Лише деякі з сучасних птахів пристосовані до полювання вночі. Це сови, пугачі, філіни та інші пернаті. Тому палеонтологи давно шукають витоки таких здібностей у їхніх предків – динозаврів. Міжнародній команді вчених вдалося виявити такого представника групи нічних ящурів.

Робота опублікована в журналі Science. Нині в світі існує понад 10 тисяч видів птахів, але лише деякі з них мають пристосування і навички активного полювання ночами. Птахи ж, по суті, відносяться до літаючих динозаврів, тому вчені давно шукають витоки таких здібностей у їх далеких предків.

І, здається, співробітникам університетів Вітватерсранда (ПАР), Оксфордського, Единбурзького (Великобританія), Джона Хопкінса, Середнього Заходу, Джорджа Вашингтона, Айови (США), а також Американського музею природної історії і Китайської академії наук це вдалося.

Палеонтологи зіставляли слух і зір у динозаврів і їх нащадків – птахів, як сучасних, так і вимерлих (в кількості майже 100 видів). Щоб оцінити рівень слуху, дослідники виміряли довжину лагени – закритого кінця спіралі равлики внутрішнього вуха, який відповідальний за обробку звукових сигналів.

Щоб вивчити зір, команда досліджувала склеротікальне кільце – кільцеву кісткову конструкцію, яку мають динозаври і птахи. Чим сильніше здатна відкриватися зіниця, тим більше світла в неї проникає. Вимірюючи діаметр склеротікального кільця, можна дізнатися, скільки світла здатні вловити очі. Завдяки цим зіставленням вчені з'ясували, що у багатьох м'ясоїдних тероподів (наприклад, у тиранозаврів) зір був пристосований для денного полювання.

Слух у них теж був досить хорошим, але все ж призначався для активного денного життя. А ось представник роду птахоподібних тероподів – шувуйя пустельна (Shuvuuia deserti), рештки якої знайшли у верхньокрейдяних відкладеннях Монголії – мала надзвичайний слух, і прекрасний зір. Дуже довга лагена цієї невеликої істоти розміром з курку була приблизно такою, як у сучасної сипухи – хижої нічного птаха. Очі шувуйї теж виявилися незвичайними, оскільки рептилія володіла однією з найбільших зіниць серед динозаврів і птахів.

Це означає, що вона добре бачила вночі. Таким чином, на думку вчених, шувуйя могла полювати в цілковитій темряві. Істота також мала довгі задні ноги з кігтями, тому могла копати глибокі нори, щоб ховатися в них вдень, подібно до сучасних тварин, що живуть у пустелях Монголії.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»