Наприкінці минулого тижня в Києві завершилася дводенна зустріч, приурочена до 25-річчя організаційного об’єднання громадянського руху колишніх малолітніх в’язнів нацизму та створення Міжнародного союзу колишніх малолітніх в’язнів фашизму.
…Осінній дощ, який цими днями не припинявся у столиці, вранці минулої п’ятниці, 13 вересня, під час урочистої церемонії покладання квітів до пам’ятника жертвам нацизму в урочищі Бабин Яр і до Меморіалу «Бабин Яр» несподівано вщух. Небо неначе компенсувало тепло і ніжність їхніх бабусь і матусь, яких вони були позбавлені в далекі воєнні й повоєнні роки. Здавалося, що сама погода привітала людей, чиє дитинство так раптово обірвала війна і яке закінчилося за колючим дротом у фашистській неволі.
Також учасники ювілейної зустрічі провели урочисте зібрання в приміщенні конференц-залу Центрального будинку офіцерів Збройних сил України. З вітальним словом до учасників міжнародної конференції від імені уряду і Прем’єр-міністра звернувся заступник голови Державної служби з питань інвалідів та ветеранів Сергій Заражевський, а від Голови Верховної Ради — народний депутат Сергій Куніцин.
А напередодні учасників зустрічі гостинно прийняв кардіологічний санаторій «Ворзель». Їм організували і цікаву екскурсійну програму в мальовничий куточок української старовини, культури та духовності — етнографічний комплекс «Українське село», що в селі Бузова на Київщині. Також вони поспілкувалися із селищним головою Ворзеля Олександром Венгриком, котрий розповів про знаних в Україні людей, доля яких була пов’язана з курортним селищем. Зокрема про Дмитра Амелькіна. Малолітнім хлопчиною в роки війни він відчув на собі всю гіркоту фашистського рабства. Сьогодні він почесний громадянин Ворзеля та перший заступник голови Української спілки в’язнів-жертв нацизму.
В перерві між заходами я розмовляв з головою Всеукраїнської громадської організації ветеранів Української спілки в’язнів-жертв нацизму Маркіяном Демидовим.
— До нас прибуло 125 осіб, — сказав Маркіян Дмитрович. — На жаль, через вік і проблеми зі здоров’ям не змогли приїхати представники країн Балтії та Молдови, а представникам Вірменії не вдалося знайти фінансову підтримку на цю поїздку. Шкода, приїхали не всі авторитетні представники нашої міжнародної громади…
Так, через сімейні обставини не зміг взяти участь у ювілейній зустрічі академік Альберт Ліханов з Російської Федерації. А саме завдяки його авторитету й організаторським зусиллям 1988 року зорганізувалися в Міжнародний союз колишніх малолітніх в’язнів фашизму. Його голова Микола Махутов, який проживає в Москві, зауважив:
— Ця зустріч у столиці України для нас надзвичайно важлива і навіть знакова. По-перше, вона ювілейна — 25 років тому ми об’єдналися в союз. А по-друге, його створили саме тут, у місті-герої Києві…
Микола Андрійович з великою повагою говорив про український народ, зокрема високо оцінив активну діяльність і зусилля Української спілки в’язнів-жертв нацизму, Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України в підготовці та проведенні форуму. Також висловив щиру подяку Президентові та урядові нашої держави за шанобливе ставлення до колишніх малолітніх в’язнів нацизму, за зусилля зі збереження пам’яті про безвинно загиблих жертв нацизму в роки Великої Вітчизняної і Другої світової воєн.
Учасники форуму поспілкувалися і з керівником управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА Іриною Голубєвою. Вона висловила щире захоплення тим, що колишні малолітні в’язні тримаються дружно, беруть активну участь у суспільній роботі на благо своїх народів і своїх країн. Побажала ветеранам міцного здоров’я, а головне — й надалі триматися разом, свято оберігаючи пам’ять про своє підневільне минуле, про людей, які не дожили до наших днів.
Ми в Google+