Як і чому дрони стали головною зброєю на полі бою? Як у 81 бригаді нарощують технологічні спроможності? Як змінюється тактика ворога і яку тактику наші десантники використовують для відбиття цих атак? Про це і не лише розповідає командир 81 окремої аеромобільної бригади ДШВ, яка тримає один з найгарячіших напрямків — слов’янський, полковник Михайло Кусяк .
«Туман впав, мотоцикли поїхали — але ми до цього готуємося щодня. Спалив — і вже на душі спокійніше. Але це системна робота: щодня мінуємо, готуємо дрони, переглядаємо маршрути та переправи. Штаб мене трішки не любить, але я їх змушую багато й ефективно працювати, бо системна робота у війську — це як заняття спортом: із часом дасть результат», — каже 33-річний комбриг.
— Пане Михайле, коли ви прийняли бригаду? Якою ситуація була на той момент? Як загалом ішли до цієї посади?
— 2014 року випустився лейтенантом — і через два дні поїхав у рейд з 95 бригадою. У цій бригаді я був взводним, ротним, начальником штабу батальйону, комбатом, потім — начальником штабу 25 бригади.
Пів року служив у командуванні, далі — Курська операція, під час якої був начальником відділу напрямків, або, як тепер модно казати: батл-капітаном. У ДШВ ця посада називається старший черговий зміни. Тобто я заступав на чергування — і всі, хто управляв боєм, мені підпорядковувалися. Я міг, наприклад, запросити вогонь «хаймарсів» чи удар F-16 — почувався, так би мовити, важливим (усміхається).
— А коли саме застосували вогонь «хаймарсів» чи F-16?
— Коли йшли корейці. То ми вольфрамом по них…
Згодом поїздив трохи попрацював у батальйонах. Суджу вже добре знаю (усміхається), зловив там дві «ефпівішки»… Це я, до речі, вперше був у росії.
Коли очолив 81 бригаду 7 корпусу швидкого реагування ДШВ у квітні 2025 року, чітко усвідомлював її славетний бойовий шлях. Це потужний організм із колосальним досвідом: Святогірськ, Ізюмський наступ, надскладна й тривала оборона Білогорівки. Звісно, така інтенсивність боїв накладає відбиток — підрозділ потребував системного відновлення та доукомплектування. Моїм завданням стало не просто підтримати цей високий рівень, а адаптувати внутрішні процеси до нових реалій фронту з огляду на втому людей, які тривалий час тримали найважчі ділянки.
Щоб відповідати динаміці сучасної війни, ми провели істотне оновлення управлінської ланки. Було ухвалено рішення про ротацію командного складу на рівні батальйонів та штабу бригади. Я залучив досвідчених фахівців з різних підрозділів — це дало нам необхідний приплив свіжої крові та нових ідей. Окрему увагу приділили логістиці та озброєнню, адже це фундамент боєздатності.
Сьогодні я бачу результат: механізм працює злагоджено на всіх рівнях — від штабу до кожного окремого батальйону. Ми не стоїмо на місці, бо війна — це гонка технологій та рішень, де виграє найшвидший. Особливу увагу приділяємо розвитку безпілотних систем, оскільки це критичний чинник на сучасному полі бою.
— Нині ваша бригада тримає оборону на слов’янському напрямку. Як би ви охарактеризували ситуацію на цій ділянці фронту? Розкажіть про тактику ворога на цьому напрямку.
— Навпроти нашої бригади зараз стоїть 3 загальновійськова армія. І це справді сильний ворог. Він може застосовувати техніку, але більше намагається йти пішими групами. Переважно рухаються по одному чи двоє, дуже рідко — трійками. Стараються десь пролізти. Дуже важка в них система зв’язку: майже кожна група йде з новою радіостанцією, з новою прошивкою.
росіяни використовують дешеву китайську радіостанцію TYTка. Але завжди намагаються розвивати різні варіанти захисту своїх радіомереж, крім того, намагаються навести переправи через річку Бахмутка. Однак ми створюємо для них такі умови, щоб вони не могли технікою перетнути річку. Ще вони завжди техніку готують добре: танки, БМП, МТ-ЛБ, обварені «сараями». Тепер активно застосовують електромотоцикли, адже вони працюють безшумно, і це дає їм перевагу, особливо в туман.
