На мапі України селище Терни Роменського району на Сумщині займає окремішнє місце. Засноване понад 360 років тому як слобода, воно має славетну історію, гідну увічнення і пошанування. Саме цим керувалися його уродженці, коли вирішили облаштувати музей, де сучасники і представники майбутніх поколінь, гості могли б дізнатися про історичний шлях маленької батьківщини, бо вона у світі одна-єдина і неповторна.

Ініціатива гуртує земляків

Ініціатор цієї справи Людмила Тупік, освітянка, вчителька української мови і літератури, живе і працює в місті Суми, де земляки дружно об’єдналися у Недригайлівське земляцтво (донедавна Терни належали до Недригайлівського району) і впродовж уже майже трьох десятиліть разом роблять добрі справи заради рідного краю. Ідею підтримали земляки-тернівці. І насамперед бізнес-леді благодійниця Ніна Жук — її родина взяла на себе левову частку фінансування проєкту.

Місце для музею підібрали знакове — у школі. Навчальному закладу закономірно судилося стати центром-осердям краєзнавчої й патріотичної роботи, адже тут навчаються молоді покоління тернівців, яким у майбутньому творити історію селища. З експонатами особливих проблем не було — до справи долучилися небайдужі, які передали різноманітні документи, світлини, предмети побуту, речі тощо.

Фінансування проєкту — особлива тема. У кімнаті, відведеній під музей, потрібно було ремонтувати все — від підлоги та стін до устаткування та стелажів для експонатів. Добру справу благословили людська увага і благодійність. Земляки із Сум, Києва, Харкова, місцеві фермери, жителі селища гривня до гривні зібрали потрібну суму, а це майже сотня тисяч гривень.

Як наголошує голова Недригайлівського земляцтва в Сумах журналістка-видавець Ірина Панасенко, така активна підтримка засвідчила, що громада — велика сила, здатна вершити масштабні справи. Тепер селище із глибоким віковим корінням, видатними людьми, які назавжди прославили Терни, має власний музей — центр історичної пам’яті.

Екскурсії реальні й віртуальні

Поки що карантинні обмеження не дають змоги розгорнути повноцінну музейну роботу. Однак головне відбулося: оновлений заклад сяє в усій красі й неповторності, готовий приймати відвідувачів, стати центром просвітницько-духовної освіти. Ошатна зала, сучасні меблі, дбайливо й зі смаком оформлені стенди, техніка, що дає змогу демонструвати відео, збережені через століття експонати — все зроблено з великою любов’ю до рідного. Розділи експозиції різні, вони стосуються історичних епох і конкретних земляків, імена яких добре знані в Україні. До речі, стенди оформив земляк художник Віктор Шутка. Вони такі самі світлі й одухотворені, як його картини.

Представлені матеріали із сивої давнини — про часи Симона й Анастасії Гендрікових, князів Дмитрієвих, Мамонових, Щербатових, яким свого часу належали Терни. Пізніші події — Перша і Друга світові війни, Голодомор 1932—1933 років, відбудова народного господарства, робота цукрового заводу, шкільних, медичних та інших закладів тощо.

Окремі експозиції — про славетних уродженців, серед яких кобзар Демид Зимогляд, медик член-кореспондент НАНУ Валерій Саєнко, професор доктор економічних наук Людмила Шепотько та інші.

Окрема особлива гордість тернівців — видатний оперний співак народний артист України і СРСР, лауреат Шевченківської премії професор Анатолій Мокренко (1933—2020). На його честь, до речі, цими днями відкрили меморіальну дошку на класі в Київській консерваторії, де він викладав з 1988-го по 2020-й роки. У присвяченому йому музейному розділі представлено численні документи, світлини, книжки, в яких ідеться про дитячі та шкільні роки, складний і тернистий шлях до вершин світового мистецтва.

Саме у рідних Тернах два десятиліття тому співак започаткував єдиний в Україні конкурс-фестиваль шкільних хорових колективів «Співаймо разом!», про який щороку у травні розповідав «Урядовий кур’єр». Світлини зберегли урочисті миті, коли співак приїжджав у рідне селище підтримати і надихнути на співочу творчість юні таланти з усіх куточків Сумщини.

Одне слово, ті, хто тепер і в майбутньому завітають до музею, здійснять історичну подорож у минуле селища над річкою Терн, відкриють нові сторінки у життєписі цього населеного пункту. Як каже Ірина Панасенко, у планах ентузіастів — підготувати відеоекскурсію, якою в інтернеті можуть скористатися всі охочі.

А поки що музей гостинно розчинив двері перед першими відвідувачами — школярами. І це добрий знак.