Нічне місто вабить різнобарв’ям вогнів. Північ лише за годину, тож четверо озброєних чоловіків в уніформі пригощають мене запашною кавою — вперше смакую її так пізно. «Незмінний ритуал перед чергуванням, попереду — ціла ніч», — усміхається в руду бороду статний Богдан, а друзів називає побратимами. І недарма, всі вони — учасники Громадського формування з охорони громадського правопорядку «Сектор безпеки». Небайдужі хлопці впродовж майже двох років щоночі патрулюють вулиці Борисполя. Сьогодні із собою беруть і мене.

«Коли всередині все бурлить»

Ми швидко сідаємо до службового мікроавтобуса з емблемою формування: за кермом Богдан з позивним «Рудий», позаду Андрій — «Ярема», Володимир — «Макарон» і Валерій із позивним «Сталін». Усі вони повернулися з війни й тепер стежать за громадським порядком у місті. «Спершу об’їжджаємо «гарячі» точки, де можемо виявити порушення, — пояснює Богдан, і поки дорога веде вперед, додає: — Ідея створити формування виникла два роки тому в нашого лідера Рустама Хамракулова. Він, я й Андрій служили в батальйоні «Золоті ворота» і в 2016 році вже фактично не проводили військових дій. Ми повернулися додому і зіткнулися з тотальним безладом: пияцтво на кожному кроці, наркоманія в той час, коли країна боронить кордони від агресора. А коли всередині все бурлить, повірте, не можеш спокійно на все це дивитися!»

Восени 2015-го Рустам Хамракулов вирішив змінити ситуацію в місті й створив ГФ «Сектор безпеки». Тепер у формуванні близько 50 членів: найбільше колишніх воїнів, які входять до ГО «Асоціація учасників бойових дій Бориспільщини», а також волонтери й просто активні громадяни, які щось хочуть змінити на краще. У темну пору доби — це нічна варта, вдень чоловіки працюють на звичайній роботі — хто де, кожного вдома чекає сім’я. Вражає, що Богдан навіть переїхав до Борисполя з іншої області, перевіз сюди родину, щоб допомогти побратиму Рустаму втілити хорошу ідею в життя. Ці мужні небайдужі чоловіки не нарікають на когось, натомість не шкодують власного часу й сил для наведення порядку у місті. Дорогою запевняють: за два роки ситуація справді значно змінилася. Хлопці плідно співпрацюють із патрульною поліцією — щоразу перед чергуванням дають свої координати, навзаєм беруть оперативні зведення, щоб знати, можливо, який автомобіль у розшуку чи водій, крадії тощо.

Колишні бійці у своєму музеї зібрали чимало трофеїв з війни. Фото автора

«Загалом підпорядковуємось двом інстанціям: міській владі, бо вони нам дають дозвіл на юридичну реєстрацію, і органам поліції, — розповідають хлопці. — Відповідно наші члени не повинні порушувати закон. Ми маємо бути прикладом для жителів міста. Скажімо, якщо навіть на нічній вулиці порожньо, все одно не порушуємо правил дорожнього руху. Також у нас дуже строго з алкоголем: не лише напередодні чергування, а й загалом у повсякденному житті».

Поки Богдан розповідає, наші фари світять прямісінько на порушників — весела компанія на лавочці біля дороги розпиває пиво. Тара красномовно викриває власників — вживають літрами. «Доброї ночі, чому вживаєте алкоголь у громадському місці?» — суворо запитує «Рудий» у чоловіка і двох жінок років 35-ти. «А ви з «Сектору безпеки»? — ввічливо цікавляться порушники. — Вибачте, вже збираємось додому». Ми простежили, щоб співрозмовники прибрали за собою й чемно розійшлися.

Їдемо далі. Нічна вулиця веде до міського вокзалу. Там перед входом на бордюрі сидять молоді хлопці із слабоалкоголкою в руках. Виходимо, спілкуємось: кажемо, що не можна вживати алкогольні напої в громадському місці. Молодики з жалем (це написано у них на обличчі) викидають недопите, просять вибачення й прямують спати. «Таких випадків багато, одначе вже значно менше, ніж раніше, — кажуть члени екіпажу. — Проте немає комплексного підходу. Ось, скажімо, затишний міський парк перетворився у місце відпочинку, де громадяни зажаті серед пияків: поставив МАФ, виніс надвір столик і все — людина в громадському місці може пити. Але ж це теж громадське місце, де прогулюється молодь, діти, які й спостерігають за цією «культурою». У цьому бачу велику проблему. Адже таким чином подається негативний приклад для наших дітей, молоді, в якої дорослий асоціюється з бокалом пива й цигаркою в руках. Це потрібно змінювати». А от паління — більш масова епідемія: на всіх залежних пальцем не посваришся. Тож зауваження від колишніх бійців дістають лише ті, хто палить на зупинках.

Пірнати краще без шампанського

Безперервно курсуючи нескінченними вулицями, опиняємось поблизу озера. Здалеку бачимо: місцеві леді напідпитку купаються в темряві, поряд — автомобіль. Цікаво, хто планує сісти за кермо? «Тверезий водій є?»— цікавимось. «Так, це я», — запевняє дівчина з мокрим волоссям. Ми застерігаємо, що лізти у воду вночі, ще й у нетверезому стані, небезпечно для життя. Адже така статистика вражає.