Якщо ж говорити про загальну обстановку, то думаю, що нині почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. Активність ворога тут зросла.
Бачу, що на всіх напрямках кількість втрат окупантів зменшилась. Якщо до нового року силами бригади ми знищували 400—480 особин, підтверджених протягом місяця, то тепер менше.
Чому менше втрат? Не через те, що ми менше вбиваємо, а через те, що росіян взагалі стало менше. У них поповнення відбувається не так інтенсивно. Уже й африканців не бачимо…
Знаю, що вороги переводять усіх із військ забезпечення у штурмові підрозділи. І той особовий склад інколи відмовляється від ведення бойових дій: просто ховається десь у нору.
Протягом місяця ми пошкоджуємо 20—30 ворожих гармат. У бригаді є розрахунок «Цербер» — він за день пошкодив дев’ять гармат. Це, до речі, колишні протитанкісти, які перевчилися і тепер працюють на оптиці.
Протидія ворога змушує нас діяти нестандартно. Ми не просто відправляємо дрон у зону ризику, а створюємо для цього відповідні тактичні умови. Завдяки взаємодії з іншими вогневими засобами бригади на мить дезорієнтуємо загарбників, створюючи коридор для результативної атаки. Це вже не просто робота пілота — це спільна операція, де кожен елемент підстраховує інший. Працювати з таким комплексом заходів важко, але можливо.
Так, я вважаю, якщо окупант підійшов до піхотної позиції, значить штаб батальйону і штаб бригади програли свій бій. Ворога слід знищувати на підходах. Бійці на позиціях навіть не мають знати, що за якихось 4 км від них був бій. Якщо ж піхоті на позиціях доводиться вести стрілецький бій, то це ознака того, що, на жаль, штаб свій бій уже програв.
— Яку тактику бійці вашої бригади використовують для відбиття цих атак? Яка з них показала себе найбільш дієвою?
— Має бути комплекс заходів. Зокрема я особисто контролюю всі точки пілотів, щоб у них були засоби. У мене є табличка в «Дельті», де контролюю кожного солдата, кожну евакуацію пораненого, кожне застосування дрона. І якщо якась із позицій не працює чи їй чогось бракує, мені доповідають, логістика отримує завдання, і ми питання вирішуємо. У нас жорсткий контроль за наявністю і справністю засобів спостереження і засобів безпосереднього ураження.
Як відомо, Китай нині трішки обрізав нам постачання оптики, але ми мотаємо самі оптику — це дешевше, і якість вища.
Аналогові дрони теж у роботі, але загарбники активно використовують РЕБ. Ми починаємо частоти рухати весь час, щоб знайти проміжок в діапазоні, куди можна зайти. І виходить досить непогано: один з наших батальйонів літає аналогом аж в Лисичанськ — за кілька десятків кілометрів.
Після блокування терміналів «Старлінк» у росіян постала проблема з організацією управління. Тому вони почали виставляти Wi-Fi-мости. Це такі антени на двох висотах, які передають інтернет. До цього ми також підходимо комплексно, шукаємо, знищуємо, створюємо максимально некомфортні умови.
Працюємо і на порушення системи управління ворога: коли техніка йде на штурм, наше завдання — збити ретранслятори й антени. Тому на час штурму росіяни будуть без зв’язку, а підрозділи некеровані.
Отже, порушення системи управління показує свою дієвість: якось ми залишили росіян без зв’язку, їхні мотоциклісти зупинилися просто в полі, і їх знайшли наші FPV-дрони й добили.
Важливе й мінування: маємо різні протипіхотні та протитанкові міни, зараз держава починає міни видавати в нормальній кількості.
— Зачистку Ямполя називають однією з найбільш успішних операцій 81 оаембр 7 корпусу ДШВ на слов’янському напрямку. Це правда, що під час зачистки 11 десантників поклали 100 росіян? Розкажіть про цю операцію детальніше.
