Свято українського слова у Слов’янську
ТВОРЧІСТЬ. На Донеччині відбувся обласний конкурс читців, поетів і художників «Любіть Україну!», приурочений до 120-річчя Володимира Сосюри
Павло КУЩ,«Урядовий кур’єр»
За підсумками конкурсу «Любіть Україну!» авторитетне журі назвало переможців у трьох номінаціях двох вікових груп. Однак пам’ятні дипломи отримали всі учасники творчого дійства у Слов’янську. Бо юні та старші жителі прифронтової Донеччини стали співавторами нашої спільної перемоги. Після п’ятирічної перерви, спричиненої гібридною війною, нарешті вдалося відродити конкурс, який у мирні дні відбувався у Дебальцевому. Втім, ця творча перемога має гіркуватий присмак гібридного миру: згадане місто — мала батьківщина Володимира Сосюри — досі тимчасово окуповане. Отож шанувальники творчості поета з Дебальцевого цього дня разом із нами були тільки подумки. Як і інші краяни по той бік лінії розмежування, для яких рядки знакової поезії Володимира Сосюри у назві конкурсу — не просто гучні слова.
Хочемо зробити цей конкурс всеукраїнським
Для в.о. директора обласного навчально-методичного центру культури (підрозділ управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації) Артема Ловягіна конкурс у Слов’янську водночас і перший, і ні. Адже він свого часу брав активну участь у проведенні подібного заходу в Дебальцевому і тепер безпосередньо причетний до організації цьогорічного дійства. «Після окупації Донецька наш центр відновив свою роботу в Краматорську, і серед перших завдань визначили відродження обласного конкурсу пам’яті Володимира Сосюри, — розповідає він. — Цей захід колись мав величезну популярністю серед шанувальників поетичного слова. Проте, зізнаюся, нині були певні побоювання, бо у прифронтовому краю бойові дії остаточно не припинені. Але коли надійшло більш як 130 заявок, усі сумніви розвіялися. Їй-бо, ми не очікували такої кількості. Навіть у день заходу до нас приїздили люди з проханням внести їх до списку. Тож ставимо наступну мету — вийти за межі Донбасу і зробити цей конкурс всеукраїнським».
До речі, місто Слов’янськ обрали не випадково. Місцеві краєзнавці знайшли документальні підтвердження того, що яскравий лірик ХХ століття двічі побував тут: у 1952 та 1954 роках. Про одну з таких зустрічей у Слов’янському вчительському інституті написала у спогадах вчителька-пенсіонерка Надія Васильчук: «На початку листопада до нас приїхав у гості живий класик української літератури Володимир Сосюра. Для того часу це була надзвичайна подія, бо випала нагода поспілкуватися з людиною, чиї твори ми вивчали у школі. Охочих потрапити на зустріч було так багато, що актова зала не могла вмістити всіх, тому студенти стояли навіть у коридорі. Український поет був простим і безпосереднім у спілкуванні: розповідав, як писав поему «Червона зима», читав уривки з цього твору. Та найбільше нам сподобалися його ліричні вірші».
Певна річ, у Слов’янську подбали про вшанування славетного земляка. На навчальному корпусі педагогічного університету ще у 2004-му встановили меморіальну дошку. Також були неодноразові спроби назвати іменем Володимира Сосюри і сам університет. Відтепер своєрідним пам’ятником класику можна вважати творчий конкурс «Любіть Україну!», що також став для міста непересічною подією. Це підтвердила і начальник управління культури Слов’янської міської ради Марина Олійник, подякувавши організаторам за те, що довірили місту проведення цього заходу, і запевнила в готовності підтримати рішення про постійну прописку тут конкурсу.
«…в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах»
«Дуже символічно, що цей конкурс відбувся у Слов’янську, адже мій прадід тут бував і зустрічався зі своїми земляками, — сказав правнук поета Олексій Сосюра — незмінний почесний гість дійства. — Також не варто забувати, що саме із захоплення проросійськими збройними формуваннями цього міста розпочалася гібридна війна і так само звідси почалося визволення від них Донбасу. Тобто для нас всіх це дуже символічна територія. А щодо безпосередньо конкурсу, то найголовніше, що люди різного віку прагнуть взяти у ньому участь. Ще у Дебальцевому було помітно — такий захід дуже потрібний людям. Відчувається добрий рівень учасників: у номінації «Читці» було непросто визначити переможців, оскільки практично всі виконавці виступали досить професійно. Я впевнений, що у визволеному в недалекому майбутньому Дебальцевому ми знову чутимемо українське художнє слово».
Однією з родзинок творчого дійства стало невимушене спілкування конкурсантів із почесними гостями та письменниками, які працювали в журі. Окрім правнука поета Олексія Сосюри зі столиці приїхали заслужена артистка України Людмила Колосович, критик і літературознавець Сергій Гальченко. Були й місцеві письменники Петро Гайворонський, Микола Сіробаба, Олександр Яровий, Володимир Глущенко, Валерій Романько. На згадку про зустріч у багатьох жителів краю залишаються не тільки спогади та фото, а й подаровані книжки. Зокрема Сергій Гальченко запропонував переможцям у номінації «Поети» редагований ним «Кобзар» кишенькового формату із серії «Бібліотека українського воїна». Своїми книжками поділилися й інші літератори: ми з колегами домовилися поповнити хатні бібліотечки насамперед творами земляків молодшого покоління.
Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Покровськ, Мирноград, Волноваха, Бахмут, Костянтинівка, Дружківка… Це назви тільки великих міст Донеччини, жителі яких взяли участь у відродженому творчому конкурсі «Любіть Україну!». Загалом з’їхалися представники 12 міст і районів області, причому серед них чимало молодих людей. Не біда, що окремі дещо наївні поетичні рядки юних авторів ще далекі від досконалості, зате в них пульсує саме життя, яке випало на долю прифронтового краю. Ось рядки, які прочитала студентка Донбаського педагогічного університету Єлизавета Рухленко: «Надвоє не діляться Карпати, надвоє не ділиться Дніпро. В сім’ї, де брат стоїть за брата, має перемогти добро».
Ми в Google+