Незвично і безглуздо звучать слова «особливості війни», та попри весь цинізм, вони існують. У 2014 році, як кажуть, збій у системі відбувся в українців заходу і сходу, півдня й півночі — найближчий сусід зазіхнув на територіальну цілісність мирної України, старався посіяти ворожнечу між українцями всередині держави. Згодом політологи, військові, дипломати, аналізуючи події, підібрали йому визначення: гібридна війна. Особливість її — втягування у різний спосіб у конфлікт мирного населення, застосування інформаційно-ідеологічного важеля.

Поволі навіть ті з місцевих, хто в українському солдатові через інформаційне задурманювання з Російської Федерації вбачав ворога, окупанта, почали прозрівати. За відновлення постачання електроенергії в населених пунктах, зруйнованої ворогом інфраструктури, забезпечення цивільних питною водою, продуктами харчування, медикаментами, засобами гігієни, евакуацію загиблих взялися військові з підрозділів цивільно-військового співробітництва (ЦВС) Збройних сил України.

Досвід знадобився

В умовах війни розв’язання будь-якого з перелічених завдань вимагає зовсім іншого підходу й залучення людей з особливою підготовкою. Дуже непросто перебувати в епіцентрі людської трагедії непідготовленим. Постало питання, хто має працювати з цивільним населенням сходу країни. На вимогу часу в травні 2014 року стартував пілотний проект, а вже у січні 2015-го офіційно в структурі ЗСУ з’явилося управління цивільно-військового співробітництва. Почалася підготовка фахівців із ЦВС, налагодження співпраці з місцевими органами влади, допомога цивільному населенню. Найбільшою проблемою під час окупації Донбасу стали брак взаємодії українських військових з місцевим населенням, нестача інформування людей про роль і місце ЗСУ.

Перша група складалася з 14 офіцерів, що вже мали досвід ЦВС під час виконання завдань у складі міжнародних миротворчих місій. Виходило, що де-факто ЦВС у ЗСУ було й раніше, не було його де-юре. Адже з 1992 року підрозділи ЗСУ брали участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Однак набутий військовими досвід застосування у повсякденному житті на той час в Україні не знайшов.

— Відтоді на базі Національного університету оборони імені Івана Черняховського на курсах цивільно-військового співробітництва із залученням іноземних фахівців підготовлено понад 800 осіб. Тепер вони надають всебічну допомогу і підтримку громадянам України завдяки гнучким інструментам ЦВС, — зазначив начальник управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил полковник Олексій Ноздрачов.

За його словами, організація взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, міжнародними та громадськими організаціями, цивільним населенням — одне із ключових завдань цивільно-військового співробітництва на початковій стадії планування і подальшого проведення військових операцій. Тобто робота цих підрозділів спрямована на відновлення довіри й підтримки цивільного населення.

Він повідомив, що Збройні сили України нарощують потенціал цивільно-військової співпраці завдяки нашим партнерам із цивільно-військового співробітництва Об’єднаного командування ОЗС НАТО «Брюнсум», Естонії, Латвії, Литви, Італії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, США. Здобутий ними свого часу досвід у Республіці Ірак, колишніх республіках Югославії, Афганістані, нині широко застосовують в Україні.

Створили інтегровану систему

— За три роки конфлікту нам вдалося створити інтегровану систему, побудовану за стандартами НАТО. Це чи не єдина система в ЗСУ, що максимально наближена до вимог НАТО і за структурою, і за постановкою завдань, — додав полковник Олексій Ноздрачов. — Можна з упевненістю сказати, що аналогів нашої системи у світі немає. За два роки нам вдалося створити інтегровану систему від Генерального штабу аж до бригади. І вище військове командування і командири на місцях розуміють необхідність такої системи.

Управління ЦВС працює над нарощуванням нормативно-правової, матеріально-технічної бази і підготовки кадрів. Начальник управління зауважив, що не кожен військовослужбовець здатен бути військовослужбовцем ЦВС. І пояснив про нюанс: усіх військовослужбовців із курсантської лави навчають для війни, а не для миру. В їхній підготовці домінує завдання ударів, втрат супротивникові, оборона, наступ. А завдання системи ЦВС спрямоване на запобігання втратам насамперед серед цивільного населення і застосуванню надмірної сили там, де можна використати засоби не летального впливу.

