«Половинчасті реформи не дають жодного ефекту, окрім хіба що негативного»

УКРАЇНА І СВІТ

Посол Естонії
Яан ХЕЙН

Ця балтійська країна, наша колишня посестра по СРСР, за короткий час пройшла стрімкий і успішний шлях до Євросоюзу та НАТО, а цього року стала членом зони обігу євро і є однією із взірцевих держав у сфері електронного управління у світі. Відносини між Таллінном і Києвом завжди відзначалися особливою теплотою та щирістю, а естонські політики незмінно підтримують інтереси України у всіх міжнародних організаціях. Надзвичайний і Повноважний Посол Естонії Яан ХЕЙН завершує свою дипломатичну місію у нашій державі. Протягом п’яти років він мав змогу спостерігати за політичним життям у нашій країні, котре часто приймає доволі драматичні повороти. Нині керівництву України, яке розпочало політику реформ за всіма напрямками, надзвичайно корисним може бути досвід Естонії, у якої найважчий етап реформ уже позаду. Користуючись нагодою,  ми звернулися до пана посла з проханням оцінити зусилля українського керівництва.

Реформи універсальні для всіх

— Пане посол, ви протягом п’яти років мали змогу спостерігати за розвитком українсько-естонських відносин. Яку б оцінку ви їм виставили?

— Це рідкісний випадок, коли відносини двох незалежних держав за всі 20 років їх історії можна охарактеризувати одним словом — відмінні. Незважаючи на істотні зміни, які переживали наші країни, за цей час не було жодного розвороту назад і ніхто не тис на гальма. Тож можна сказати, що існують не лише відмінні відносини між  урядами, а й між нашими народами.

В Естонії живе понад 35 тисяч українців. Вони — активні члени нашого суспільства, і ми це тільки вітаємо. Бо коли хтось намагався говорити від імені всієї «російськомовної меншини»,  українська діаспора чітко сказала своє вагоме слово: «Нам «адвокатів» не треба. Ми висловимось самі за себе».

— Що ви могли б сказати про нинішній період у житті України?

— Україна переживає нині, з одного боку, дуже складний, з другого — надзвичайно важливий і потрібний період. Ми в Естонії дуже добре пам’ятаємо цей етап, тому що пережили такі ж реформи. Вони конче потрібні, інакше неможливо побудувати сучасну європейську державу XXI століття.

Хоча за розмірами Україна й Естонія не співмірні, зміст цих реформ однаковий. І мені приємно, що в Києві вважають за корисне вивчати також естонський досвід. Це стосується податкової, пенсійної  реформ, дуже хворобливої теми земельної реформи, через яку вам ще доведеться пройти. Я також переконаний, що дійде черга й до фінансового, банківського сектору. До речі, саме з цієї сфери ми свого часу почали шлях реформ.

Курс без розворотів

— Які напрямки у запровадженні реформ найперспективніші для двостороннього співробітництва?

— Ми співпрацюватимемо — в цьому я абсолютно переконаний — у створенні електронного уряду, електронного  управління. Ще в середині 1990-х ми замінили чиновника скрізь, де це можна було зробити. На засіданні уряду ви не побачите жодного папірця, узгодження — лише електронним шляхом. Нині кожен громадянин Естонії володіє карткою з електронним підписом, для завірення якого не потрібно йти до нотаріуса. Сьогодні 99 % усіх банківських операцій у нас здійснюється шляхом інтернет-банкінгу і майже 95 % громадян здають податкові декларації в електронному вигляді.

На передостанніх виборах в Естонії голосувати можна було через Інтернет, а на останніх — з мобільного телефону. І це справді безпечно, повірте мені.  Питаннями безпеки ми займаємося серйозно: недарма центр кіберзахисту НАТО розташований в Естонії, а нещодавно ухвалено рішення розмістити в нас АйТі-центр ЄС.

— Але ж за таких умов держава отримує фактично безмежний доступ до інформації про своїх громадян…

— У нас теж спочатку були побоювання, що ми можемо повернутися туди, звідки вийшли: одна велика держава і невсипуще око КДБ, яке постійно стежило за кожним. Отож дехто вважав, що ми в такий спосіб власними руками творимо нове «недремне око». Але відповідь на це виявилася дуже простою. Адже щоразу, якщо якийсь чиновник особливо уважно мною зацікавиться, то обов’язково залишить у моїй електронній картці «слід», який неможливо знищити і сховати. А я  як громадянин маю право за допомогою своєї картки подивитися по всіх регістрах, хто й коли цікавився мною. І в електронному вигляді можу поставити запитання про мету такої уваги, на яке мені зобов’язані відповісти протягом трьох робочих днів.

— Україна вже зверталася до Естонії за допомогою в цій сфері?

— Україна зацікавлена нашим досвідом. Якщо я правильно поінформований, концепція  у вас уже прийнята, зараз іде напрацювання стратегії впровадження електронного управління, в якій бере участь естонська фірма, що це все починала.

Знаєте, коли естонські програмісти придумали Skype,  у нас на державному рівні не знайшлося тих, хто гідним чином оцінив би цей винахід. А цим людям треба було зовсім небагато грошей для подальшого розвитку. Зрештою, їм довелося шукати інвесторів за кордоном, аби втілити в життя свій проект, про який сьогодні знає увесь світ. Але тішить те, що дотепер центр нових розробок Skype міститься все ж таки в Естонії.

