ДИСКУСІЯ

Рада підприємців при Кабміні спробувала поєднати стратегію розвитку експорту з її тактичними складовими

Упровадження національної стратегії розвитку експорту України - головне питання порядку денного другого засідання оновленої Ради підприємців при Кабінеті Міністрів. Документ, розроблений Міністерством економіки, потребує об'єднання зусиль виконавчої та законодавчої влади на шляху інтеграції нашої країни в світову економіку.

Немало залежить і від того, наскільки будуть враховані інтереси вітчизняного бізнесу при проведенні державної зовнішньоекономічної політики. На переконання голови Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Леоніда Козаченка, основними чинниками, які послаблюють вітчизняний експорт, є неналежна його диверсифікація та недосконала правова база митного регулювання.

Не менш важливий чинник - структура українського експорту, в якому переважає сировинна складова або ж продукція з низьким ступенем переробки. Усе це робить нашу економіку досить вразливою і залежною від світової кон'юнктури цін.

- Вироблення в рамках цієї стратегії ефективних механізмів стимулювання економіки, - вважає Л. Козаченко, - сприятиме зростанню внутрішнього валового продукту, збільшенню бюджетних надходжень та зростанню конкурентоспроможності української економіки. Вирішення ж основних завдань стратегії вітчизняного експорту безпосередньо залежить від належного фінансування експортноорієнтованого сегменту економіки.

На його думку, світова фінансово-економічна криза виявила слабкі місця української кредитно-фінансової системи і вказала на основну проблему - банки, які не спромоглися підтримати вітчизняних підприємців. Ті вимушені були згортати виробничі програми , що призвело до падіння експорту. Нині, коли економіка відновлюється після потрясінь, очевидним стає реформування кредитно-фінансової сфери. Передусім ідеться про доступ до дешевих та довгих (багаторічних) кредитів. Має бути сформована адекватна інфраструктура державної підтримки страхування, гарантування та кредитування експорту. Приміром, створення експортно-кредитного агентства або банку розвитку.

Окрім того, у стратегії розвитку треба виписати непрямі та адміністративні методи здійснення грошово-кредитної політики стосовно експортерів, а також вирішити питання передекспортного фінансування. Йдеться не лише про вже вироблену продукцію, а про ту, в якої тривалий цикл виготовлення. Свій велосипед тут не треба винаходити: у світі є відповідна практика й нею можна скористатися.

Перший заступник міністра економіки Анатолій Максюта запевнив, що сприяння експортному потенціалу є одним з найважливіших елементів державної політики. Економічне падіння, спричинене кризою, істотно вплинуло на обсяги експорту: торік він становив 49,2 млрд дол., що в 1,6 раза менше, ніж у 2008-му. Нині експорт зростає (за січень-серпень нинішнього року він сягнув 38,6 млрд дол., збільшившись майже на третину).

Аналіз кон'юнктури зовнішніх ринків показав, що змінити структуру українського експорту неможливо без збільшення частки високотехнологічної продукції, визначення напрямків довгострокової державної експортної політики та впровадження відповідних механізмів підтримки. Задля вирішення цих питань, вважає А. Максюта, треба вживати заходів, які передбачають організаційно-правову, інформаційну та державну фінансову підтримку експортерів. Задля цього Мінекономіки розробило проект розпорядження Кабміну про затвердження Національної стратегії розвитку експорту.

Однак ці плани підприємці вважають надто загальними. Вони не дають рецептів розв'язання найболючіших проблем, які вітчизняний бізнес має вирішувати вже сьогодні. На цьому акцентували увагу члени Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Володимир Клименко та Сергій Яременко, які переймалися розподілом квот на вивіз зерна та політикою Нацбанку щодо підтримки вітчизняних виробників і експортерів зокрема.

Саме у поєднанні конкретних питань у контексті стратегічних і є основна місія Ради підприємців при Кабінеті Міністрів. Принаймні так вважає її керівник Л. Козаченко. Він за те, аби такі важливі питання, як стратегія розвитку експорту, реформа фінансово-кредитної системи чи митного законодавства обговорювали і вирішували не на мітингах протесту, а на фахових нарадах, де панують не емоції, а глибоке знання справи.