Мішель іронізує: щоб правильно написати його прізвище, французові потрібно хвилин з десять. Йому було складно  визначитися, за кого вболівати на Євро, адже прожив у Франції майже 50 років, але останні десять тісно пов’язані з Україною. Саме про ці роки французький підприємець зі слов’янською душею написав книжку, яку презентував у Національному музеї Тараса Шевченка — родовому палаці Ніколи Артемовича Терещенка, свого пра?прадіда. Мемуарні роздуми «В пошуках скарбу родини  Терещенків» автор присвятив своєму батькові та онучці Луїзі, яка народилася в США на початку 2012-го.

Ще 1974 року у місті почала працювати одна з найпотужніших на той час шоколадна фабрика «Україна». З часом виробництво трансформувалося, і нині Тростянець асоціюється з шоколадом таких марок, як «Корона», «Мілка», що їх виробляє компанія «Крафт Фудз Україна», і який добре знаний не тільки в Україні, а й у Європі та світі. Саме фахівці компанії та місцеві підприємці допомогли місту облаштувати музейний заклад, що розташувався у старовинній садибі Леопольда Кеніга на території історичної пам’ятки «Круглий двір». Як зазначив ініціатор його створення міський голова Юрій Бова, районний центр заслужив на такий заклад, оскільки вже здобув славу столиці солодкої продукції.   

Липень здавна називають маківкою літа. Це щедра пора медозбору, розмаїття садовини і городини, розпал cінокосів, початок жнив у південному регіоні. Лани вкриваються білими килимами гречки, блакитними — льону, золотавими — рапсу і соняшнику. Шкода лише, що ця щедрість і краса природи іноді залежить від примх погоди. Свідчення цього — червневі зливи з градобоями, що завдали природі великої шкоди. Тому кожну погожу днину хлібороби мусять невтомно трудитися від зорі до зорі. «Липень косить і жне, відпочити не дає», — повчає народна мудрість.  

Нещодавно довелося бути свідком повчальної розмови.
— До людей, — говорив голова правління Укрмолпрому Василь Бондаренко керівникові заводу, — треба ставитися так, як хочете, щоб ставилися до вас. Пропонуючи споживачам неякісну продукцію, ви прагнете матеріальної вигоди. А про здоров’я тих, хто їстиме ваші вироби, думаєте? Підриваючи власний авторитет, ви ганьбите державу… 

Геть усю «Країну Мрій» на Співочому полі, і цьогорічну також, з голодним шлунком обійти нелегко. Тож хоча б ложку тривкого куліша з духмяного казана там перехопити з руки привітного кухаря — мовляв, я добре поснідав удома, а це просто з цікавості скуштую, бо надто лоскоче ніс його запах, — намагався не лише цей парубок. 
Кухар, щоправда, навіщось манив усіх ще й залізною підковою: що, і її трохи проварив, і від неї теж треба було відкусити шматочок, аби справді в житті щастило? Спитати його про це якось не наважилися.

Про це повідомив міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк, відповідаючи на звернення народних депутатів у Верховній Раді під час останньої години запитань до уряду. 

Представлення для широкого загалу і громадського обговорення «Оновлення Енергетичної стратегії на період до 2030 року» було довгоочікуваною подією для експертів та пересічних українців, адже реальна робота над нею розпочалася майже рік тому, а інформація про процес її підготовки була вкрай скупою. Саме так вважає член спостережної ради Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.  «Цей документ готував один із фондів, який належить відомому бізнесменові Рінату Ахметову. Звісно, роботу було виконано чималу, але в мене складається враження, що стратегія є перехідною, адже чимало важливих моментів у ній не було відображено взагалі», — додає він.  

Від сумлінності держслужбовців, які працюють у державних органах влади, залежать соціальна стабільність та рівновага у суспільстві, моральне та фінансове благополуччя населення. 
Водночас держслужбовці у повсякденному житті, як і всі пересічні громадяни,  стикаються з проблемами, котрі намагаються вирішити з допомогою  урядової телефонної «гарячої лінії».
«УК» поцікавився в Урядовому контактному центрі, з якими питаннями звертаються державні службовці на урядову телефонну «гарячу лінію»,  та що їх турбує. 

В одній з областей розповідали майже анекдотичний факт. Народний депутат — фактичний власник (як не маскуйся, а все таємне стає явним) сільгосппідприємства обурювався недостатньою рентабельністю молока.
— Але ж ви не контролюєте виконання законів, які регулюють його оплату, — відповіли йому.  Тому держава лише декларує добрі наміри підтримки виробника, але не виконує взятих на себе зобов’язань. 
— Та я, та ми, — розійшовся законотворець.

Прибуток вітчизняних сільгосппідприємств за 2011 рік, за даними Держстату, зріс на понад 50%, а  рівень рентабельності становить приблизно 26%. При цьому рослинництво було рентабельним на 31,8%, давши змогу господарствам заробити 17 млрд грн. А ось підприємства тваринництва отримали 2,5 млрд грн прибутку за рівня рентабельності 12,3%. Попри майже дворазове збільшення прибутку торік, рентабельність галузі знизилася на 5,5%. Здавалося б, український аграрій має явну перевагу перед західними сусідами: дешева оренда, фураж, робоча сила, податкові пільги... А кінцева продукція виходить неконкурентоспроможною. У чому ж річ? .