Здогадайтеся: як можна тлумачити термін «залізниця» за версією упорядників Словничка-жартівничка? Будете здивовані, але це драбина.

Утім, колись почув не менш цікаве значення. Макіївські представники соціального дна, які активно збирали металобрухт, розповідаючи про свої будні, аж занадто часто повторювали «залізниця». Невже спеціалізуються виключно на ній? Ох, і попосміялися вони тоді моїй неосвіченості! А потім один із них, повторюючи нове для мене слово, показував брудним пальцем на копер закритої шахти, територію заводу, який працює, двори приватного сектору та на тоді ще вцілілі рейки місцевого трамвая. Тобто «залізниця» — це два в одному: місце, куди можна залізти по залізо.

Це визначення відшукав у закапелках пам’яті навесні, коли до влади в Донецьку почали рватися маргінали із депресивних міст і сіл області та сусідньої країни. Ці колоритні персонажі аж облизувалися і від нетерпіння потирали руки. Навіть складалося враження, що вони готові повернути Донецьку колишню більш апетитну назву Сталіно, де забагато виробів зі сталі. Тоді місто вже не зовсім відповідало визначенню «залізниця». Бо нарешті зникла необхідність кудись нишком у темряві лізти по метал. Навіщо? Тепер по трофеї можна заїжджати серед білого дня вантажівкою у супроводі підйомного крана. Характерний приклад: нітрохи не криючись, представники «нової влади» викопали в одному з районів Донецька 400 метрів труб водогону, який саме будували, а в іншому місці захопили 980 метрів труб. А далі й зовсім не стали морочитися із земляними роботами: приїхали до Донміськгазу і, погрожуючи зброєю, почали вимагати метал, тобто труби з експлуатаційного запасу.

«Прийшла додому і не їла й не пила, а відразу схопила із книжкової полиці «Собаче серце», — емоційно розповідала у червні знайома аспірантка одного з місцевих вишів. — Почала читати про працевлаштування Шарикова: сміялася і плакала водночас. А ще дивувалася: звідки Михайло Опанасович знав, що такі типи справді зустрічаються у нашому реальному житті?» Виявляється, жінка зустріла у місті знайомого, який колись працював охоронцем навчального закладу, а потім попався на крадіжці металу і став займатися цим промислом увесь час. А нині пристойно вдягнений чоловік повагом виліз із дверей іномарки, завбачливо розчинених одним з охоронців. Далі — монолог у відповідь на привітання. «Федя, привіт!» — «Гм… Я тепер Федір Дмитрович. О! До речі, підеш до мене секретаркою? Ти мені підходиш. Тільки цей… Зміни прикид. Ну, щоб там декольте було більше, спідниця коротша». Також він встиг розповісти: очолює фірму зі збирання металобрухту, і роботи — непочатий край. Звісно, пообіцяв непогану платню і неважку роботу: приготувати «кофій» і розрадити «боса» в той час, як його обсядуть важкі думи.

Жінка відхилила запрошення, а згодом виїхала з Донецька-Сталіно, де рвучко стали підніматися недавні маргінали, й почала забувати про свого потенційного роботодавця. Аж раптом той сам дав про себе знати. Бідолаха, не знаючи про її перебування за межами міста, попрохав у неї «політичного притулку» на ніч і довше. І так лаяв «нову владу», що аж заслухаєшся. Адже ті упирі, скаржився, брутально «віджали» його бізнес, а з нього самого знущалися як хотіли. Судячи з його слів, було так: «Сиджу ввечері в офісі, а вони заходять і відразу прикладами по ребрах! Здуріли чи з кимось переплутали? Хіба скажуть… Тільки й запитали: «Ти, стерво собаче, метал у цьому районі приймаєш?» Далі, як барана, вкинули мене у багажник і повезли кудись. Приїхали. «Твоя робота?» — питають, частуючи штурханами. Он воно що — показують розкритий каналізаційний люк. «Лізь туди!» А там метрів три глибини і смердить, хоч не підходь. Не охота, але… Одне слово, пірнув туди і сидів аж до ранку».

З’ясувалися й причини розправи. Виявляється, всюдисущі «металісти» викрали силовий кабель біля трансформаторної підстанції, а заразом познімали довкола кришки люків. І цього темного вечора в отвір поблизу будинку напідпитку втелющився один із впливових персон «республіки», який навіть зламав ногу.

Та існує й інша версія «наїзду» бойовиків на «братів по металу». Нещодавно керівники самопроголошеної «ДНР» заявили про централізацію збирання металобрухту. Відтепер у цій провідній галузі економіки працюватимуть не одинаки, а спеціально створена держкомпанія. Можливо, буде створено навіть міністерство металобрухту. Проте згаданий потерпілий «Шариков» вже втратив можливість його очолити.