ПІДСУМОК

На 31 UFW 45 дизайнерів представили 39 колекцій прет-а-порте весна—літо-2013

Оскар Уайльд зазначив, що людина сама повинна бути витвором мистецтва або вдягатися у твір мистецтва. Його співвітчизниця Вів’єн Вествуд вважає: «Що більше у вас штучного, вигаданого, то більше у вас людського і чудового. Адже цивілізація — щось ненатуральне і роблене. Мистецтво — це створення того, що не існує, своїми руками. Намалювати картину чи вдягти високі підбори — не важливо. Мода з декоративно-прикладних мистецтв є найбільш жива площина. Можливо, тому, що вона найбільша потреба людей. Я називаю свою роботу маніпуляцією тканинами для надання виразу людському тілу».

З 10 по 15 жовтня в Мистецькому Арсеналі 45 дизайнерів представили 39 колекцій-«маніпуляцій» прет-а-порте весна — літо-2013. Їхні візії крокували подіумом, бувало, на таких підборах, що з’являвся острах за модель, і було не до її одягу.

Вивірена художньо-комерційна колекція Annette Gortz стала лакмусом якості дизайну одягу. Це той дизайн із людським виміром, який підлаштовується під особистість, а не вимагає, як численні вироби вітчизняних модельєрів, відповідних тортур тіла і психіки, щоб одягти «таке». Бренд Гертц несе іншу філософію споживання дизайну. В колекції «В очікуванні сонця» Анетт досягає враження світлої легкості життя відтінками сірої та канарейкової гами і тонкими фактурами льону і бавовни, покритої поліуретаном, а також шовком із металевою ниткою. Трикотаж грубого плетення тільки підкреслює образ жінки, легкої на підйом. Фішкою колекції стала бавовна, що складається з нещільних квадратиків, та шви як конструктивно-декоративний елемент. Одяг від Анетт Гертц пропонує жінкам творчо його  використати, але окремі речі бренду купують і чоловіки. А чому б і ні, коли режисер її показу явився на очі журналістам у шортах, схожих на спідницю.

Олена Даць у моді шанує жіночність. Фото УНІАН

Володимир Подолян цитує Альберта Ейнштейна про космічний пил і «запилює» одяг на подіумі. Він концептуаліст у дизайні і вважає, що одяг дає змогу здогадатися про істотне і суще. Палітра: чистий жорсткий чорний, білий і зелений. Складний крій із системою застібок. Складки — як промені. Колоподібні акценти-аплікації. Приспущені плечі. Одяг від Подоляна (Вінниця) продається у США, Росії, Швеції.

Альона Ворожбит і Тетяна Земскова запропонували облягаючі сукні, спідниці-шорти та штани кльош і звужені. Пухнасті тканини огортають контур із прямою лінією плеча і тонкою талією. Геометричний силует із 50—80-х років минулого століття. Від новітнього часу — складність крою та нові тканини, в основі яких натуральні шовк, віскоза, бавовна і замша. Колекції властивий небанальний мікс кольорів.

Коли дует у 1997-му вперше показав свій дизайн одягу, їх муляло запитання: «Кому потрібне те, що ми робимо?» Тепер вони затребувані не тільки українськими шанувальницями, а везуть свої більш спрощені й темні моделі до США.

Олена Даць (Львів) представлена в бутиках  Бельгії, Франції, Італії, Кот-д’Івуару, Єгипту, Кувейту, Саудівської Аравії. У моді вона шанує жіночність. Даць пропагує в колекції «Вітрила» романтику моря. Її одягу властивий трансформ силуету й кольору, бо він складається зі співзвучних фарб і споріднених фактур натуральних тканин. Домінанта асиметрії. Акцент на спині.

Модель Анетт Гертц  «в очікуванні сонця»  

Наталія Соболєва і Людмила Вронська надихалися своїми показами у Вашингтоні та відривалися з Кіркоровим у Києві. Він один із їхніх зіркових споживачів. Дует запропонував нестандартні за забарвленням (неорганізовані чорно-білі плями) і добре скроєні піджаки та штани, що, хоч як дивно, рідкість на дефіле, де модна недбалість приховує швацькі прорахунки та збої смаку. Чорно-біла класика розбавлена романтикою. Спортивний шик. Напівпрозорий трикотаж поєднаний із важким плетенням. Чоловічий рукав на три чверті. Трикотажні різної довжини шорти. Необроблені краї. Блискавки як декор. Комфортний одяг для далекоглядного консерватора та пофігіста-новатора. Їхній трикотаж купують і жінки, від цього їхня жіночність тільки виграє.

