Нам — нащадкам тих, хто пережив Голодомор, — читати інформацію про знищення продуктів у Росії не просто дивно чи незрозуміло, а й образливо. Чесно — якось навіть страшно. До речі, довго не вірилося, бо це якесь збочення. Харчуючись, ми забезпечуємо себе енергією, здатні дихати, працювати і радіти. Публічна страта безголосих символів життя неоднозначно нагадує, що в Росії це саме життя давно нічого не варте.

Уряд і керівництво держави, у яких суціль — мільйонери і мільярдери, демонстративно на очах населення, що чимдуж котиться у прірву бідності через інфляцію та знецінення рубля, знищує продукти харчування. До речі, у багатьох росіян (не тільки у нас) ще збереглося шанобливе ставлення до хліба і харчів загалом. Їхні залишки вони не викидають, а віддають сусідам для домашньої худоби і птиці. Крихтами й скоринками хліба вони підгодовують птахів. А пам’ятаєте з дитинства мамине нагадування про те, що тарілка має залишитися чистою? Це ж усе прояви генетичної пам’яті про численні голодування, які пережили не тільки українців, а й усе населення СРСР. Дефіцит продуктів у 1990-ті ми й самі добре пам’ятаємо.

І тепер ось це показове дійство з розчавлюванням і закопуванням сирів, м’яса і фруктів відбувається на тлі масового обговорення коштовного годинника на руці прес-секретаря тієї людини, яка підписала указ про страту продуктів. Ці руки не віддали харчі хворим і немічним, не здивували проявом щедрості утриманців інтернатів для старих та інвалідів. Невже нужденні закінчилися на великих просторах сусідньої імперії?

Ну нехай сир поховали. Врешті-решт хоч і поганенький, але його можна виробити в Росії чи закупити в Білорусі. А от навіщо в Петербурзі, де фрукти взагалі не дозрівають, нищити персики і нектарини? Тепер тільки ріпу і капусту дозволено в раціоні росіян? Ні, ще пепсі та кока-кола залишаються, бо їх чомусь не заборонили.

А почалася ця вакханалія ще торік після запровадження санкцій проти Росії. Тоді сусідня країна заборонила постачання яловичини, свинини, птиці, сирів, молока й плодоовочевої продукції з Австралії, Канади, США і країн Євросоюзу. Залишили хіба що привілей вживати імпортні молочні суміші малюкам. Минув рік і заборону подовжили ще на один, розширивши перелік забороненого. Тепер ще й почали знищувати завезене. Російські інформагенції повідомляють, що тільки 6 серпня цього року спалили і закопали 320 тонн продовольства, яке підпадає під санкції, 7 серпня — вже 407 тонн. На території аеропорту (?!) «Пулково» у Санкт-Петербурзі спалили 500 кілограмів сиру з Німеччини і 215 кілограмів м’яса з Литви. Цікаво, чи не виконували бува цю місію нащадки тих, хто вижив у блокаду під час Другої світової війни?

До показових страт харчів долучилися Бєлгород, Смоленськ, Оренбург. А в Сибіру палитимуть чи чавитимуть консервовані персики і помідори? Чомусь пригадалося, як жителі радянської тайги і тундри дуже вихвалялися, що їх не лякають їхні умови життя, бо в них більше овочів, фруктів і консервації з усього світу, ніж на територіях з більш сприятливим кліматом. Що вони тепер їстимуть, щоб убезпечити себе від цинги? Космічну їжу в тубах і таблетках?..

Коли в Росії життя не цінують, то не дивує і наступний крок її високопосадовців — заборона імпорту медичних засобів. Ще у лютому цього року ухвалили так званий чорний список забороненого для закупівлі державними і муніципальними закладами охорони здоров’я. Звісно, роблять це для підтримки і розвитку вітчизняного виробництва. Що увійшло до тих 46 позицій, які нині доповнили ще сотнею назв? Рентгенівські апарати, дефібрилятори, ультразвукові сканери, інкубатори для інтенсивної терапії новонароджених, апарати штучного дихання, стоматологічне обладнання, протези рук, ніг і молочних залоз, тест-смужки для глюкометрів, засоби гігієни й догляду, ходунки, матраци для лежачих хворих тощо. Навіть імпортні презервативи потрапили під заборону!

Той, кому довелося зіткнутися з проблемами медичного забезпечення, добре розуміє, що відсоток усього імпортного серед потрібного для операції чи догляду за важкохворим значно перевищує перелік вітчизняного. Це стосується усіх пострадянських країн. Можливо, мене й не хвилювало б те, як лікуватимуться росіяни і скільки їх живими після того залишиться, якби я не усвідомлювала, що подібна перспектива ще недавно загрожувала й нам. Яке щастя, що українці піднялися на Майдані, щоб відстояти своє право на європейське майбутнє!..

Згадується й гідність доведених до крайньої межі українців під час Голодомору, які з останніх сил чинили спротив. Чому ж мовчать громадяни Росії? Щоправда, знайшла петицію проти знищення продуктів, яку підписали понад 200 тисяч росіян. У ній вони закликають уряд відмінити постанову, а продукти доправити нужденним. Прес-секретар з колекцією коштовних годинників пообіцяв, що у Кремлі звернуть на неї увагу.

Чи усвідомлюють росіяни, що це шлях у безодню?..