Нещодавно відкрита планета пропонує астрономам нове розуміння Сонячної системи після того, як Сонце згасне через 5-6 мільярдів років.

Ця планета обертається навколо гарячої сфери, яка колись була материнською зіркою, подібною до нашого Сонця. Через свою близькість атмосфера планети постійно випаровується і створює газовий диск навколо помираючої зірки. Ця космічна система моделює долю нашої Сонячної системи в далекому майбутньому.

Астрономи спостерігали за гігантською планетою, яка обертається навколо білого карлика, маленького, щільного об'єкта, якими стають помираючі зірки, коли вони вичерпують своє ядерне паливо.

Дослідники побачили, що у білого карлика, який знаходиться на відстані 2000 світлових років від Землі, є гігантська планета розміром з Нептун або Уран. 

Цей білий карлик у п'ять разів гарячіший за поверхню нашого Сонця. Його температура майже 28 000 градусів за Цельсієм. З іншого боку, планета, що обертається навколо білого карлика, крижана і вдвічі більша за масу вмираючої зірку. Планета обертається навколо своєї материнської зірки всього за десять днів. Коли білий карлик найближче наближається до планети, його високоенергетичні частинки поступово здувають атмосферу планети.

Таким чином гігантська планета втрачає свою атмосферу через зоряну реліквію, залишаючи за собою хвіст, схожий на комету. Білий карлик бомбардує космічне середовище високоенергетичними фотонами (частками світла) і притягує до себе газ планети зі швидкістю понад 3000 тонн в секунду. 

Це перший в історії прямий доказ того, що планета змогла пережити катастрофічний процес, зумовлений помираючою зіркою, білим карликом.

Наша Сонячна система не є вічною. Приблизно через шість мільярдів років Сонце, жовта зірка середнього розміру, збільшиться приблизно в 200 разів у порівнянні з нинішнім розміром. На цьому етапі наша материнська зірка стане червоним гігантом.

«Коли Сонце досягне фази червоного гіганта, його розмір збільшиться приблизно до орбіти Землі. Меркурій, Венера і, звичайно, Земля будуть поглинуті Сонцем. Але Марс, пояс астероїдів, Юпітер і решта планет у Сонячній системі будуть віддалятися на своїх орбітах, оскільки Сонце втрачає масу, і буде менше притягувати гравітацією ці планети», –  кажуть вчені.

Це відкриття «проливає нове світло на кінцеву долю планетної системи». Адже зірки, які схожі на наше Сонце, спалюють власний водень більшу частину свого життя. Як тільки це паливо закінчується, вони стають червоними гігантами, які поглинають довколишні планети. У кінцевому підсумку сонцеподібні зірки скидають у космічний простір зовнішні шари своїх атмосфер, а замість них залишаються тільки їх вигорілі ядра – це і є білі карлики. 

Досі астрономи не знаходили жодних доказів того, щоб гігантська планета вціліла і обертається навколо білого карлика. На прикладі зірки WDJ0914 1914 можливо, що її планета була ближчою до неї після того, як материнська зірка стала білим карликом. Також можливо, що нова орбіта  планети є результатом гравітаційної взаємодії з іншими планетами в цій системі. Таким чином астрономи побачили, що одна планета змогла  пережити зірку, що стала білим карликом.

Подробиці відкриття опубліковані в журналі Nature.

«Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»