Команда вчених з Національного центру атмосферних досліджень (NCAR) підтвердила, що новий сонячний цикл може стати одним із найсильніших за всю історію спостережень за світилом. Результати дослідження були опубліковані в журналі Solar Physics.

Останній 25-й цикл розпочався восени 2020 року, і, за оцінками експертів, на його піку кількість сонячних плям досягне позначки від 210 до 260. Для порівняння, в минулому циклі на поверхні зірки з'явилося лише 116 плям.

Прогнози нового дослідження, проведеного фізиком Скоттом Макінтошем, помітно контрастують з оцінками NASA і NOAA, згідно з якими поточний цикл буде таким же слабким, як і попередній. «Вчені щосили намагалися передбачити як тривалість, так і силу циклів Сонця, тому що нам не вистачає фундаментального розуміння механізму, який ним керує», – розповів Макінтош.

Команда NCAR склала схему 22-річної сонячної активності, використовуючи спостереження за корональними викидами. За словами Макінтоша, яскраві плями пов'язані з смугами магнітних полів, які оточують Сонце і поширюються від полюсів до екватора приблизно кожні 11 років.

Оскільки спалахи мають протилежну полярність, вони гасять один одного, коли зустрічаються посередині. Це явище відзначає кінець одного сонячного магнітного циклу і початок наступного.

«Коли ми озираємося на дані спостережень, отриманих за 270 років, ми бачимо, що чим більше час між такими явищами, тим слабкіше наступний цикл», – додав астроном і співавтор дослідження Боб Лімон.

24-й сонячний цикл тривав приблизно 11 років, ставши четвертим за тривалістю з моменту початку їх реєстрації в 1755 році. Минулого разу максимум сонячної активності припав на квітень 2014 року, коли кількість сонячних плям досягла 114, що значно нижче середнього, рівного 179.

Раніше «Урядовий кур’єр» повідомив, що хмара плазми, геомагнітна буря, накриє Землю через спалахи на Сонці у ніч з 9 на 10 грудня. Вчені вважають, що планета зануриться у сонячну речовину приблизно на добу. Це призведе до різкого зростання радіаційного навантаження і коливань магнітного поля земної поверхні.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»