Цього автомобіля бояться всі порушники. Фото автора

Вже за північ прямуємо до іншого району міста. І раптом на залізничному переїзді назустріч несеться чорне авто, з нього виглядає водій і сигналить нам. Секторівці моментально впізнають депутата міської ради, за словами хлопців, напідпитку! Богдан рвучко розвертає мікроавтобус і влаштовує переслідування. Наздоганяємо порушника, коли той паркується поблизу багатоповерхівки. Мовчки виходить з машини, не відповідаючи на жодне запитання, прямує додому. «Депутати напідпитку — випадок далеко не перший, — каже Богдан. — Знають, що ми одразу ж викличемо патрульну поліцію. Загалом з проблемою п’яних водіїв стикаємося часто. Якщо бачимо, що за кермом водій у стані сильного алкогольного сп’яніння, зупиняємо, не дозволяємо далі їхати, пропонуємо доставити додому. Є й такі, хто опирається. Тоді викликаємо поліцію. Бувало, що людину чотири рази зупиняли «під мухою», у нього вже вилучили права, їздив на тимчасових. Й, не усвідомлюючи відповідальності, вкотре сідав за кермо після вживання алкоголю. Такі громадяни не розуміють, що наражають на небезпеку не лише себе, а й оточуючих».

Впіймай за руку наркомана

Заглядаємо й до наркоманських точок. Неподалік від центру міста — обшарпаний підвал у багатоповерхівці. Чоловіки знають: тут частенько збираються наркомани, серед них 14-річна дівчина. Заходимо в темряву, світимо ліхтарем — нікого, лише на підлозі серед битої цегли валяються використані шприци. «Кілька разів викликали батьків, спілкувалися, втім, вони знову за своє, — каже Богдан. — Боремось і з наркоторгівлею. Одначе непросто, бо знову ж впираємось у законодавство. Щоб довести, що людина продає психотропні чи наркотичні засоби, треба зробити контрольну закупівлю, відправити на експертизу, де підтвердять, що це наркотики, потім треба зробити другу закупівлю. І якщо і в першому, й у другому випадку виявляться одні й ті самі наркотики, лише тоді це визнають як наркоторгівлю. При нинішній ситуації це зробити нереально, оскільки людина буде заздалегідь попереджена. Одну точку ми багато разів викривали, правоохоронці приїхали й побачили, що там справді торгували фасованим амфітаміном, його забрали. Через три години торгівля відновилась. Адже патрульна поліція лише фіксує злочин, а слідчі дії проводять у райвідділку, де, на жаль, більшість справ глохне».

«Спершу всі повірили в ефективність реформи, нова патрульна поліція показала себе з кращого боку — каже Андрій. — Проте у райвідділі через суди почали поновлюватись на посадах старі кадри. Тож коли люди стикаються з райвідділом, не бачать змін. Патрульній поліції тепер не дозволяють застосовувати силу, тому молоді поліцейські розчаровуються й звільняються. Відтак у патрульній поліції значний недобір — якщо раніше 47-тисячним містом курсувало 5 екіпажів, тепер лише два — один із них чергує в міжнародному аеропорту».

Ще одна проблема — нічна торгівля алкоголем. Кажуть, раніше з року в рік картина не змінювалась: поблизу кожного МАФу стояв натовп п’яниць. Тепер цього не побачиш на жодній вулиці. «Без зайвої скромності це заслуга «Сектора безпеки», — пишається Богдан. — Нам п’яниці навіть автомобілі намагались перевертати, коли ми змушували зачиняти нічні ятки. Ми фіксували порушення, викликали поліцію, складали численні протоколи. Але нарешті досягли певного успіху: вже немає публічного збіговиська алкозалежних. Найприкріше бачити, коли дядьки понапиваються, а потім ходять справляти нужду у людному місці. Поліція стверджує, що відмінили закон про заборону робити це на людях, оскільки бракує громадських убиралень. З одного боку я згоден, але з другого — ні, оскільки це непристойно робити в людних місцях, де ходять містяни, молодь, діти. Куди годиться, коли людина справляє нужду безпосередньо в арці або поблизу монумента?»

«Сектор безпеки» в місті у пошані — бориспільці вдячні ентузіастам за захист і підтримку. Місцевий підприємець Володимир Шалімов забезпечує хлопців пальним. Однак фінансів для необхідного оснащення не вистачає. Нещодавно міська влада, побачивши результат праці секторівців, теж виділила кошти і на пальне, й на форму.

Відповідальні чоловіки не втомлюються до ранку. Нарешті переконуємось, що місто міцно спить. Бо його вартують надійні захисники. Ще трохи — й перші промені сонця осяють нічний Бориспіль. Я щиро дякую своїм супутникам за цікаве патрулювання. Що й казати, небайдужість хлопців надихає — своїм прикладом показують жителям інших сіл, міст, районів, що не треба лежати на дивані й чекати, коли хтось прийде й наведе порядок. Потрібно самому щось робити, стати прикладом для інших, і тоді справа зрушиться на краще.