ПАМ'ЯТЬ

Селищу Вишнівець, що на Тернопіллі, - 615 років від першої писемної згадки. Впродовж тривалих століть це містечко було важливим торговельним і культурним центром, оборонним форпостом. А ще - родовим гніздом князів Вишневецьких і, зокрема, Дмитра (Байди) Вишневецького, який 1550 року заснував Запорозьку Січ.

Донині у селищі зберігся палац цієї княжої родини та вісім із 200 гектарів парку. До цього великого гаю, де гуляли свого часу магнати, прилягав цвинтар. Про його існування знали та вважали, що кладовище заклали наприкінці XVІІ - на початку XVІІІ ст. Але з'ясувалося, що йому значно більше років.

У Вишнівці, як твердить Любов Шиян, старший науковий співробітник Національного заповідника "Замки Тернопілля", є 11 цвинтарів, шість із них датують XVІ-XVІІІ ст. Найстаріший з них назвали козацьким. І впорядковувати його взялися торік. Передовсім зробили відповідну зйомку. Відтак прибрали територію, розчистили надгробки. Цікаво, що задля цього сюди приїхали волонтери, які представляли різні громадські організації, студентство з Київської, Дніпропетровської, Кіровоградської, інших областей, а також зі столиці та вищих навчальних закладів Тернополя.

Досі в області найвідомішим був цвинтар у місті Кременці біля підніжжя гори Черча П'ятницька, де, за переказами, поховані козаки, що загинули під час штурму тутешньої фортеці 1648 року. До речі, тут збереглося кілька десятків хрестів і плит, майже десять з них за формою нагадують кобзу. Старовинний цвинтар - це не лише місце вічного спочинку предків, а й великий джерельний історичний матеріал. За відповідним похованням можна говорити, скажімо, про чисельний склад колишніх мешканців, їхній соціальний статус, а також про межі населеного пункту в певний історичний період і навіть уточнити назви інших сіл і міст.

Подібну інформацію черпають зараз і у Вишнівці. Разом з Любою Шиян читаємо напис на хресті-обеліску. Дізнаємося, що під ним покоїться прах Павелка - боярина волинського воєводи Андрія Вишневецького (молодшого брата легендарного Байди). Отже, людина померла чи загинула ще при житті свого князя-патрона. З історії ж відомо, що сам Андрій Вишневецький пішов у засвіти 1584 року. Цей факт дозволяє зробити дослідникам висновок, що кладовище існувало вже у 80-х роках XVІ ст. Цікаво: вибиті на камені слова епітафії повідомляють, що цей Павелко був з Бодак. Тепер це село входить до складу Збаразького району, а поблизу нього досліджено поселення трипільської та давньоруської культур.