Його передова – безкраї поля. А відповідальність – виростити хліб для людей. 38-річний Іван любов до землі перейняв від діда – Героя України. Змалку був на полі коло дідуся. То золотавому пшеничному, то яскраво-жовтому соняшниковому. Спочатку придивлявся до нової техніки (частенько напрошувався покататися у комбайні). Тоді ж, хлопчиком, визначився, ким хоче стати.
Коли підріс, закінчив аграрний університет. Став на підприємстві діда головним агрономом. Тепер – генеральний директор.
«Дідусь часто казав: «Землю не обдуриш». Її треба доглядати як слід. Що вклав, те й отримаєш. Цього принципу притримуюся і нині», – наголошує Іван.
Аграрія не злякав початок повномасштабної війни. Він вирішив, що техніка навесні обов’язково вийде в поле. Попри все, зумів провести посівну та зібрати врожай зернових. Пшеницю – на хліб, ячмінь – на крупу. Нині дозріває соняшник та кукурудза.
«Хай би там що, а готуюся сіяти і восени. Вже почали обробляти землю. Під соняшник, під озиму пшеницю. Країна повинна бути з хлібом. Бо як не посіємо – нічого не буде наступного року. Великі надії покладаємо на ЗСУ. Треба працювати, скільки є сил та можливостей», – вважає аграрій.
Іван каже, що всім нині важко, тож він не жаліється. Аби триматися на плаву, доводиться крутитися. Продали 400 тонн ячменю – купили 30 тонн дизпалива. При цьому жодному робітнику не урізали зарплату. А коли закінчили збирати зернові, люди ще й премію отримали.
«Працівники не очікували. Але вони добре потрудилися, тож захотілося зробити їм приємне», – сказав генеральний.
А ще чоловік завжди готовий протягнути руку допомоги. Однокурснику не відмовив підготувати насіння. Простіше кажучи – провіяти на своєму обладнанні. Так воно стає кращої якості. Якщо комусь потрібно швидше врожай дозбирати і комбайном може поділитися.
«Живу з вірою в нашу Перемогу. Я у 2019 році заклав горіховий сад – 400 дерев на 7 гектарах. Молоді деревця вже починають давати плоди. Після війни хочу розвивати цей напрямок – горіховодство, живучи з надією на краще!»
Ми в Google+