Хоч як це парадоксально, але одне й те саме може захоплювати людину і жахати водночас. Приміром, є дві речі, які заворожують і не набридають нам, —  дивитися на вогонь і воду. Водночас  ці неодмінні атрибути людського життя часто перетворюються чи не в найбільшого ворога, коли стають некерованими.  Приміром, жертвами вогню, а точніше пожеж, щорічно стають тисячі людей, а збитки, завдані ними, обчислюються мільярдами гривень. Так, за даними МНС, минулого року  в населених пунктах і на об’єктах суб’єктів господарювання сталося 60790 пожеж, внаслідок яких загинуло 2863 людини, з них 92 дитини. Матеріальні збитки від них сягнули за 2,6 млрд грн.  

Відповідну домовленість між урядом і профільними громадськими організаціями було підписано 11 жовтня 2011 року. Тепер, за словами президента Української зернової асоціації Володимира Клименка, настав час її продовжити на 2012/2013 маркетинговий рік, аби не було усіляких неприємних несподіванок і аграрії із зернотрейдерами не зазнали додаткових збитків унаслідок заборони експорту зерна, як це було 2011-го.   

Металургія, як ніяка інша галузь, чутливо реагує на злети і падіння світової економіки. Цю тезу підтвердила зокрема і фінансова криза, яка боляче відрикошетила по українських виробниках металу. Ситуація ускладнилася ще й тим, що більшість підприємств галузі через застаріле обладнання та високі ціни на імпортні енергоносії, а отже й високу собівартість продукції, не могли конкурувати на рівних з іншими світовими виробниками.  

У січні— червні 2012 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року приріст промислової продукції становив 0,4%.  

На противагу своєму славному землякові Несторові Махну, який на безмежних таврійських степах від Гуляйполя до Веселого і Якимівки  у далеких 20-х роках минулого століття будував потужну селянську республіку, нинішні очільники мелітопольської міської громади переймаються проблемами відродження тутешньої промисловості. Бо саме вона, а не дрібний базарний бізнес із його копійчаними статками і відсутністю будь-якої перспективи, завжди, а надто 20 — 30 років тому була годувальницею місцевого бюджету, давала можливість підтримувати на належному рівні освіту та медицину, сприяла розвиткові культури і духовності, забезпечувала безперебійну роботу комунальної інфраструктури. На відміну від багатьох інших середніх  вітчизняних міст, протягом останніх двох десятиріч тут дощенту не знищили колишні заводи, не порізали на металобрухт унікальні верстати та інше обладнання, а всіляко намагалися підтримувати їхню діяльність.  

Є лікарі, сама лише зустріч з якими вселяє впевненість у тому, що все буде добре, хвороба відступить. Саме такого авторитету набув у Національному інституті раку керівник відділу пухлин шкіри і м’яких тканин Сергій Коровін. Він — спеціаліст найвищого класу. А ще людина, яка випромінює світло й тепло, підносячи дух і зміцнюючи волю хворих. Саме йому кілька років тому довірили очолити, по суті, новий напрямок у розвитку лікувальної справи. І не помилилися. Нове інститутське відділення стало визнаним центром лікування і пропаганди профілактики онкозахворювань шкіри. Про те, чому це так важливо, — наша розмова із Сергієм Коровіним.  

Попри оптимістичні показники роботи (в 2011 році вуглевидобувні підприємства видали на-гора на 8,9% більше вугілля — 81,859 мільйона тонн), проблем у галузі вистачає. Збут видобутого на державних шахтах вугілля — один із хронічних симптомів українського вуглепрому. Енергетичне вугілля, розповідає керівник аналітичного відділу компанії CFS Advisors Євген Дубогриз, нормально купують ТЕЦи. Найбільша проблема, продовжує він, із продажем коксівного металургам.  

Колись держави вели війни й завойовували  для себе нові землі, потім — ринки. Нині жорстка боротьба ведеться за енергоресурси. Якщо вникнути в суть усіх цих дрібних і великих конфліктів, то стає зрозуміло: людство гостро відчуває нестачу ресурсів і нині кожна країна намагається мати власне джерело енергії та гарантувати так свою національну безпеку.

На цьому тлі позиція України має вигляд інколи вельми незбалансованої, оскільки наша держава прагне гарантувати власну енергетичну безпеку через досягнення домовленостей з Росією щодо зниження ціни на імпортований газ. У ситуації, коли такі переговори ускладнені вже підписаними кабальними угодами і за відсутності потужних важелів впливу на економічну політику північного сусіда, наша країна не може розраховувати на якісь значні поступки «Газпрому». Тим часом, якщо проаналізувати стан справ в енергетиці, бережливе ставлення до наявних власних ресурсів може істотно допомогти Україні збільшити ступінь диверсифікації власного енергоринку.

- Купуйте чорницю, щойно з лісу, — припрошують дітлахи, що стоять обабіч поліських лісових доріг, кожного, хто тут зупиняється.

— А в мене беріть ожину, бачите, яка соковита!

Домовляємося про ціну: за літрову банку чорниці — 15 гривень, ожини — 10.  Вже за годину мої ягоди потрапляють до холодильної камери, поповнивши сімейні зимові запаси. Кому ж не хочеться взимку поласувати вареничками з чорницею чи випити цілющого ожинового морсу? До слова, того дня на ринку в Рівному за літр чорниці правили від 20 до 23 гривень.

А далі… Як мовиться, хто не встиг, той запізнився: сезон заготівлі чорниць, який цього літа тривав із місяць, завершується. А грибний — іще не розпочався. Отже, у пору короткого перепочинку можна підвести першу риску. А вона у кожного своя.

Гадаю, ні для кого не новина, що міста наші вночі не сплять. Принаймні значна частина жителів Черкас у темну пору доби продовжує відпочивати — на пляжах, у нічних клубах, інших розважальних закладах і навіть на подвір’ях будинків. Не обходиться, зрозуміло, без спиртного. Пияцтво, особливо нічне, на жаль, стало мало не візитівкою обласного центру.