Опалювальний сезон, що наближається, уже шокує багатьох споживачів: і без того тарифи підвищили на чимало комунальних послуг, тож доводиться трусити гаманцем. А попереду зима — період, коли опалення становить суттєву часту в оплаті за житлово-комунальні послуги. Однак фахівці радять розглядати проблему під іншим кутом зору. І поцікавитися: а кого захищали низькі тарифи — тих, хто рахує кожну копійку, чи, навпаки, тих, для кого й сотні гривень не гроші?

Кому на руку низькі тарифи?

Експерти пояснюють: за низьких тарифів, коли оплату на газ субсидує держава своїми субвенціями чи доплатами підприємствам — надавачам послуг, у найвигіднішій ситуації опиняються не сім’ї з низькими доходами, які, власне, й потребують підтримки, а заможні родини. Як дослідили фахівці світового банку, тарифи на централізоване теплопостачання в Україні вполовину нижчі, ніж, наприклад, у Польщі, і на 60% — ніж у країнах Балтії. Споживачі сплачують у середньому 19% повної ціни російського газу. Для компенсації такої різниці в цінах держава виділяє прямі бюджетні та позабюджетні субсидії, які сягають майже 7% ВВП. Ось приклад: сім’я з чотирьох осіб мешкає у 50-метровій двокімнатній квартирі, і така ж родина — у квартирі приблизно 200 квадратних метрів. Для того щоб обігріти першу, потрібно використати набагато менше газу, ніж для опалення другої. Тож якщо встановлено низькі тарифи, а різницю між сумою за опалення, яку платять люди, і фактичною вартістю послуги дотує держава, то на яку з цих двох родин вона витратить більше грошей?

За підрахунками фахівців Світового банку, найбідніші категорії населення в Україні, а таких 20%, отримують лише 13% субсидій. Навіть впроваджені державою соціальні програми, які мали б підтримати саме вразливі верстви населення в оплаті за газ і тепло (на них припадає 0,6% ВВП країни), насправді спрямовуються тим, хто має досить солідні доходи. Очевидно, що фіскальні субсидії та соціальні програми не спрямовані насправді вразливим верствам населення. Чи такою має бути соціальна справедливість?

Утім, тут ішлося про період до цьогорічного підвищення тарифів. Нині ж розрахована урядом адресність субсидій має спрямовувати бюджетні кошти на допомогу справді незаможним, тоді як багаті зможуть оплачувати вартість енергоносіїв за вищими тарифами, що суттєвої «дірки» в їхньому гаманці не зробить.

Тим більше, що новий розрахунок житлових субсидій, затверджений урядом, спрямований якраз на підтримку тим, хто її потребує. Також, щоб захистити найбідніших громадян, уряд переглянув соціальні норми споживання житлово-комунальних послуг. З 1 жовтня набула чинності постанова уряду, що започатковує єдиний підхід до визначення норм споживання послуг ЖКГ для громадян, які потребують державної підтримки. Її розробили з метою впровадження системи економічно і соціально об∂рунтованих нормативів споживання житлово-комунальних послуг з подальшим використанням їх під час визначення розмірів державної соціальної підтримки.

Викрито корупційну схему

Мінрегіон та експерти проекту «Реформа міського теплозабезпечення в Україні» (USAID) провели наукове статистично-аналітичне дослідження споживання комунальних послуг та стану забезпечення житловою площею соціально незахищених громадян України. Було обстежено майже 55 тисяч домогосподарств — одержувачів житлових субсидій, які використовують засоби обліку при споживанні комунальних послуг. За результатами дослідження віце-прем’єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Володимир Гройсман дійшов висновку, що в Україні для розрахунку розміру соціальної державної допомоги та для оплати населенням послуг ЖКГ, у разі відсутності квартирних засобів обліку, використовували норми споживання, які переважно завищені.

— «Спожитий» за старими нормами, але не спожитий насправді населенням газ банально розкрадають. А держава, компенсуючи соціально незахищеним категоріям населення різницю у підвищенні тарифів, теж витрачає більше коштів на компенсатори. Ми маємо зруйнувати цю сумнівну схему», — зауважив Володимир Гройсман.

Отже, майже 1 мільярд кубометрів газу країна отримає додатково завдяки викриттю і ліквідації тіньової схеми, яка роками діяла в газовому секторі країни.

«За тими нормами, які свого часу було затверджено, кожна людина мала б щомісяця споживати по 9,8 кубометра газу. Це так зване споживання блакитного палива на конфорці. І кожен, хто не мав лічильника, щомісяця сплачував за ці 9,8 куба, хоч фактично споживав, як ми уже дослідили, щонайбільше 6 кубометрів газу. Запитання: де решта 3,8 кубометра? Я відповім: у трубі, з якої їх продали промисловості за ціною на газ, встановленою саме для промисловості, тобто найвищою — 500 доларів за тисячу кубометрів. Ми цю «дірку» знайшли і ліквідували. Тож дали комусь по брудних руках, що таким шляхом заробляли 400—500 мільйонів доларів. А в мережі для населення залишиться 1 мільйон кубометрів газу», — сказав Володимир Гройсман.