Майже 40% території Коростишівського району Житомирської області (38,2 тисячі гектарів) займають ліси. Це багатство робить місцину привабливою та популярною не лише для відпочинку (на знаменитому каньйоні поблизу Коростишева нині знімають навіть художні серіали), а й для бізнесу: вироби з деревини та лісоматеріали є одним із головних видів продукції, яку район постачає на внутрішній ринок та за кордон. Більшість цієї продукції виробляють на ДП «Коростишівське лісове господарство», яке працює з 1936 року.
Нині загальна площа держлісгоспу становить 24 810 гектарів, з яких 21 486 вкриті лісами. До складу підприємства входять п’ять лісництв, автоколона, лісопереробний комплекс у Мамрині поблизу Коростишева та нижній склад на залізничній станції «Степок». На території лісового господарства розташовано чотири об’єкти природно-заповідного фонду: «Галове болото», «Конвалія», «Боброве болото» та «Івницький парк».
ДП «Коростишівське лісове господарство» — неодноразовий переможець Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України». 2015-го, наприклад, підприємство єдине з таких вітчизняних, представляючи в конкурсі лісову галузь, отримало «золото» за дошки облицювальні (обшивка).
Дозвіл на вирубку
Їдучи до Коростишева, згадала останні вихідні, коли гостювала у батьків під Києвом. У суботу пройшов гарний дощ, і я запропонувала таткові піти в неділю по гриби. «У лісосмузі, чула від сусідів, знаходять навіть «білі». Але наступного дня задоволення від тихого полювання ми з татком так і не отримали — його зіпсували купи сміття ледь не під кожним кущем чи деревом та свіжі дубові пеньки.
Коли про це розповіла директорові ДП «Коростишівське лісове господарство» Валентинові Ейсмонту, він теж посуворішав: «Зі стихійними сміттєзвалищами ще можна якось боротися, а ось на кинуті у бік лісівників необ∂рунтовані звинувачення від некомпетентних осіб за нібито незаконні рубки, які проводять в лісах, дам роз’яснення. Державне підприємство «Коростишівське лісове господарство» діє виключно у межах чинного законодавства, згідно з Лісовим кодексом. Будь-яка рубка починається лише за наявності лісорубного квитка, який, до речі, ми повинні отримати від керівної організації. З метою запобігання різним лісопорушенням здійснюємо, наприклад, рейди (торік їх було проведено 42, під час яких склали 28 протоколів про адміністративні порушення на осіб, які здійснили лісопорушення). Що ж стосується лісосмуг, то вирубки в них проводять справді безконтрольно та по-варварськи. Оскільки вони фактично нічийні, то майже нікого не притягують за це до відповідальності. Будь-якої!»
Лісові відеокамери
Так і розговорилися. Валентин Севастьянович запропонував проїхати територією лісгоспу. Першу зупинку зробили в одному з кращих його лісництв — Дубовецькому, яке розмістилося на 4731,7 гектара по обидва боки міжнародної автотраси Київ — Львів.
— Оскільки на нашому відрізку автотраси щодоби проїжджає велика кількість транспорту, — приєднується до розмови лісничий Дубовецького лісництва Сергій Авраменко, — обладнали обабіч дороги рекреаційні зони — куточки відпочинку, де водії, їхні пасажири, а також діти можуть перепочити. Зручно, естетично, але недобропорядні люди псують цю красу. На щастя, все вдалося відремонтувати. Але факт залишається фактом.
Так, культури деяким «туристам» не вистачає. Тож працівникам лісництва доводиться охороняти від них не лише природу, а й зони відпочинку. До речі, в Дубовецькому ось уже чотири роки діє система відеоспостереження за лісом: на спеціальних вишках встановлено відеокамери, які цілодобово контролюють територію лісових масивів. У добру погоду її відеокамери «б’ють» об’єктивами навіть на 15—20 кілометрів. За допомогою техніки працівники лісництва запобігли не лише чималій кількості правопорушень (наближення відеокамер дає змогу читати навіть номери на автомашинах), а й лісових пожеж. Останній — кілька днів тому, коли у селі Шахворостівка загорілася (чи підпалили) трава. Відеокамери своєчасно і точно визначили також місце загорання й у сусідньому Радомишльському районі.
