Україну здавна вважають однією з найбільших гончарних держав світу. На початку минулого століття на території нашої країни зафіксували близько 700 поселень, де працювали гончарі. І хоча нині їх значно менше, проте традиції українського гончарства живі. У багатьох наших містах розвивається академічна художня кераміка. Зокрема сформувалися її художні школи у Львові і Києві.

Міністр культури України Євген Нищук на Дні гончаря був довгоочікуваним гостем. Фото автора

Майже 30 років поспіль відзначають національний День гончаря в селищі Опішне на Полтавщині. Як сказала місцевий голова Світлана Педченко, Опішне традиційно розвивається в гончарстві. Глина тут відчувається скрізь: під ногами, у мріях, творчих роботах. А друзі, об’єднані любов’ю до цього природного матеріалу, приїжджають сюди, щоб відпочити душею, побути у сакральному для гончарів місці, надихнутися українськими традиціями та отримати заряд творчої наснаги.

Олесь Пошивайло: «Погляньте, яке сучасне ліплення. Ці чашка з блюдцем прикрасять будь-який інтер’єр». Фото автораВосьмий рік поспіль на території Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному на мистецькій події міжнародного масштабу можна було поспілкуватися з майстрами-гончарями, художниками-керамістами, керамологами, мистецтвознавцями, істориками, археологами, краєзнавцями, музеологами, культурологами, письменниками, приватними підприємцями в галузі художньої кераміки.

Мистці з усіх куточків України взяли участь у міжнародному профільному ярмарку. До речі, свої вироби тут представляли не тільки гончарі та керамісти, а й різьбярі, майстри вишивки, карбування, витинанки, соломоплетіння, писанкарства, петриківської та яворівської мальовок, яворівської іграшки, майстри з виготовлення ляльки-мотанки і звичайні лялькарі. За приблизними підрахунками, усього прибуло до Опішного майже 350 ремісників. А ще завітали умільці, які виготовляють декоративні віночки, квіти з фоамірану, канзаші. Кожен відвідувач заходу міг побачити український автентичний одяг, антикварні вироби з українською душею.

Який горщик вибрати? Фото автора

Прибуло на свято й чимало гостей із Австралії, Молдови, США (зокрема внук Василя Кричевського, почесний громадянин Опішного Василь Лінде-Кричевський), а також із Японії, В’єтнаму, Грузії, Республіки Гана. На території центру працювали виставки картин сучасних художників, відбувалися фото- й гончарські та ковальські конкурси, гончарські та ковальські майстер-класи, різні мистецькі акції. Велике захоплення у молоді викликав фестиваль-конкурс гончарського бодіпейнтінгу — декорування людського тіла. Ця мистецька акція покликана була втілити гончарські традицій в оздоблення і декор тіла людини (у даному разі молодих вродливих хлопців і дівчат), зокрема й за допомогою гончарської сировини — глини, ангоби.Гончарському роду нема переводу. Фото автора

Одне слово, минулої суботи в Опішному фонтанували творчі ідеї, які відображали «генетичний код нашої держави». Так образно про мистецьку подію висловилася заслужений працівник культури України Людмила Овчаренко. Принагідно вона повідомила, що напередодні у краї завершив свою роботу і десятий молодіжний гончарний фестиваль, учасниками якого були представники різних країн. За словами пані Людмили, опішняни, полтавці надають усім гостям можливість напитися з життєдайного джерела українського народу, отримати заряд бадьорості, енергії та наснаги. Гончарство пробуджує в кожному з нас велике українське почуття гордості за свою країну, бажання змінювати її на краще, бути учасником усіх процесів, які в ній відбуваються.

Нескорена. Фото автораГенеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Олесь Пошивайло завважив, що за два роки кількість відвідувачів на Дні гончаря збільшилася втричі. За цей час працівники музею-заповідника створили фундаментальну колекцію робіт Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики. Ще однією особливістю цьогорічного свята став приїзд (уперше від 2009 року) міністра культури України та голови Полтавської облдержадміністрації. Гончарі вважають це запорукою розвитку, бо нарешті влада не оминула увагою таку культурну подію.