Хочу дізнатися, якими законами нині регулюються питання, пов’язані із власністю колгоспного двору? Як мають переходити права та обов’язки (спадщина) від фізичної особи, яка померла (члена колгоспного двору), до інших осіб? Чи оподатковуються об’єкти такої спадщини?

І. ГРИЦЮК,
с. Зеленів Чернівецької обл.

Андрій СЄДОВ,
заступник міністра юстиції:

— Нині чинне законодавство не містить визначення поняття «колгоспного двору». Порушення питання регулювалося відповідними положеннями Цивільного кодексу Української  РСР (далі — кодекс), які були виключені у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року  № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об’єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Зазначу, що за нагальним правилом працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку у майні двору у тому випадку, якщо він не менш ніж три роки поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства двору. Це правило не поширюється за умови призову такого члена двору на військову службу, його навчання в навчальному закладі чи хвороби (положення статей 120-126 кодексу).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу (далі — ЦК), спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК).

Згідно з частинами першою та другою статті 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК.

Відмічу, що заповідач може призначити своїм спадкоємцем одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин, та має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина перша статті 1235 та частина друга статті 1236 ЦК).

Статтею 1226 ЦК встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб’єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Одночасно повідомляю, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК).

Об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, якщо вони успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (абзац «а» підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу (далі — ПК).

Так, членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статі 14 ПК).

Натомість об’єкти спадщини оподатковуються за ставкою 5% вартості будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пункт 167.2 статті 167 та підпункт 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 ПК).