— Якщо говорити про невикористані можливості на ринку нових технологій,  то Україні теж є  про що шкодувати…

— Україна робить успіхи. У вас немає ніякої стагнації. Для партнерів це означає одне: треба лише мати терпіння. Тому що кожен народ сам повинен побудувати все, інші ж можуть тільки допомогти й не заважати (я дуже сподіваюся, що Естонія ніколи — ні в чому не перешкоджала Україні).

Коли у вас були дуже серйозні протистояння, все одно не трапилося нічого надзвичайного.  Я пригадую, як на двох центральних майданах Києва йшли мітинги, і люди з одного ходили слухати інший, і навпаки. На мою думку, це ознака зрілості суспільства. У країні мінялася влада, тактика, мінялася, можливо, першочерговість цілей  яка з них важливіша, але не було розвороту на 180 градусів. Це робить Україну привабливою для іноземних інвесторів. Адже всі реформи — досить дороге задоволення, і в них головне — напрямок, а швидкість тепер уже має вторинне значення.

Тож я хотів би побажати українському урядові довести початі реформи до кінця. Тільки тоді вони варті того, щоб їх починати. Половинчасті реформи не дають жодного ефекту, окрім хіба що негативного.

Формула успіху

— Що, по-вашому, потрібно Україні для успіху?

— Цілеспрямованість. Передусім, це означає наявність конкретної і чіткої мети. Потім — відкритість і діалог із суспільством. Люди повинні знати, що й навіщо робиться. Я, наприклад, не бачу проблеми із свободою слова в Україні. Тому що, по-моєму, дискусія, яка ведеться в українській пресі,  настільки відкрита, що вона справді дає можливість усім висловити свою думку.

А ще для проведення успішних реформ потрібна сміливість. Я не можу навести жодного прикладу країни (у всякому разі з історії Європи), де реформи були б дуже популярні. Вони стають популярними тільки після завершення, коли люди насолоджуються їхніми плодами. Тому я сказав, що реформи мають бути доведені до логічного завершення.

Наведу для прикладу два естонських прислів’я. Відоме вам як «сім разів відмір — один відріж» звучить схоже, тільки естонська мудрість радить відміряти дев’ять разів. Друге: «Якщо вже так треба різати собаці хвіст, робіть це один раз».

— Проте іноді здається, що не всі партнери України готові чекати, поки ми відмірятимемо…

— Партнерам України потрібно навчитися терплячості. Ми всі вивчали в школі історію  Київської Русі. Звичайно, це давня цивілізація й висока культура, але люди іноді забувають, що сучасній незалежній українській державі всього лише 20 років. А тепер давайте згадаємо, скільки сторіч знадобилося європейським країнам для того, щоб прийти до нинішньої стадії демократії?  Тож неможливо очікувати, щоб одна країна проробила  цей шлях за два десятки років!

— Як в Естонії свого часу люди сприйняли рішення про реформи?

— У нас також були протести. Я вже говорив, що всі реформи болісні, треба пояснювати суспільству їх необхідність. Інакше неможливо досягти мети, яка стоїть, зрештою, перед кожним суспільством. І мета ця однакова скрізь: просто добре жити.

До речі, можливо, саме у непоінформованості була причина відставки нашого першого уряду. Сьогодні ми згодні: все, що тоді робилося, було правильним. Але ці стрімкі реформи й швидка приватизація… За півтора року було приватизовано все! Приватизація теж ніколи не буває повністю чесною й справедливою. Такої у світі не було й, напевно, не буде ніколи. Зараз, коли я в розмові з нашими бізнесменами згадую її,  вираз їхніх облич стає таким, ніби я говорю про наполеонівські війни. Скільки було тоді сліз, ненависті, злості! Але через все це треба було пройти. Цілком імовірно, що нашому тодішньому уряду ніколи було пояснювати народу, що робиться, навіщо й чому. Але ми ж самі творимо своє життя. Ми, коли втілюємо реформи, намагаємося виправити зроблені помилки, без помилок  неможливо.

— Українському урядові також часто дістається за помилки …

— Я вважаю абсолютно нормальним те, що прийнятий в Україні торік новий Податковий кодекс довелося підправляти. Ми робили так само! От чому я вжив слово «сміливість». Адже для того, щоб зізнатися  у своїх помилках, потрібна сміливість.

Вероніка МИХАЛЬСЬКА
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Яан ХЕЙН. Народився у Таллінні 1961 року в родині військового. У 1985 р. закінчив Ленінградський державний університет, факультет філософії; в 1991 р. — Інститут історії Європи (Майнц, Німеччина), у 1994 р. — Інститут міжнародних відносин (Женева, Швейцарія), Інститут Гувера при Стенфордському університеті (Каліфорнія, США). Викладав в Талліннському технічному університеті.

У МЗС Естонії обіймав посади радника відділу планування політики, директора бюро Східної Європи і Центральної Азії, директора бюро Центральної та Східної Європи. Працював радником з питань оборони і політики посольства Естонії в Москві. У 2000 — 2003 рр. — тимчасовий повірений посольства Естонії в Чехії. У вересні 2006 року був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом в Україні.