвалила рішення про плату за оренду землі з часу надання дозволу на виготовлення документів, нарахувавши значну суму як внесок на розвиток міста, яка може довести підприємство фактично до банкрутства. Наскільки таке рішення органу місцевого самоврядування про плату за оренду землі заднім числом відповідає чинному законодавству?

— Вимога органу місцевого самоврядування про плату за оренду землі не відповідає вимогам законодавства. Статтею 125 Земельного кодексу врегульовано виникнення права на земельну ділянку, а саме встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Марія ФЕДОРІВ,   пенсіонерка, Чернівецька область:

— Чи існує механізм, який дозволив би на землях сільськогосподарського призначення будувати капітальну споруду — ферму, млин, переробний цех або житловий будинок?

— На землях сільськогосподарського призначення дозволяється розміщення відповідної виробничої інфраструктури та будівництво об’єктів, необхідних для діяльності, дозволеної на землях сільськогосподарського призначення: ферма, млин тощо. А от будівництво житлових будинків дозволено тільки на землях житлової та громадської забудови в межах населених пунктів.

Людмила СОКОЛЬСЬКА,   Чернігівський район Чернігівської області:

— Закон гарантує обмеження на кількість купленої землі однією людиною. Та в будь-якої людини зазвичай є подружжя, діти, зяті, невістки та інші родичі. Отже, вся родина може допомогти одній особі купити невелике село з його землями. Чи це так?

— Ми передбачили низку обмежувальних заходів, аби землю могли купувати лише ті люди, які насправді мають намір працювати на ній, а не спекулювати. Якщо кожен член сім’ї може засвідчити податковою декларацією прозорість своїх доходів, то закон не забороняє їм купувати землю.

Євдокія МАТІЄНКО,  Новоархангельський район Кіровоградської області:

— Мені як дружині померлого чоловіка нотаріус видав свідоцтво про спадщину земельного паю. На державному акті нотаріусом здійснено запис, що право власності на цю земельну ділянку по закону перейшло до мене – дружини. У Новоархангельському районному відділі земельних ресурсів для реєстрації переходу права власності на земельну ділянку (державний акт виданий 30.08.2002 р., є грошова оцінка і присвоєний кадастровий номер) мені поставили обов’язкову вимогу замовити в обласному інституті землеустрою електронний файл у форматі XML та представити його у райвідділ. Інститут такі замовлення виконує на комерційній основі. Чи правомірні такі вимоги районного відділу земельних ресурсів? Мені понад 80 років, як мені зареєструвати право на спадщину земельного паю?

— Електронний файл справді необхідний, оскільки нині кадастр ведеться в електронному вигляді. Саме за допомогою цього файла дані про вашу ділянку будуть занесені до єдиної автоматизованої системи кадастру. Створення електронного файла — комерційна послуга, але при його замовленні у державних підприємствах, таких як Інститут землеустрою чи Центр державного земельного кадастру, надання цієї послуги обійдеться вам дешевше, ніж у приватних фірмах.

У ході обговорення законопроекту «Про ринок земель» більшість селян ратують за зменшення розміру продажу сільгоспугідь в одні руки. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Володимир ГУЛЬ,   сільський голова с. Лозова Тернопільського району Тернопільської області:

— Хто може гарантувати, що з 1 січня 2012 року буде вдвічі збільшена орендна плата за використання паїв?

— 31 жовтня Кабінет Міністрів вже ухвалив відповідну постанову про внесення змін до методики нормативно-грошової оцінки. Наразі цей документ проходить останні доопрацювання і набуде чинності з січня 2012 року. За рахунок підвищення коефіцієнта в 1,756 відповідно у стільки ж разів виросте і нормативна грошова оцінка землі. Виходячи з орендної ставки у 3% від нормативно-грошової оцінки, орендна плата вже з наступного року в середньому по Україні зросте з 350 грн за гектар до 600 грн.

Ярослава СИНІТОВИЧ,   с. Коровичі, Золочівський район Львівської області:

— Вже 20 років я не можу приватизувати землю. Сільська рада не дає мені рішення на приватизацію.

— Дане питання має бути адресоване сільраді через те, що до земельного агентства воно не має  ніякого відношення.

— У сільській раді мене слухати ніхто не хоче.

— Але ж крім сільради є ще вищі інстанції, суди, врешті-решт.

— Я зверталася. Суди не розглядають, мені ніхто не надає жодної допомоги. І хоча земля розташована біля моєї хати, я нею користувалася і обробляла раніше, сільрада на 40 соток дає дозвіл на приватизацію, а на решту ні.