«Користуємося працею попередників»
Одне із головних завдань роботи лісгоспу — вирощування лісу. Лише нинішнього року цю роботу проведено на 315 гектарах. Ніби й небагато, але врахуйте, що для відновлення лише одного гектара лісу потрібно виростити майже 10 тисяч саджанців. Їх у прямому розумінні слова викохують працівники лісництв у спеціальних теплицях із так званим туманним поливом. Рослини набирають тут висоти близько 15 сантиметрів. Затим їх (здебільшого навесні) висаджують на відкриті ділянки. До двох мільйонів саджанців сосни, дуба, ялини та інших порід за сезон!
Окрім того, лісництва (а теплиці я побачила ще й у Смолівському підрозділі) забезпечують посадковим матеріалом листяних порід ще й населення. Заклали цього року у ДП «Коростишівське лісове господарство» й п’ять гектарів плантацій новорічних ялинок.
— І звичайно ж, — каже Валентин Ейсмонт, — активно ведемо рубки формування та оздоровлення лісів. Лише 2016-го ці роботи виконали вже на 940 гектарах. При цьому заготовили 24 405 кубометрів ліквідної деревини, у тому числі 7320 — ділової. Провели освітлення в незімкнутих лісових культурах на 308 гектарах, рубки в молодняках (99 гектарів), догляди за лісовими культурами (426 гектарів).
Шість тисяч щомісячно з одного працівника
До речі, все, що нині вирубують в лісі, виростили наші діди й прадіди: сосна для промислового використання придатна у віці 80, дуб — 120 років, листяні породи (наприклад береза) — 50—60 років. І щоб наші онуки та правнуки мали можливість не лише насолоджуватися природою, а й прохолодою лісу, потрібно закладати дедалі нові плантації.
Незважаючи на бурхливий розвиток новітніх технологій, деревину як універсальну сировину використовують у тисячах видів виробництва. Тож потреба в ній не зменшується. І Коростишівський лісгосп намагається задовольнити цю потребу споживачів. 2015 року, наприклад, обсяг реалізованої продукції в реальних цінах становив 82 295 тисяч гривень (на 22,3% більше, ніж попереднього року). Один працівник підприємства виробив продукції майже на 264 тисячі гривень, через що середньомісячна зарплата штатного працівника становить нині 5031 гривню. Для Коростишева це непогана цифра (більше тут заробляють хіба що ті, хто працює із гранітом).
— У січні — грудні 2015 року, — Валентин Севастьянович підсумовує статистику, — до зведеного бюджету ми сплатили 15 941,3 тисячі гривень, у тому числі 1392,3 тисячі податку на прибуток, 1090,8 тисячі — ПДВ, 3243,9 тисячі — ПДФО. Крім того, сплачено 7318,8 тисячі єдиного соціального внеску. Фактично щомісячний податковий внесок одного штатного працівника підприємства становив торік 6401 тисячу гривень, а нинішнього — вже 6585 гривень. На мою думку як доктора наук у галузі економіки, таку продуктивну роботу підприємства потрібно підтримати. Ми ж не можемо собі дозволити закупити нову лінію з переробки деревини, бо вона не йде у виробничі витрати, а в прибуток. Податок же з прибутку ще попередній Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк підвищив для таких, як наше, підприємств у 5(!) разів — з 15% до 75%, тому підприємство фактично втратило шанс розвиватися, закуповувати нову техніку.
Дерево є дерево
Та попри таку нелюбов держави до власних виробників, ДП «Коростишівське лісове господарство» на чолі зі знаючим фахівцем галузі Валентином Ейсмонтом продовжує дивувати своїми виробничими показниками. До речі, Валентин Севастьянович прийняв «лежачий» лісгосп 1 жовтня 2000 року. Реалізація продукції за рік тут становила лише 4,5 мільйона гривень із п’ятимільйоними боргами. Підприємство могли б пустити з молотка, як і десятки-сотні інших. Але новий керівник запросив на збори начальство з Житомира (у тому числі податкове) і переконав його у тому, що лісгосп розрахується з усіма кредиторами та державою, якщо йому нададуть «платіжні канікули».
Нині ДП «Коростишівське лісове господарство» вважається одним із найкращих у галузі. Лісокомплекс у Мамрині відправляє свою продукцію навіть за кордон, зокрема до Ізраїлю пакували спеціальні піддони. Мають великий попит серед споживачів також паркетна дошка для підлоги (її якість оцінили греки, німці), пиломатеріали, вагонка. Останню обробляють з чотирьох боків на імпортному обладнанні.
— Дерево ніколи не поступиться місцем пластику чи якомусь іншому матеріалу, — підсумовує керівник лісгоспу, — а тому намагаємося випускати з нього високоякісну та конкурентоспроможну продукцію.
І такий настрій виробників радує.
Тетяна ПАРФЕНЮК
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+