Борис Лятошинський, 125-річчя з дня народження якого музична спільнота відзначала у січні, — один з наймасштабніших українських композиторів ХХ ст. Його активна праця — створення музики та педагогічна діяльність у Київській консерваторії — тривала майже пів століття. За цей час митець написав велику кількість творів різних жанрів, випустив із класу композиції кілька десятків композиторів та музикознавців. З-поміж них Ігор Белза, Гліб Таранов, Ігор Шамо, Леонід Грабовський, Валентин Сильвестров, Леся Дичко, Євген Станкович, Іван Карабиць та інші.
Борис Лятошинський — великий симфоніст ХХ сторіччя. Він створив п’ять симфоній, концерт для фортепіано з оркестром, оркестрові поеми, сюїти, увертюри, камерно-інструментальні твори — тріо, квартети, квінтети, п’єси для скрипки, фортепіано, дві опери, велику кількість романсів, багато хорів, обробок українських пісень. Композитор писав музику до театральних вистав та кінофільмів (трагедії «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, кінофільмів «Григорій Сковорода», «Тарас Шевченко» тощо).
Народився Борис Лятошинський 3 січня 1895 року в Житомирі в інтелігентній родині. Батько Микола Леонтійович був істориком, займався наукою, обіймав посаду директора гімназії. Мати грала на фортепіано і співала. Музичні здібності в сина виявилися дуже рано. 1913-го після закінчення Житомирської гімназії Борис вступив до Київського університету на юридичний факультет. Він готувався до вступу в Київську консерваторію. 1914 року він став студентом класу професора Рейнгольда Глієра — киянина, німця за національністю. Тоді вступив на композицію і Лев Ревуцький.
У 1919 році Борис Лятошинський став педагогом Київської консерваторії. Почалася активна творча і педагогічна діяльність митця. Важливим твором для української симфонічної музики стала «Увертюра на чотири українські теми» (1926). Твір було подано на всеукраїнський конкурс, де його відзначено першою премією разом із симфонією №2 Лева Ревуцького. В «Увертюрі» Лятошинський поставив собі за мету відтворити образний зміст, пов’язаний з епосом, героїкою далеких часів Київської Русі. У творі завдяки яскравим музичним темам відчувається велич княжого війська, подвигів воїнів, які захищали руську землю від половецьких набігів, урочистість прийомів у палацах володарів Києва. Цей твір складається із вступу і трьох розділів сонатної форми.
У доробку митця є ще кілька творів на історичну тематику: опера «Золотий обруч» про боротьбу українського (руського) народу з татаро-монголами у середині ХІІІ ст., симфонія №5, образно-емоційним змістом близька до «Увертюри на чотири українські теми». У симфонії Лятошинський використав інтонаційно-ритмічні й жанрові особливості билин.
У 1930-ті роки композитор написав симфонію №2, оперу «Щорс», «Урочисту кантату» на слова Максима Рильського, романси, «Десять обробок українських народних пісень» для голосу з фортепіано. У це десятиліття Борис Лятошинський оркестрував твори Миколи Лисенка та Рейнгольда Глієра, зокрема оперу «Тарас Бульба», балет «Червона квітка».
Під час Другої світової війни й окупації України композитор перебував у Саратові, де співпрацював з Українською радіостанцією імені Тараса Шевченка, звідки робив радіопередачі й концерти української музики, які транслювали на окуповані українські землі. У цей період Борис Лятошинський написав «Український квінтет», тріо №2 для фортепіано, скрипки та віолончелі, струнний квартет №4, романси, фортепіанні твори, створив багато обробок українських народних пісень.
Повернувшись до Києва, активно писав музику, працював на педагогічній ниві, брав участь в музично-громадській роботі.
Довоєнний період (1920—1941) і повоєнний (1945—1968) майже однакові за часом, але у другому періоді композитор створив більше музики, і вона значно вагоміша. Це симфонії №3, 4, 5, симфонічна поема «Гражина», велика кількість хорових творів без супроводу, багато романсів, музика до театральних вистав і кінофільмів.
Борис Лятошинський — народний артист України, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка та інших нагород. Його музику постійно виконують, досліджують, на ній вчаться покоління українських музикантів.
Ми в Google+