День працівника соціальної сфери, який відзначатимуть завтра, 2 листопада, — професійне свято десятків тисяч фахівців різних спеціальностей, зайнятих у цій важливій галузі в Україні. Об’єднує їх щоденна допомога тим, хто цього найбільше потребує, — хворим, літнім, одиноким та малозабезпеченим людям.
Чим зустріли професійне свято соцпрацівники у Закарпатській області, розповідає директор департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Віктор МАЦОЛА.
— Вікторе Васильовичу, скількох працівників об’єднує сфера соціальної допомоги області?
— Соціальним захистом населення займаються понад три тисячі професіоналів. Протягом року вони
обслуговують близько 1,8 мільярда гривень із загальнодержавного та обласного бюджетів. І роблять усе для того, щоб люди отримували соціальні виплати вчасно і в повному обсязі.
— Дехто з опонентів чинної влади закидає, що нині відчутно зменшилася державна підтримка населення. А як ви вважаєте?
— Не поділяю цієї думки. Адже у нашій області соціальну допомогу нині отримують майже сто тисяч малозабезпечених людей, тобто кожен дванадцятий житель області. Нагадаю, що дві третини її площі — гірська місцевість, де вести домашнє господарство значно складніше, ніж у низовині. Статус гірських дає змогу жителям десятків населених пунктів Закарпаття отримувати 20-відсоткові надбавки до соціальних допомог. А якщо люди отримують більше, то й живуть краще.
— Як вплинуло проведення АТО на повсякденну діяльність соціальних працівників області?
— Керівництво області врахувало нові обставини, надало додаткові кошти відповідно до змін, які підготував наш департамент до програми «Турбота». Раніше у нас такі види допомог, як виділення коштів сім’ям загиблих, не передбачалися. Нині ж з обласного бюджету виплатили по 100 тисяч гривень 24 сім’ям загиблих у зоні проведення Антитерористичної операції.
Через програму «Турбота» надають кошти і територіальному батальйону самооборони: 98 бійців отримали допомогу на загальну суму 3,5 мільйона гривень. Кожному з них зокрема виділено 35 тисяч гривень на придбання військової амуніції. Також через наш департамент отримали допомогу і 54 сім’ї за межами області, члени яких загинули під час Революції гідності. Це була ініціатива Закарпатської облради: кошти надавали додатково до державних, передбачених законодавством. Остання з ініціатив обласних депутатів — допомога сім’ям, де є поранені в зоні АТО. Гроші спрямовують на їхнє лікування і реабілітацію.
— Чи співпрацюєте нині з облвійськкоматом?
— Так, і отримуємо всю потрібну інформацію, кому, чим і як терміново слід допомогти. І ще хочу зазначити: працівники соціальної сфери області перерахували на допомогу українській армії майже 75 тисяч гривень особистих пожертв. Гроші спрямували через громадські організації.
— Кажуть, що за вашого сприяння соціально малозахищені люди, які вже й не мріяли коли-небудь отримати власне житло, справили новосілля. Чи це правда?
— У нас діяла державна програма, за якою для чорнобильців, інвалідів війни та загального захворювання закуповували квартири — від шести до десяти помешкань протягом трьох років. Отже, програма була результативною, адже понад два десятки сімей отримали комфортабельне власне житло.
— А чи поліпшилися умови праці ваших соцпрацівників?
— Відчутно. Ми отримали фінансову допомогу від Світового банку і кожну копійку витратили за призначенням. На ці кошти в районних управліннях обладнали приміщення для відділів соціальних допомог, придбали меблі та необхідну для якісної та швидкої роботи оргтехніку. Тож нині створено всі належні умови, щоб соцпрацівники могли приймати відвідувачів, не змушуючи їх довго чекати у чергах.
— Тячівський район — один з найбільших в області. Чи мають змогу всі, кому це потрібно, потрапити на прийом до працівників управління соціального захисту населення?
— У цьому районі працюють два підрозділи управління. До речі, це єдиний район в Україні з двома такими підрозділами. Адже відстань з райцентру до окраїнних сіл — 50 і більше кілометрів, та ще й бездоріжжя дошкуляє. Щоб нейтралізувати «географічний» чинник, було прийнято рішення облаштувати додаткове управління. Втім, це зробили попередники, наше завдання — забезпечити його швидку та якісну роботу.
— Як допомагаєте людям з особливими потребами?
— В області їх близько 58 тисяч, зокрема 6 тисяч дітей. Їхні потреби в реабілітації повністю забезпечують із державного бюджету. Співпрацюємо без посередників із підприємствами, які виготовляють засоби реабілітації, необхідні цим людям, щоб світ для них не обмежувався чотирма стінами власного помешкання. І саме така пряма співпраця значно здешевлює придбання цих засобів.
— Чи маєте партнерів за межами України?
— У Чехії, Голландії, Швейцарії та Німеччині. Щороку відвідуємо партнерів, а вони — нас. Зі швейцарцями спільно працюємо над проектом «Парасолька». Це чудовий приклад організації життя людей з особливими потребами. Нещодавно 25 мешканців будинку для людей з особливими потребами відзначили п’яту річницю з дня його відкриття.
— Чим він особливий?
— У людей з обмеженими можливостями найскладніший період настає після переходу з дитинства до дорослого життя. Швейцарці допомогли нам усвідомити: якщо цих людей не кидають напризволяще, а допомагають їм активно інтегруватися в суспільство, то вони згодом не залишаються на його узбіччі. А навпаки, можуть стати самостійними, корисними іншим і від того щасливими.
— Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
— У райцентрі Тячів в окремому будинку з європейськими побутовими умовами живуть 25 людей, які переїхали туди з Вільшанського дитячого будинку після досягнення повноліття. Здебільшого обслуговують себе самі, мають господарство, виготовляють нескладні речі. Працівники «Парасольки» разом із закордонними партнерами намагаються створити законодавчу базу для «підтриманого проживання у громаді». Вони вважають, що необхідно узаконити це поняття, насамперед щоб молодь з особливими потребами могла жити у спільних квартирах чи окремо, залежно від рівня інвалідності. Досвід переконує, що життя цих людей за таких умов стає змістовнішим, а до всього ще й економляться державні кошти.
— Які ще напрями співпраці із закордонними партнерами розвиваєте?
— Нещодавно на Закарпаття приїжджала голландська делегація соціальних працівників-психологів. Проводили тренінги, передавали нашим людям досвід. А днями група закарпатських працівників соціальних служб повернулася зі стажування, яке проходила в Чехії. Наші працівники навчалися європейських підходів до роботи з дітьми з вадами розвитку.
Ці поїздки здійснюють коштом благодійників, які відвідують концерти наших дітей. Так було у Швейцарії, де з успіхом виступала «Парасолька». Інваліди, люди з обмеженими можливостями є всюди, тож особливе чутливе ставлення до таких людей, бажання їм допомогти — ознака здорового суспільства.
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віктор МАЦОЛА. Народився 1961 року в селі Підплеша Тячівського району Закарпатської області. 1982-го закінчив Львівський торгово-економічний інститут за спеціальністю «товарознавство і організація торгівлі промисловими товарами», 2007-го — Закарпатський державний університет за спеціальністю «правознавство» (кваліфікація — юрист).
Від 1982-го по 2001 рік працював у системі споживчої кооперації області. З 2001-го трудиться у сфері соціального захисту населення. У травні
2006-го очолив департамент соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації.
Ми в Google+