«Добрий вечiр вам, малята, любi хлопчики й дiвчата!..» – цією фразою розпочиналася телепрограма «На добраніч, діти», яку Петро Вескляров вів 24 роки на УТ-1.

Петро Юхимович Вескляров народився 10 червня 1911 року в місті Тальне Київської губернії.

Розпочав акторську діяльність у місцевому драмгуртку, а з 1932-го до 1940-го був актором Черкаського робітничо-селянського театру та художнім керівником клубу. У роки Другої світової війни його призвали до військового театру Південно-Західного фронту. Перебував у німецькому полоні, але втік (про що пізніше волів не розповідати). З 1946 до 1959-го року Вескляров працював у Волинському українському музично-драматичному театрі ім. Тараса Шевченка, де грав головні ролі.

У 1959-1982 роках Петро Вескляров продовжує кар'єру в Києві на кіностудії ім. Олександра Довженка. З 1962-го до 1986-го – головний казкар для українських дітей у програмі «На добраніч, діти». У конкурсі на «посаду» Діда Панаса брали участь 200 акторів. Так з актора Петра Вексклярова він остаточно перетворився на Діда Панаса і залишався ним до кінця життя, і навіть після смерті.

Сценарії передач писав сам, казки не читав, а розповідав напам'ять. Ще зачитував листи дітей, вітав їх із Днем народження. Дуже скоро малеча не могла заснути без його оповідей. До речі, саме Дід Панас увів на телебаченні таке поняття як «вечірня казка».

Актор зіграв за життя більш як у 20 фільмах і багатьох театральних постановках.

Майже все життя мешкав в однокімнатній квартирі, з прийомною донькою і дружиною. Лише 1988-го отримав пристойну квартиру в будинку кіноакторів на вул. Саксаганського, 24. Помер Вескляров 5 січня 1994 року та був похований на Байковому кладовищі.