Нещодавно в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» відзначали потрійний ювілей: чверть століття із дня заснування самого театру, який є першим театральним ангажементом в Україні, 60-річчя художнього керівника Олексія Кужельного та 105 років самій будівлі, в якій працює театр. Про «Сузір’я» і театр загалом, професію режисера і мистецтво — наша розмова з ювіляром, народним артистом України Олексієм Кужельним.  

За багаторічну сумлінну працю (маю трудовий стаж 45 років) у житлово-комунальному господарстві з нагоди професійного свята в березні 2012 року мене відзначили Почесною грамотою Кабінету Міністрів.Чи маю я право на доплату до пенсії за цю нагороду. В ПФ за місцем проживання мені сказали, що немає відповідного указу на призначення такої доплати.

П. СКОРИНСЬКИЙ,
м. Володимир-Волинський Волинської обл. 

На пополотнілому обличчі водія вантажівки з Туреччини виразно читалося емоційне: «Шайтан!» та інші доречні до не привабливої для нього ситуації вигуки. Адже під час перетину кордону пошукова група після ретельного огляду автомобіля таки натрапила на замаскований тайник. Металеві балки під причепом виявилися контейнером для забороненого вантажу — сховок був буквально забитий брикетами героїну — всього 142 кілограми. А перед цим у Новоазовську провалилися ще дві спроби турків перевезти через кордон солідні партії наркотиків: спершу героїн сховали на даху кабіни автомобіля, а іншого разу — в паливному баку, де спеціально виготовили подвійну стінку. Ці випадки кількарічної давності зайвий раз переконливо підтверджують високий професійний рівень персоналу Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. 

В «Урядовому кур’єрі», який я читаю десяток років, неодноразово висвітлювали питання призначення дострокової пенсії матерям інвалідів з дитинства.

Проте щоразу на мої звернення чиновники Пенсійного фонду, посилаючись на постанову правління ПФ від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», повідомляють, що, згідно з пунктом 25 цього порядку, пенсію матері інваліда з дитинства може бути призначено тільки за наявності висновку ЛКК. А там має бути зазначено, що захворювання, яке призвело до інвалідності, виникло в дитини до досягнення нею 6-річного віку.

Втім, як я знаю й неодноразово читав у ЗМІ та Інтернеті, цю вимогу суд визнав незаконною. Про це свідчать конкретні приклади, де рішення виносили Дарницький апеляційний суд та Вищий адміністративний суд. Проте районне управління Пенсійного фонду та райсуд це ігнорують.

Як бути в такій ситуації? Як мені переконати ці інстанції, що вимагати рішення ЛКК незаконно?

А. ЗДОРОВ,
м. Харків 

Днями трапилася освітянська інформація, що не могла не зацікавити. У деяких школах на Київщині, в Луганську, окремих інших регіонах країни як своєрідний факультатив пробують запровадити уроки… риболовлі.

Несподівано? Багатообіцяюче? Захоплююче? Авжеж. Бо, як стверджують організатори і учасники такої новації, це дає змогу «вполювати» не одного, а цілу зграю зайців. І насамперед — наблизити навчально-виховний процес до природи, а саме річок, водойм, пташок і, звісно ж, риби — тієї самої, без якої не можна уявити жодної великої води. 

Передзвін шкільного дзвоника справді стане останнім для випускників, підводячи риску в їхньому одинадцятирічному життєвому етапі та символізуючи початок нового самостійного шляху — поки що незвіданого, проте задля досягнення успіху він напевне вимагатиме наполегливості, працьовитості й рішучості. За інформацією Міністерства освіти і науки, цього року випускниками стануть  майже 279 тисяч школярів. Статистика, на жаль, невтішна: як відомо, за останнє десятиліття  кількість випускників зменшилася приблизно в півтора рази. 

Учора Прем’єр-міністр Микола Азаров запросив на особисту зустріч у Кабінет Міністрів журналістів, які в середу провели мовчазну акцію під час засідання уряду. Про це повідомив прес-секретар Прем’єр-міністра Віталій Лук’яненко, який вийшов до журналістів, котрі вчора проводили акцію під стінами Кабміну на підтримку колег. 

У жовтні 1961 року фінальний матч кубкового розіграшу колишнього Союзу, як завжди, приймала Москва. Сто тисяч уболівальників, які вщерть заповнили трибуни головної спортивної арени країни, практично не сумнівалися в тому, хто стане переможцем. Адже у вирішальному поєдинку чинному чемпіону країни — столичному «Торпедо»  протистояла команда з Донецька, яка вперше в своїй історії пробилася до фіналу. Однак після фінального свистка арбітра всесоюзної категорії Андзюліса на табло горіли сумні для автозаводців цифри — 1:3. На м’яч знаменитого форварда Метревелі гості відповіли влучним пострілом Родіна та дублем Ананченка. Так підопічні Олега Ошенкова починали кувати славу кубкового бійця, сенсаційно обігравши славетне «Торпедо» на чолі з майбутнім наставником київського «Динамо» Віктором Масловим. Згодом гірники ще тричі здійснювали коло пошани з кришталевим трофеєм у руках. 

З 20 по 25 травня в стінах головного вишу країни, де вчать «тримати перо», проходить 46-й фестиваль «Журналістська весна». Цього разу студенти та випускники інституту розповідають гостям про журналістику як небезпечну професію. Тому й назвали фестиваль «Журналіст на варті…» Однак чи лише цей рік наділив медіа-галузь екстремальним характером?

У розмові з кореспондентом «УК» директор Інституту журналістики розповідає, які чинники заважають медіа-галузі дихати на повну силу і завдяки яким «професіоналам» журналістика всотує ще більше чорних барв. Не дивно, що на запитання щодо найболючіших проблем, які постали нині в медіа-сфері, доктор філологічних наук, професор Володимир РІЗУН відповідає із сумом:

— Українська журналістика переживає не найкращий період. І на те є кілька причин. Найголовніша з них — внутрішньопрофесійна нестабільність і слабкість самої корпоративної системи. Маю на увазі відсутність ієрархічно зорганізованої, з високою професійною культурою, механізмами розвитку і захисту свого професійного середовища спільноти. Коли галузь являє собою відносно самостійні, автономні групи професіоналів, кожна з яких намагається діяти за своїми уставами, жити самостійним життям, тоді можна прогнозувати виникнення проблем у ній. 

Нині нікого не здивуєш наявністю в наших містах не надто ошатних споруд колишніх промислових підприємств, котрі припинили свою виробничу діяльність. І коли йдеться про містобудівні проекти, виникає запитання: що робити в їх рамках з цими представниками минулого? Як їх вписати в модерний стиль сучасних новобудов, котрі завдяки природному процесу — розширенню меж міста — рано чи пізно добираються до промислових околиць? Зносити старі будівлі і на їх місці споруджувати потрібні в кожному мікрорайоні житлові, соціальні чи розважальні комплекси? Та чи доцільно це робити? Чи не простіше використати готову форму, наповнивши її новим змістом? Саме про це емоційно й зацікавлено спілкувалися  науковці України, Польщі, Білорусі і Росії, котрі взяли участь у Міжнародному форумі «Ревіталізація в урбаністиці. Досвід та тенденції».