У різних областях України взялися активно боротися з поборами в навчальних закладах. Ні для кого не секрет, що більшості вітчизняних шкіл на сьогодні залишається тільки мріяти про стовідсоткове фінансування. А відтак у державних закладів освіти далеко не завжди вистачає коштів навіть на елементарні речі: канцтовари, крейду, миючі засоби, спортивний інвентар тощо. Додайте до цього ще й косметичний ремонт шкільних приміщень, заміну вікон і дверей чи охорону. Тому такі витрати часто лягають на плечі батьків учнів. 

Днями у нашому відділі розгорнулася дискусія про покликання жінки. Природно, що чоловіча частина колективу дотримувалася думки, що славнозвісні німецькі три "к", нехай у менш гіперболізованому вигляді, і є сенсом жіночого існування. За це були звинувачені жіночою меншістю у чоловічому шовінізмі. Проте якщо серйозно, пригадую, що навіть у декретній відпустці, у тумані недоспаних ночей і у постійних клопотах, мене тягнуло до письмового столу. Адже за журналістською звичкою і з новонабутим материнським почуттям справедливості продовжувала підмічати деталі, аналізувати, порівнювати. Цікаво, що у мене, як і у всіх мої подруг-журналісток, які пішли у декрет, першим виникло бажання написати матеріал про непристосованість наших вулиць і громадських закладів для колясок (вітання Олі Прокопенко, оглядачу відділу соціальних проблем у декреті). 

Батьки добре знають: в той цікавий період, коли дитинча починає вчитися читати, краще з ним поблизу міських парканів не ходити. Бо не в міру активне маля, намагаючись показати свою грамотність, починає по складах голосно озвучувати надряпане на дошках. Ця засторога хоча й застаріла, але актуальна й досі. Хоча тепер на солідній відстані від дітлахів (та й дорослих) є необхідність тримати не тільки оті паркани, а й... книжки. Так-так - книги художньої, вибачте, літератури, зразки якої цілком легально можна купити в книгарнях чи взяти в бібліотеках. 

На травневі свята, коли щасливий збіг обставин "присусіджує" до червоних днів календаря ще один-два робочих, навіть ті з наших співвітчизників, хто раніше гадав, що можна щасливо прожити без нелегкої, чесно кажучи, праці на городній ділянці, тепер планує частину вільного часу витратити для роботи на землі. 

Жителям Об'єднаного Королівства рідко та все ж випадає нагода побачити британську монаршу родину у повному складі. Королева Єлизавета II дедалі рідше з'являється на людях, не пропускає хіба що публічного святкування дня народження у червні та Дня пам'яті у листопаді (щось на зразок нашого Дня Перемоги. - Авт.). На інші події вона, як правило, відкомандировує нащадків престолу, які по черзі їздять світом як її представники. 

До чого лишень не вдавалися комунальники, аби змусити нас - споживачів їхніх, інколи навіть не дуже якісних, послуг - сплачувати за них вчасно. Спочатку лякали пенею. Мовляв, якщо не внесете гроші до 30 числа, потім, крім власне боргу, заплатите ще й штраф. Проте, як розповіла колега, яка пише на цю тематику, не такий страшний чорт... Полякати споживачів комунальники не забули, а ось розробити механізм, за яким цю пеню нараховуватимуть, часу й натхнення в них не стало. Тому... Знову довелося їм вигадувати "велосипед". Цього разу у вигляді "пряника" - сплатіть гроші до 20 числа й отримаєте знижку 6-8% плати за обслуговування будинків. Такий підхід зацікавив багатьох киян. 

До вступного ажіотажу з кожним днем залишається дедалі менше часу. А поки що випускники старанно сидять над підручниками, готуючись складати незалежне тестування, - адже саме сертифікати ЗНО та середній бал шкільного атестата допоможуть здобути омріяний студентський квиток. І хоч гаряча пора ще попереду, проте вже зараз треба остаточно визначитись, до яких саме вишів нести свої результати (як і торік, вступники зможуть подавати документи до 5 українських ВНЗ і максимум на 3 спеціальності в кожному з них). 

Ми те, що ми їмо. Не погодитись із цим висловом украй важко. Особливо коли йдеться про дітей. Якщо уважно подивитись на малечу, яка грається на дитячому майданчику, не можна не помітити, що одні постійно крутяться-вертяться, кудись біжать, а інші навпаки - спокійно граються і розсудливо ставлять запитання вихователькам про все, що їх цікавить. Розмовляючи з дітьми одного віку, не можна також не помітити різниці в їхньому розвитку. Приміром, одна дитина в три рочки вже розповідає вивчені напам'ять віршики й розмірковує, як кажуть, "як стара людина", а інша - тільки окремі слова вимовляє, зате все бігає, бігає, бігає... 

МИКОЛА АЗАРОВ:

«Завдання уряду — не тільки підтримати темпи зростання будівництва, а й створити умови для будівельного буму».

Коли перероблено всю хатню роботу, надвечір Іван Степанович і Ганна Андріївна Марченки виходять посидіти на лавці біля будинку. І так уже яку весну напередодні квітня! Розмовляють, як самі зізнаються, мовчки. Але й без слів розуміють одне одного. Коли ж у Ганни Андріївни з'являється неприхована сльоза, чоловік піднімається.