Цього весняно-літнього сезону в Україні з’явився запит на професію плетільника меблів, занесену до класифікатора професій. За даними інтернету, такому фахівцеві навіть без досвіду роботи роботодавці готові платити 5—6 тисяч гривень на місяць. Чим пояснити відродження цього давнього ремесла? Виявляється, цікавість до екзотичної професії спричинена введенням ще років із п’ять тому жорстких умов та подорожчанням імпорту в Україну плетеної продукції з натуральних матеріалів (лози і ротангу) та штучного ротангу. 

Перше робоче місце — проблема чи не кожного молодого українця. Уже навіть анекдоти складають про те, що сучасний роботодавець шукає працівника до 30 років, бажано вже з дорослими дітьми та не менш ніж десятирічним стажем роботи. А ще з можливістю за потреби замінити чи не кожного працівника фірми, до того ж без доплати, виключно з корпоративної солідарності. Цікаво, чи вони насправді вірять, що можуть знайти таке поєднання фаховості та альтруїзму? 

Українська енергетична конференція зібрала у столиці чимало фахівців галузі й представників країн, які є чи можуть бути потенційними інвесторами нашої країни. Тож участь у роботі зібрання Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана й Надзвичайного та Повноважного посла США в Україні Джеффрі Пайєтта нікого особливо не здивувала. 

Прокурори більше не переймаються рішеннями органів місцевого самоврядування. Префектів, які мали б забезпечити на місцях торжество закону, ще нема і не відомо, коли будуть. А з байдужими, некомпетентними і хитрими депутатами керівники місцевих рад отримали ідеальну ситуацію крутити владою як циган сонцем. 

Реформування системи охорони здоров’я належить до пріоритетів уряду. Про це йдеться в програмі діяльності Кабінету Міністрів. Реформування галузі — це насправді реформування всього суспільства. Адже кожен громадянин (від лікаря до пацієнта) має чітко уявляти, що йому дасть реформа, де саме він зможе отримати необхідну допомогу і в якому обсязі. Займатися структурною перебудовою системи охорони здоров’я, не змінивши розуміння ролі в ній усіх учасників процесу, — безперспективно. 

На Міжнародній науковій конференції в межах ООН щодо класифікації запасів і ресурсів мінеральних корисних копалин, що відбулася в Женеві, доповіді голови Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) Георгія РУДЬКА з профільних проблем викликали неабияке зацікавлення міжнародних експертів. «УК» він розказав, яка нині в Україні державна політика в надрокористуванні й що потребує корекції. 

Потужне господарство перебуває на балансі міського комунального підприємства «Запоріжелектротранс»: 126 трамваїв, 102 тролейбуси, 85 одиниць обслуговуючої техніки (контактні машини, екскаватори, бульдозери, допоміжна техніка). На ринку перевезень це комунальне підприємство найбільше й найпотужніше у місті.

Як розповідає генеральний директор «Запоріжелектротрансу» Юрій Папач, міський голова Володимир Буряк, ознайомившись з потужностями підприємства, вагоноремонтними майстернями, і зважаючи на те, що техніка віджила свій вік, забажав від підприємства програму оновлення та капітального ремонту рухомого складу парку. 

Двадцять років мені ставлять одне і те саме запитання, на яке не знаю, що сказати, але, попри його безглуздість, відповідь таки очікують. Перебуваючи за межами столиці, передусім на малій батьківщині, знаю, що у мене обов’язково і неодноразово поцікавляться: «Що там у столиці?» І не віджартуєшся, що у Києві дядько, а тут, на городі, бузина. 

Кривоозерський район Миколаївської області — справжній глухий кут. Так здається чи не кожному миколаївцеві, коли йдеться про найвіддаленіший від обласного центру район. Відстань від Кривого Озера до Києва не набагато більша, ніж до Миколаєва, а до Одеси — навіть менша. Завжди вважали, що чим далі районний центр від обласного, тим менше йому приділяють уваги. Останнім часом змінилося ставлення до тієї віддаленості. 

«Нещодавно нам районна влада надала машину швидкої допомоги. Щоправда, спочатку був сучасний автомобіль, але по нашому бездоріжжю такий не пройде, бо тут потрібен всюдихід. Тож поміняли його на УАЗик. Тепер записую, кому потрібно на консультацію, і веземо в район, якщо таких людей набирається багато», — хвалиться лікар-терапевт амбулаторії сімейного типу села Кримське Валерій Гриненко.

Медсестри, які працюють разом з ним, підтверджують, що «озброєння» місцевої медицини автомобілем — це серйозні зміни на краще. Бо якщо розболівся зуб або хтось зламав руку, ще кілька місяців тому потрібно було віддати за транспорт майже 1200 гривень, аби дістатися в лікарню Новоайдару — адміністративного центру району, до якого тепер належить село. Дорога — понад сто кілометрів. Чимало беруть за машину і в негоду, коли маршрутки в Кримському рідко бувають. Будь-який дощ, навіть улітку, створює нездоланні перешкоди на шляху до «великої землі», бо тутешні дороги зруйновано під час бойових дій.