Лариса Лобанова шиє про Жінку-птаха, а саме лебідку, яка прагне ширяти над повсякденністю в летючих шовкових шатах, принтованих дизайнером. Батист, шовк, шифон. Сексуальність міді та максі. Одяг від одеситки вельми популярний на Арабському Сході. Аристократизм від Лобанової також уподобала найінтелектуальніша й екологічно налаштована зірка Голлівуда Деріл Ханна (фільм «Волл-стріт»).

Людмила Кісленко — одна з небагатьох українських дизайнерів, яка має власне виробництво. Від неї очікуєш сюрпризів, втілених у колекції. Цього разу дизайнерка запропонувала летючі прозорі фактури для романтичної дівчини або жінки, яка не втратила відчуття весни. Шовк органічно поєднаний зі струменіючим трикотажем. Домінантний колір принтованих тканин відповідає сезону: блакитно-зеленавий і тілесний. Людмила, майстриня артистичних аксесуарів, обійшлася цього сезону грайливими перстенцями: квітками на великому пальці ноги, бо свої моделі вона випустила босоніж, що відповідало духу ліричної колекції «Все стало навколо блакитним і зеленим».

У кулуарах UFW, які були насичені художніми інсталяціями дизайнерів, а ще більше — рекламними дійствами, я зустрів оперну діву Олену Гребенюк у дбайливому  макіяжі та антигламурній довгій плетеній кофтині, що прикривала джинси. Виявляється, Олена знаходить час на модні покази тому, що…

— Тут зустрічаюся з подругами. Люди ходять у лазню, а ми на UFW. Зайшла подивитися, що цікавого в моді, який колір, які люди, інсталяції — і відчути:  все минає, а музика вічна. Опера — пафосне мистецтво, хочеться відпочити від нього на модних показах.

Не вдасться. На UFW дедалі більше пафосу. Деякі дизайнери цураються журналістів з питаннями в лоб. Дехто навіть не пускає журналістів на показ, мотивуючи, що їхні дефіле для обраних і баєрів. Можливо, це стосується тих моїх колег, що досі перекладають українською високу моду — «от кутюр» як «від кутюр». Щодо баєрів, то якби їх було на показах хоча б із десяток — це вже свято. Поки що дизайнер сам собі баєр. Не складається в нашій країні єдність ланцюга: дизайнер, виробник, маркетолог, продавець і я — споживач. 

За 15 років розвитку модних сезонів моделі пройшли 16 640 кілометрів подіуму, або, як називають його фахівці, язика. Один із засновників  UFW Олександр Соколовський дбає не тільки про подіум, а й про доріжки відпочинку городян. Несе моду в маси, здійснюючи проект «Фешн-парк». Олександр вкорінює арт-об’єкти на Пейзажній алеї, в парку Шевченка, на Русанівці, Березняках. Він мотивує це так: «Люблю Київ, хочу, щоб стало модним у нашій країні не тільки брати, а й давати. І скульптори отримують своє, і кияни».

Володимир Подолян вважає, що одяг дає змогу здогадатися про істотне і суще

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

♦ У різнобарв’ї кольору домінувала чорно-біла гама. Багато принтованих тканин: від народних орнаментів до реалістичних зображень і абстрактних мотивів.  

♦ Майстерність швів, що тримають силует, поступилася приблизності строчіння, яка стала не стільки визначати фігуру, скільки форму носіння. А хоч би й задом наперед.

♦ Торжество асиметрії країв та немотивованих розрізів по всьому «луку». Прозорі фактури на цупкому базовому одязі. Це може бути сукня на сукні або полотнище різної довжини на основній одежині. 

♦ Популярні шлярки, волани, рюші. І спереду, і ззаду, і топ із самих воланів.

♦ Єдність протилежностей: відпрацьований силует і футуристичні тканини, брутальні й тонкі фактури в одному строї, ніжне і буйне в образах на подіумі.

♦ Здивувала майже цілковита відсутність міні. Та й жіночі штани виявилися не в пошані дизайнерів. Жінці пропонували раз по раз мести подолом «язик».