— Нам вдалося створити атмосферу в підрозділах ЦВС, коли кожен офіцер умотивований. Він усвідомлює власну особливу роль. Завдання, які виконуємо ми, не притаманні бойовим підрозділам. Для військових нашого підрозділу потрібне розуміння мотивації й самопожертви. Найскладніший екзамен для захисників наших підрозділів — коли доводиться працювати в епіцентрі людської трагедії. Але діями, авторитетом і поведінкою маєш стабілізувати ситуацію, — розповів Олексій Ноздрачов.

Він додав, що під час підготовки до ротації військові проходять серйозний вишкіл, який складається із психологічного тестування на профпридатність за особливими методиками. Так виявляють людей, схильних до суїциду, не здатних контролювати себе і навколишніх в екстрених ситуаціях. Таких відсівають на початковому етапі. Бо крім іншої роботи, офіцери ЦВС займаються ексгумацією і транспортуванням тіл загиблих. А це психологічне навантаження.

Мотивація — одна з основних вимог до офіцерів для участі в ЦВС, а ще робота в команді. Навчають особовий склад, як треба поводитись, як будувати роботу і стосунки з цивільним населенням. Якщо серед них є вороже налаштовані, ти не можеш почуватися в безпеці навіть на своїй території чи в тилу свого підрозділу.
— Місцеве населення стало центром зосередження зусиль ворогуючих сторін під час військових конфліктів останні три десятки років. ЗСУ мають дієвий та універсальний інструмент впливу на цей центр — ЦВС, — зауважив офіцер.

З огляду на унікальність нашого конфлікту ми навчаємо вже й іноземців, які вважаються першопрохідцями у ЦВС, їхню структуру створювали для участі у миротворчих операціях. Україна першою запровадила застосування ЦВС на своїй території.

Цивільно-військове співробітництво ЗСУ — систематична і планомірна робота підрозділів. Використовуючи інструмент ЦВС, командири бригад можуть координувати щоденну діяльність свого з’єднання з органами місцевої влади і цивільним населенням. За словами полковника Ноздрачова, діяльність структури орієнтована на підтримання, а подекуди і створення позитивного іміджу Збройних сил України, авторитету підрозділів, командирів підрозділів, які виконують завдання. Конструктивний діалог для підтримки цивільними військових ЗСУ чи принаймні не перешкоджання виконанню ними завдань.

Не менш важливе відродження військово-патріотичного виховання молоді. Якщо його не буде, не матимемо солдатів і офіцерів. Ідеться не лише про бойові дії, а й про мирне життя, в якому трапляються надзвичайні ситуації.

Начальник управління цивільно-військового співробітництва чесно підсумовує, що не все ще виходить, багато чого не вдається, але все роблять для того, щоб виходило краще.

ДОВІДКА «УК»
Лише у І кварталі 2017 року об’єднані центри ЦВС прийняли 620 громадян, опрацювали 570 звернень, які перебувають у компетенції ОЦ ЦВС. Надано допомогу цивільному населенню у відновленні інфраструктури. Зокрема, замінено металопластикові вікна в церкві Трьохізбенки, вибиті під час обстрілів. Встановили радіоточки та налагодили трансляцію українського радіо в селищі Кримське, селах Трьохізбенці та Гречишкиному, провели ремонтно-відновлювальні роботи лінії електропередач Михайлівка — Лисичанськ та Луганська ТЕС — Михайлівська, відновивши та зарезервувавши лінії електропередач Луганщини й унеможлививши віялові відключення, забезпечивши електроенергією завод «Азот» у Сєверодонецьку. Відновлено дитсадок у селищі Кам’янка (ОТУ «Донецьк»). Проведено ремонт доріг у селищі Жованка (Зайцеве). Також доставлено 237 тонн гуманітарної допомоги та надано допомогу мобільним групам медперсоналу (ОТУ «Маріуполь»). Спільно з ДСНС проведено нетехнічне обстеження майже 500 гектарів території на предмет замінування, виявлено і знешкоджено 45 вибухонебезпечних предметів і мін.