— Напишіть листа в нашу газету, детально опишіть ситуацію. Ми дамо доручення власкору по Львівській області на місці розібратися в ситуації.

Лариса ІВАНІВНА,  пенсіонерка, Київ:

— Як можуть реалізуватися реформи та будь-які рішення, що приймаються у верхах, якщо цього не хочуть на місцях? Приміром, я вже два роки не можу одержати державного акта на землю на нещасні дві сотки, які отримала у спадок від батьків біля Десни. Я поїхала вже сама у Вишгородську адміністрацію у земельний відділ. Але туди  ніколи не потраплю – там треба записуватися у чергу о п’ятій ранку, а я цього зробити не можу фізично, бо живу на протилежному боці Києва. Крім того, приймають відвідувачів півдня раз на тиждень.

— Запевняю вас, що такого не буде. Президент дав завдання не лише навести порядок у земельній сфері, а й чітко визначив терміни – до нового року. Нещодавно я зібрав усіх керівників земельних управлінь областей і кадастровиків та пояснив: якщо вони до нового року не ліквідують черги, то шукатимуть собі іншу роботу. Тому запевняю вас: питання черг ми вирішимо обов’язково. Стосовно того, що відділ працює лише півдня на тиждень, то я перевірю вашу інформацію. Вони наразі мають працювати в авральному режимі і приймати людей щодня. А ні, то керівника районного відділу земельних ресурсів покарають. Повірте, якщо ваша інформація підтвердиться, то прийомні дні у Вишгородському районі будуть щодня. А раптом вони не справлятимуться з роботою, то працюватимуть і на вихідні. Коли наступного разу не побачите там жодних змін, зателефонуйте мені на приймальну й нагадайте про нашу розмову.

— Сергію Михайловичу, наскільки я знаю, ви і ваші працівники в ході обговорення законопроекту багато часу відвели зустрічам з людьми, особливо в глибинці. Які пропозиції доводилося чути від них найчастіше?

— Передусім, про розміри площ сільськогосподарських угідь, які продаватимуться в одні руки. Фактично всі, з ким довелося зустрічатися, за їх зменшення щонайменше удвічі-тричі. Чимало пропозицій і щодо встановлення нижнього порогу цін на сільгоспугіддя. На думку людей, це потрібно зробити, аби не допустити, щоб покупці, скориставшись скрутою селян, придбали її за копійки. Вони вважають, що встановлення нижнього порогу ціни убезпечить від випадків спекуляції, коли зафіксована ціна документально набагато нижча від коштів, що одержують на руки. Селяни та господарники вважають введення безстрокового мораторію на зміну цільового призначення неодмінною умовою цивілізованого ринку земель та головною складовою продовольчої безпеки держави. Фермери висловлюються за створення механізмів фінансової підтримки дрібнотоварних виробників сільгосппродукції, формування земельного банку для здешевлення кредитів та підтримки сільгоспвиробників і глибоко переконані: землю треба дозволити продавати лише тим фермерським господарствам, що створені до 2012 року.

Анатолій ВАСИЛЬОВИЧ,  підполковник запасу МВС,   м. Васильків Київської області:

— До вас я звернувся з листом із земельного питання від імені 90-річної учасниці війни. З 1948 року вона користується земельною ділянкою, є підтверджуючі документи, квитанції про сплату податків, довідки з колгоспу, сусіди, які це підтверджують тощо. Але знайшлися «доброзичливці» в особі колишньої начальниці відділу земельних ресурсів, проти неї порушено кримінальну справу: вона продала землю 90-річної учасниці війни, яка першою звернулася за Державним актом на право власності на цю землю, однак його оформили на іншу людину. Було ухвалено рішення суду про заборону відчуження цієї ділянки, але в земельних ресурсах через три місяці після судового рішення таки видають довідку на відчуження. Це стосується й інших ветеранів, які навіть мають державні акти на право власності на землю, проте вона якимось чином переходить до інших осіб.

— Я сьогодні дам доручення розібратися з цією ситуацією. Якщо це не поодинокі випадки, то тим більше подібне треба викорінювати. Але в конкретному випадку, чесно кажучи, якщо заведена кримінальна справа, то чим я можу допомогти? Це робота передусім правоохоронних органів та прокуратури. Зі свого боку можу написати супровідного листа до представлених вами документів й адресувати їх у правоохоронні органи. На цьому мої повноваження в даному питанні закінчуються.

— У нас зрушень у справедливому вирішенні земельних питань немає і не буде. Але до вас звернувся, бо пробудили надію, що ви відреагуєте і вживете відповідних заходів.