— Так, тоді 12 наших військових убили приблизно 80 росіян. Для зачистки Ямполя було створено тактичну групу «Сіверськ», яку я очолив. Там працював наш 3 батальйон, і важливим було планування штабу. Перед початком активних дій ми завдавали вогневого ураження по точках пілотів: майже всі їх старалися щодня стирати артилерією і дронами.
Ямпіль ми розбили по укриттях: зробили великий аерознімок з дрона. Кожен будинок-укриття пронумерували. Працювали спільно з групами ССО — доволі приємно було взаємодіяти.
Спочатку зайшли в тил окупантам і перекрили вхід у Ямпіль. Майже 80 росіян залишилося всередині. Далі кожну будівлю чи підвал продували FPV-дронами, а потім наші штурмові групи по два-три військовослужбовці перевіряли кожну будівлю. Основне їхнє завдання — в жодному разі не вступати в контакт, а лише виявити та відійти. Знищували загарбників дронами.
Так ми системно працювали протягом двох тижнів. росіяни намагалися прориватися в Ямпіль, але ми виставили рубіж, а перед рубежем було мінування. То росіяни повзали без ніг. Потім в них особовий склад закінчився, і ми зачистили Ямпіль. Це все тривало два тижні, можливо, з плануванням трішки більше.
— Яка тепер обстановка в Закітному й ситуація з логістикою у вашій бригаді на цій ділянці? Як ви оцінюєте загрозу оточення?
— Ворог зараз не хоче заходити в Закітне. Бувають якісь одиночні вилазки — ми їх знищуємо.
Наші військовослужбовці сидять в укритті, в жодному разі ніхто нікуди не рухається, щоб окупанти не виявили, адже вони там активно ведуть і розвідку, і ураження.
Через те що ми там засипали велику кількість мін, було багато підривів. Тому вони дуже рідко намагаються по одному заходити в Закітне. Але здебільшого ми їх ведемо та знищуємо. Якщо все-таки хтось заповзає, то добре підготовлені мої хлопці виходять до них і або вбивають, або беруть в полон.
— Розкажіть, як нарощуєте технологічні спроможності. Чи має бригада новітні розробки, які допомагають на полі бою?
— У нас є лабораторія БпЛА в кожному батальйоні (по роті БпС) і окремо в батальйоні безпілотних систем. Також працює лабораторія саперів, де готують БК до застосування. Окрема лабораторія працює із засобами зв’язку: робить виносні антени, перепаює радіостанції, перепрошиває обладнання, здійснює дистанційні підриви. У нас зараз система мінних полів така, що з командного пункту бригади можна активувати міну.
Окрема увага — лабораторії РЕБ: «чуйки». Самі робимо засоби перехоплення, РЕБ проти «мавіків» та FPV, розробляємо засоби РЕБ на гексакоптери.
Чимало FPV треба доробляти. Так, ми отримуємо дрон зі складу, але щоб він полетів, над ним ще треба попрацювати. А добові втрати FPV-дронів у нас можуть сягати сотні одиниць — це якщо немає активних бойових дій.
— Кажуть, що ви системна людина і аналізуєте все, зокрема втрати окупантів. Особисто складаєте різні таблички. Як ви плануєте і чим це допомагає у веденні бойових дій?
— У роботу треба вникати. Наприклад, у бригаді 20 розрахунків пілотів. Один із цих розрахунків веде спостереження в повітрі 100 годин, а є розрахунки, які ведуть 20 годин. Чому така різна ефективність у роботі? Наприклад, в одного з наших батальйонів ефективність роботи — 80%, тобто зі 100 вильотів 80 заходять у ціль. А є підрозділи, де ефективність — 30%. Тому треба шукати причину, чому так відбувається: можливо, якась технічна несправність чи проблема в роботі ретранслятора.
У штабі бригади є інформаційно-аналітичне відділення. Його фахівці розраховують, скільки нам треба дронів на місяць. Вони ж заповнюють наші таблички щодня, і так створюється видима картина й динаміка за десять днів, місяць чи десять місяців. Це системна робота, дисципліна та порядок. І я вважаю, що саме дисципліна та порядок допоможуть нам перемогти і зроб лять нас сильною державою.
Людмила КЛІЩУК,
АрміяІnform, онлайн-видання Міноборони
Ми в Google+