Уперше в світі — ці слова про шість десятиліть їхньої роботи. У  КБ «Південне» та на заводі «Південмаш» створювали ракетно-космічну техніку, якої  раніше не було у світі. «Працювати було цікаво. Ми не мали жодних обмежень, для нас були відкриті будь-які двері й можливості. Ракетну техніку створювали з ентузіазмом», — згадує начальник відділу науково-технічної інформації КБ Олександр Логінов, з яким ми поспілкувалися на презентації книжки «Шістдесят років у ракетобудуванні та космонавтиці». Солідний фоліант з фотографіями і спогадами ракетників днями побачив світ до ювілею «Південного».

Фото з архіву КБ «Південне».

Авто вертикального зльоту

Перші сторінки історії світового центру ракетно-космічної науки та технологій починалися задовго до його офіційного створення. В липні 1944-го у визволеному від фашистів Дніпропетровську розпочалося будівництво автозаводу для виробництва вантажівок, але з початком холодної війни країні стали потрібні бойові ракети. І в 1951 році ДАЗ перепрофілювали у секретний завод №586. Заводчани жартома називали тоді свою майбутню продукцію «автомобілями вертикального зльоту». Конструкторський відділ підприємства, який очолив колишній заступник Сергія Корольова Василь Будник, налаштувався на ракети. Спочатку запустили «корольовські» Р-1 та Р-2, а потім дніпропетровці взялися за розробку власної ракети, яка мала принципові відмінності: висококиплячі компоненти палива, повністю автономна, не залежна від перешкод система управління і стратегічна дальність стрільби.

Саме із розробкою бойових балістичних ракет нового напрямку, які отримали індекс  Р-12, пов’язане створення на території заводу самостійного конструкторського бюро. 10 квітня 1954 року вийшла відповідна урядова постанова. Особливе конструкторське бюро 586 (ОКБ-586), а з 1966-го — КБ «Південне» очолив видатний вчений і розробник ракетно-космічної техніки Михайло Янгель. Під його керівництвом за короткий час КБ перетворилось на авторитетну головну проектно-конструкторську організацію СРСР із створення бойових стратегічних ракетно-космічних комплексів, надійних і зручних в експлуатації ракет-носіїв та космічних апаратів. Головним підприємством країни із створення ракетних комплексів став і секретний завод (нині «Південмаш»). Відтоді обидва підприємства працюють і досягають успіхів у дружньому партнерстві.

Показали «кузькіну мать»

Розробка нової ракети вдалася, у червні 1957 року на полігоні Капустин Яр відбувся перший і одразу успішний її запуск, а у 1959-му ракетний комплекс Р-12 став на озброєння радянських військ — на цілих 30 років! Ракета Р-12 стала наймасовішою і основною ракетою середньої дальності в щойно створених Ракетних військах стратегічного призначення. Микита Хрущов вирішив особисто вручити ракетникам  державні нагороди. А після поїздки до Дніпропетровська на весь світ сенсаційно заявив, що «на одному заводі ракети виходять, як сосиски з автоматів». Пізніше, під час Карибської кризи, саме Р-12 стали головним аргументом проти можливого розв’язання третьої світової війни і показали, як обіцяв Хрущов, «кузькіну мать».

Новими досягненнями дніпропетровських ракетників стали найпотужніша тоді одноступенева балістична ракета Р-14 і перша радянська міжконтинентальна балістична ракета (МБР)  Р-16.  Нове покоління стратегічних ракетних комплексів з найпотужнішою Р-36, якій не було аналогів за кордоном, створювало ракетний щит країни. А 7 листопада 1967 року на військовому параді у Москві постала нова ракетна установка РТ-20П, яку американці назвали «Залізною дівою». 

Водночас конструктори працювали і на мирний космос. На базі Р-12 розробили першу власну ракету-носій (РН) для запуску космічних апаратів (КА). Так, 16 березня 1962 року дніпропетровська РН «Космос» вивела на орбіту перший КА розробки ОКБ-586, який є першим українським супутником Землі, — ДС-2. Він поклав початок створенню в Дніпропетровську великого сімейства найрізноманітніших космічних апаратів, запуски яких відбуваються і тепер.

Державне завдання щодо забезпечення польоту людини до Місяця доручили Сергієві Корольову, який для цього почав розробляти надважку ракету Н-1. А Михайло Янгель пообіцяв йому розробити посадочний блок (блок «Є») місячного човна. Незабаром Корольова не стало, та й американці у цьому випередили, і після кількох аварійних пусків Н-1 місячну тему закрили. Однак КБ Янгеля і «Південмаш» створили обіцяний блок «Є», який пройшов вдалі випробування.

«Його особливість у тому, що до нього були дуже високі вимоги щодо надійності забезпечення життя космонавта. У процесі розробки розгінного блока було прийнято дуже багато оригінальних рішень, впроваджено багато винаходів», — згадує один із розробників блока «Є» Микола Лемех.

За 17 років під керівництвом Михайла Янгеля у дніпропетровському КБ розроблено три покоління бойових ракетних комплексів, на базі яких створювали й мирні космічні носії та апарати, зокрема «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон».