— Я б не стверджував, що немає змін. Буквально за два місяці ми видали понад 300 тисяч державних актів на право власності на землю, які люди не могли одержати понад шість років. Це, так би мовити, для прикладу, аби ви огульно не казали, що нічого не змінюється. Я не можу відповідати за тих, хто працював раніше, — рік і два тому. Можу відповідати за свою конкретну роботу і тих людей, які прийшли нещодавно. Врешті-решт, те, що робить Державне агентство земельних ресурсів, відображено на нашому сайті, і кожен може побачити, чи відбуваються зміни в нашій роботі.

Завдання, які ставить перед нашим відомством глава держави, – не формальні. Їх виконання контролює Президент і за це з нас питають. Зокрема щотижня, а то й двічі на тиждень звітую щодо наведення порядку в земельних питаннях – усуненні черг, ліквідації заборгованості з видачі державних актів тощо. Це свідчить, що у глави держави є воля навести порядок не лише в земельному питанні. Бо коли питають з мене за виконання покладених на агентство функцій, то я переконаний, що так само питають з усіх інших керівників міністерств і відомств. Моя впевненість у цьому базується на власному досвіді.

Микола ІВАНЧО,   Закарпатська область:

— А що держава продаватиме, якщо вже не має у власності землі, адже вона розпайована?

— У державній власності із прийняттям законопроекту «Про ринок земель» опиниться до 12 млн га, оскільки до існуючих резервів перейдуть землі відумерлої спадщини та невитребувані паї.

— А чому не зробити так, щоб вся земля продавалася з аукціонів?

 — Саме це передбачено законопроектом «Про ринок земель» — усі землі державної і комунальної власності реалізовуватимуться лише через аукціони, як і право оренди на них.

— А чи не буде зговору при цьому, щоб збити вартість землі. Якась мінімальна ціна має бути?

 — Це питання актуальне і воно активно обговорюється й аналізується тривалий час народними депутатами у профільних комітетах Верховної Ради. Там думки поділилися. Одна частина переконана, що треба встановити мінімальну ціну на землю, а друга вважає, що оскільки це вільний ринок, то і ціни мають бути вільними, тобто відповідати пропозиції. Нині ці дві позиції дебатуються і доля закону – у руках депутатів.

— Чому держава не візьме у свої руки весь продаж землі. Адже вийде, як з підприємствами, що за безцінь скупили багатії, а держава і люди, які створювали і працювали на них, від цього анічогісінько не одержали.

— У законопроекті регуляторна функція держави чітко прописана. Вона полягає в тому, що покупець паю має пред’явити податкову декларацію, тобто повинен довести легальність коштів, які він має намір викласти за землю. Це по-перше. А по-друге, якщо він придбав земельну ділянку і схотів її перепродати того ж року, то йому необхідно сплатити 100% держмита від нормативно-грошової оцінки цієї землі. Це мито впродовж наступних років зменшуватиметься щорічно на 10%. Так що перепродувати її у перші роки немає зиску. За десять років дії високих митних ставок сформується ефективний землевласник, який купуватиме землю передусім для сільськогосподарського товарного виробництва, а не для перепродажу.

— Сергію Михайловичу, в законопроекті закладено норму, яка забороняє бути власником землі юридичним особам. Це саме стосується іноземців. А звідки з’являться інвестиції для розвитку нашого аграрного сектору, адже зараз із цим у державі сутужно?

— Існує небезпека, що через юридичних осіб іноземні компанії зможуть зайти в сільгосппідприємства, проводити гроші і скуповувати землі сільськогосподарського призначення. Щодо іноземних інвестицій, то тут я не вбачаю жодних проблем. Закордонні компанії можуть скористатися правом і брати землю в оренду терміном до 49 років. Тобто вони матимуть достатньо часу, аби повернути вкладені кошти і одержувати прибуток, ведучи товарне сільськогосподарське виробництво. Якщо вони дотримуватимуться засад, прописаних у договорах про оренду, не виходитимуть за рамки правового поля українського законодавства, то вони можуть працювати, а Україна одержуватиме інвестиції. При цьому наші чорноземи залишаться в українській власності.

— Ціна земель, як ви неодноразово наголошували, залежатиме від консолідації, інфраструктури, якості грунтів. У комітетах Верховної Ради розглядається питання про зменшення площ, які можна буде купувати, так би мовити, в одні руки, з 2100 га до 900 і менше. Чи не позначиться це негативно на ціні земель?

