Кілька тижнів тому до мене повернулася сверблячка в пучках – хвороба, якій я несказанно рада. З нею не потрібно боротися, бігаючи по ескулапах і мішками п’ючи пігулки. Навпаки – ця «хвороба» сама здатна слугувати ліками, які допоможуть впоратися передусім з депресивними станами. Хто, як і я, знає, що це таке, той, переконана, усміхнеться, а я лише скажу: маленький хрестик – то велика сила.

…Кілька років тому, гуляючи столичним книжковим ринком «Петрівка», де, окрім самих книжок, можна купити ще чимало речей, зупинилася біля наборів для вишивання. «Хочете щось конкретне?» – поцікавилася жінка, яка торгувала цим модним нині крамом. Перебираючи руками схеми, лише знизала плечима: мовляв, та хто його зна’, якось поки що не визначилася. Продавчиня не заспокоїлася, й далі «дістаючи» мене своєю цікавістю: «А ви що любите вишивати: пейзажі, натюрморти, тварин, людей чи, може, сорочки?» Саме тоді я вперше над цим замислилася й видала відповідь, яка здивувала… мене саму: я люблю вишивати певний колір! Тобто, обираючи схему, дивлюся, щоб там були групи кольорів, якими мені хочеться шити саме зараз. Чи не тому маю цілу купу розпочатих робіт – і невідомо, коли і яка саме буде завершена першою.

Жінка усміхнулася: зрозуміло, мовляв, візьміть сьогодні… соняхи чи будь-що, де переважають жовто-помаранчеві барви, – саме вони допоможуть повернути гарний настрій, а від депресивного стану не залишиться й згадки… Прислухаючись до її поради, взяла схемку букетика гібіскусів, покрутила в руках натюрморт, на якому півполотна займав соняшниковий цвіт, а потім на очі натрапив набір «Золота осінь», що милував око розсипами жовтневого багрянцю. Ні, на душі відразу легше не стало, але вона, потрапивши під магію кольору, відгукнулася, дала свою першу несміливу підказку – і я відчула, що мені справді захотілося шити сонячними кольорами.

А сьогодні, коли ледь не вся Україна вбралася у вишиті сорочки, згадую цей випадок недаремно: вишиванки, які з традиційного історичного одягу українців давно перетворилися на модний сучасний тренд, – це не тільки певний орнамент, який увібрав у себе сакральні символи-обереги. Це ще й кольори, які відіграють неабияку роль передусім для здоров’я людини.

Для справедливості варто згадати, що перша школа гаптування з’явилася в Київській Русі ще в ХІ столітті, заснована сестрою Володимира Мономаха Анною. У ній дівчата вчилися шити золотом і сріблом. Та найпоширенішими і найбільш шанованими у нас здавна вважаються червоний і чорний кольори. В пам’яті відразу зринають рядки про сорочку, яку «мати вишила мені червоними і чорними нитками». Й те, що «Два кольори» давно сприймається як народна пісня, – найвища нагорода її авторам Дмитру Павличку і Олександрові Білашу. До речі, перший, котрий «то любов» – це життєдайна енергія сонця й любові, що, вплетена в одяг, перетворювалася на оберіг, другий, який поет трактує як «журбу», – це здавна сила рідної землі, яка мала забезпечувати урожай і достаток.

Та вишиванки насправді – це не тільки червоний і чорний кольори, якому віддавали перевагу в Київській області: у кожному краї були свої уподобання. Наприклад, білим по білому здавна гаптувала Полтавщина – й такі сорочки завжди створювали настрій свята. Дослідники нашого етносу кажуть, що білий – це символ чистоти і світла душі. Не оминали українські вишивальниці й інших кольорів. Так, найулюбленіший після чорного й червоного зелений символізує ріст і розвиток, прагнення до життя й силу. Синій – це холод і вода. Жовтий (ті самі соняхи, з яких я починала!) в уявленні українців, стіжки якого теж прикрашали гаптовані сорочки, – свобода і щастя, коричневий символізує засіяну ріллю, тобто добробут, сірий – рівновагу й здійснення бажань.  

Проте не менш цікавим буде погляд на кольори, які використовують вишивальниці, психологів, які пояснюють їхній вплив на здоров’я. І цей вплив можна вважати справжньою магією, бо він справді цілющий. Називається лікування за допомогою кольорів хромотерапією. Цей метод спирається на те, що кожна з біологічно активних зон організму людини реагує на певний колір, а механізм багатьох хвороб зумовлений порушенням зокрема й колірного балансу чи й повним браком певного кольору. Ще Авіценна радив своїм пацієнтам перебувати у зоні певного кольору залежно від душевного стану. У Європі ж на силу кольору звернули увагу тільки з середини XIX століття. В Україні, віддаючи під час вишивання перевагу певним кольорам, скоріше за все діяли інтуїтивно. 

Натрапивши в інтернеті на цю інформацію, зрозуміла, що моє бажання у певний час шити певними групами кольорів (зеленою, коричневою, синьою, жовтогарячою чи червоною гамою) має певне під∂рунтя: так організм дає підказку, якого кольору йому не вистачає для коригування власного балансу. Виявляється, що за допомогою певного кольору можна позбутися не тільки депресії, а й головного болю, нормалізувати тиск, зменшити метеозалежність, привести себе в порядок після тривалого сидіння за комп’ютером тощо. Якщо зовсім коротко, то помаранчевий створює бадьорий настрій, даруючи радість сприйняття життя. Жовтий відкриває людину для зовнішнього позитиву. Зелений заспокоює. Чорний – у розумних межах – гасить конфлікти. Коричневий вважається кольором здорового глузду, а білий символізує досконалість.

…Оскільки магія кольору як терапія доступна будь-кому без жодних обмежень, прислухайтеся до себе – якого кольору вам бракує. А поки це робитимете, гаптуйте соняхи, це однозначно поліпшить настрій. І сверблячка в пучках вам у поміч.