Унікальні ракетні комплекси

Коли 25 жовтня 1971 року Михайло Янгель раптово пішов із життя, його посаду обійняв Володимир Уткін, який зберіг традиції, закладені й створені попередником. За майже два десятки років керівництва КБ «Південним»  Уткіну вдалося не тільки втілити в реальні ракетні конструкції ідеї та проекти Янгеля, а й зробити власний вагомий внесок у розвиток ракетно-космічної техніки.

Гонка озброєнь вимагала для радянської армії нову зброю.  І у КБ «Південне» і на заводі «Південмаш» її створили. Тут народилася і досі найпотужніша у світі міжконтинентальна балістична ракета РС-20, яку в  НАТО назвали  SS-18 «Satan» (Сатана).  Головні козирі цього ракетного комплексу — миттєвий мінометний старт, постійна боєготовність, принципово новий спосіб розділення бойових блоків з ядерними зарядами, який позбавляв сенсу американську протиракетну оборону СОІ. «Сатана» здатна вражати будь-яку точку земної кулі з будь-якого напрямку!  Технічні характеристики цієї МБР залишаються неперевершеними і нині.  Ця грізна ракета ще й досі стоїть на бойовому чергуванні в Росії, а також служить мирному космосу. В рамках конверсійних договорів між СРСР та США щодо скорочення та обмеження стратегічного озброєння  на основі SS-18 діє космічний ракетний комплекс «Дніпро».

У другій половині 1970-х  КБ «Південне» під керівництвом Уткіна розв’язало фантастичне завдання. Уперше в світі  створено унікальну твердопаливну ракету РС-22 (SS-24 «Скальпель»), яка може стартувати як із шахти, так… і з потяга! Пускову установку для Бойового залізничного ракетного комплексу (БЗРК) спроектував головний конструктор КБ спеціального машинобудування Олексій Уткін (рідний брат Володимира Уткіна). Створено потяги, з яких буквально за 2-3 хвилини після зупинки ракета була готова до пуску! 

Поява унікальних ракетних комплексів, розроблених дніпропетровськими ракетниками за 1970-1980-ті роки,  забезпечила стратегічний паритет у період холодної війни і призвела до розрядки міжнародної напруженості, потреби обмеження і скорочення стратегічних ядерних засобів озброєння у світі. У цей період на базі важких бойових ракет розроблено сімейство РН «Циклон» та екологічно чистий «Зеніт». Крім того, реалізовано різноманітні програми запусків супутників.

Курс на конверсію і міжнародну співпрацю

З 1990 року, коли Володимир Уткін переїхав до Москви, КБ «Південне» очолив Станіслав Конюхов. У ці складні після розпаду СРСР часи, коли згорнулися державні замовлення, необхідно було зберегти підприємство, фахівців, і забезпечити багатотисячний колектив роботою. І новому керівникові це вдалося. Допомогли конверсійні розробки та  міжнародна співпраця. КБ «Південне» та «Південмаш» узяли участь у великих міжнародних проектах «Морський старт», «Наземний старт», де основою став РН «Зеніт». Паралельно започатковано українсько-російський конверсійний проект «Дніпро». Із Бразилією підписано договір щодо розробки космічного ракетного комплексу «Циклон-4» і його подальшого запуску з космодрому Алкантара. А в рамках національної програми 1995 року виведено на орбіту перший супутник незалежної України «Січ-1».

2010 року керівником КБ призначили Олександра Дегтярьова, який продовжив активну міжнародну співпрацю та інтеграцію у світове космічне товариство. З космодрому Куру у французькій Гвіані  2012 року  європейська ракета «Вега» полетіла у космос з українським двигуном четвертого ступеня. А торік успішно відбувся перший запуск американського РН «Антарес» із першим ступенем розробки дніпропетровських ракетників.

Нині інженери-науковці КБ «Південне» працюють над розвитком космічних систем спостереження Землі, супутниковими системами зв’язку та навігації, здійсненням космічного моніторингу. Серед пріоритетних перспективних проектів — нові ракети-носії, авіаційні космічні ракетні комплекси, системи захисту від астероїдів, інші інноваційні наукові проекти. З ініціативи КБ «Південне» у країні розвинувся новий перспективний напрям робіт зі створення засобів для дистанційного зондування та дослідження Землі з космосу. Завдяки супутникам типу «Океан» світ отримав цінну інформацію щодо льодової ситуації в Арктичному та Антарктичному басейнах. У перспективі функції апаратів цього типу розширяться на дослідження природних ресурсів. 

ДОВІДКА "УК"

За час існування вчені-конструктори розробили і створили: 4 покоління бойових ракетних комплексів, 10 космічних ракетних комплексів, понад 40 типів рідинних і твердопаливних ракетних двигунів різного призначення, понад 70 типів космічних апаратів; понад 150 нових матеріалів і технологій.

За допомогою ракет-носіїв розробки КБ «Південне» виведено на орбіти понад 1100 космічних апаратів, серед яких більш як 400 космічних апаратів власної розробки.