— Розуміння того, що більша площа і вартує більше, стимулюватиме людей іти на консолідацію своїх ділянок як під час оренди, так і при продажу. Щодо цифри 2100 гектарів, то її нам видали науковці, до яких звернулися. За дорученням Президента ми проводили інформаційну кампанію, відвідали всі області, дійшли до кожного району і практично до кожного села. Мета наших зустрічей – доступно роз’яснити селянам концепцію земельної реформи, бо багато з того, що написано в законопроекті, навіть далеко не всім фахівцям зрозуміло. А друге завдання, яке ставили перед собою, – зворотний зв’язок – почути, чого бояться люди, що вони пропонують, аби найконструктивніші пропозиції внести між першим і другим читанням законопроекту. Він має бути спрямований на розвиток села, підняття добробуту нинішнього власника паю — селянина, на розвиток аграрно-промислового комплексу та економіки країни загалом. Щоб цей закон став насправді народним, влаштовував усіх суб’єктів земельних відносин, бо лише в такому випадку він працюватиме. Ми не хочемо, спираючись тільки на парламентську більшість, проштовхнути його силою. Ми прагнемо, щоб були враховані всі плюси і мінуси, щоб від введення його в дію виграли передусім нинішні власники паїв і ті, хто реально воліє працювати на ній. А не ті, хто застосовуючи тіньові схеми, заробив мільярди, скориставшись не облікованими землями, обходячи мораторій на їхній продаж тощо.

Наша мета – розвивати дрібний і середній бізнес. Якщо ми піднімемо економіку кількох великих холдингів, то це позитивно позначиться на добробуті лише кількох сімей в Україні, а не держави загалом. Щоб цього не сталося, маємо створити умови, аби на селі працювала максимальна кількість людей, щоб сільський бізнес став рентабельним. Тільки забезпечивши тут ріст середнього класу, ми зможемо домогтися зрушень в економіці загалом. Адже площа українських сільгоспугідь займає 2/3 всієї території країни. Тому підіймати економіку треба починати з села, бо міграція людей у міста лише збільшує кількість безробітних. Аби запобігти такому явищу, потрібно створювати робочі місця, що під силу ефективному землевласнику. Ми, до речі, сьогодні співпрацюємо з великими агрохолдингами лише на основі соціального партнерства. Тобто вони мають піклуватися про розвиток інфраструктури села, зайнятість місцевого населення в агровиробництві тощо.

Олександр ДАНИЛЕНКО,  Полтавська область:

— Мене цікавить питання, актуальне для нашого краю. Є кілька державних сільськогосподарських підприємств у Хорольському, Миргородському та інших районах, які працюють з прибутком. Що буде після прийняття закону – їхню землю розпаюють і роздадуть тим, хто там працює? Адже вона сьогодні перебуває у державній власності.

— Земля, яка перебуває у державній власності, так і залишиться в державній. Якщо держпідприємство виявить намір продати землю, то це робитиметься через аукціони. Коли ж воно працює успішно, то ніхто не має права насильно продавати його землю. Все залежатиме від стану сільгосппідприємства. Якщо воно не спроможне себе утримувати, то зрозуміло: його подальше існування під знаком запитання, а якщо розвивається, то я ще раз підкреслюю, все залежатиме від волевиявлення трудового колективу.

Олександр ДАШАНКО,  Вінницька область:

— Хочу взяти землю для ведення особистого селянського господарства. Наразі вона в оренді сільськогосподарського підприємства. Чи потрібна згода цього підприємства на виділення мені землі?

— Доки термін оренди саме на цю ділянку не мине, ви не можете претендувати на неї, оскільки дострокове розірвання договору можливе лише за умов, визначених законодавством. Тому це питання слід вирішувати через суд. І якщо на місцевому рівні буде ухвалено рішення про передачу вам ділянки, сільгосппідприємство, яке орендує ці землі, звернеться до суду також. Отож питання можна вирішити лише в рамках діючого законодавства.

«Пряму лінію»  
підготував і провів  
Василь ТУГЛУК,  
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій ТИМЧЕНКО. Народився 29 липня 1972 р. в м. Красний Луч Луганської області. Має дві вищі освіти. Першу здобув у Донбаському гірничо-металургійному інституті. Потім, у 2008 р., після закінчення Донецького державного університету управління одержав диплом магістра з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Трудову діяльність розпочав у Луганську на підприємствах та установах різної форми власності, помічником народного депутата. У 2007–2008 рр. — директор департаменту, перший заступник гендиректора ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі». З травня 2008 р. — радник Секретаря РНБО. У 2010 р. очолив Головне управління контролю за благоустроєм Києва Київської міської держадміністрації. У листопаді 2010 р. призначений на посаду заступника генерального директора — керівника технічних програм ДП «Центр державного земельного кадастру». Із червня 2011 р. — голова Державного агентства земельних ресурсів.

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни   ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.