Колись давно блискучий майстер короткої прози О. Генрі трохи іронічно й водночас дуже серйозно дав пораду журналістам, які брали в нього інтерв’ю. Мовляв, людей треба лупити правдою по головах, аби вони знали, що далі робити.

Нерідко згадую цю настанову, оскільки вона й нині дуже актуальна для журналістської й літературної творчості. Інша річ, що цей принцип нерідко використовують трохи інакше і значно потворніше. Адже агресивна антиукраїнська пропаганда не просто лупцює брехнею по головах потерпілих, а вбиває її туди міцно, надійно і майже назавжди. Саме так, як брутально робили це з жителями Донбасу напередодні гібридної війни і свідомо роблять нині з тими, хто залишився на територіях краю, окупованих проросійськими незаконними збройними формуваннями.

Хочете прикладів? Та окупація сусідньою державою окрайця Донбасу і створення там незаконних і невизнаних «республік» — приклад і водночас результат вбивання в голови людей брехні, вигідної тим, хто її використовує як ідеологічну зброю.

Мене як недавнього (до 2014-го) жителя Донецька після п’яти минулих років спілкування зі знайомими по той бік лінії розмежування важко здивувати різноманітними злочинами, які в «ДНР» приписують Україні. Але чергові спроби чимось ошелешити не припиняються досі. Ось і під час недавньої розмови з жителем депресивної території по той бік лінії розмежування давній знайомий спершу натяком, а потім прямо попрохав замовити за нього слово, якщо я теж увійшов до «тієї комісії». Навіть не уявляєте, як він образився, коли перепитав, про яку саме комісію йдеться. І звісно, не повірив, що не маю жодного уявлення про її існування.

Спершу в мене виникло таке враження: градус недовіри пояснюється високоградусним напоєм, вжитим співрозмовником напередодні нашої розмови. Та коли днів через три до обережних розпитувань вдалася й ніколи не питуща давня знайома з Донецька, вирішив з’ясувати причину очевидного занепокоєння і без того потерпілих донеччан.

Виявляється, напередодні зустрічі нормандської четвірки про­українська пропаганда у «ОРДЛО» не просто активізувалася, а немов знавісніла. Тема ймовірного повернення окупованих територій під контроль законної української влади стала сіллю на свіжу рану. Тому телебачення і місцеві газети аж захлиналися, звинувачуючи Україну в раніше вигаданих злочинах, додаючи свіжі нісенітниці про наміри «київської хунти». Зокрема місцеві глашатаї пропаганди, немов кліщі, вчепилися в те, що в Україні стали обговорювати доцільність так званого перехідного правосуддя. Тобто органу, без якого, схоже, не обійтися під час реінтеграції Донбасу. Адже з’явиться необхідність розслідувати важкі й резонансні злочини, до яких причетні керівники окупаційної влади і бойовики проросійських незаконних збройних формувань.

Що там почалося! І хоч орган на кшталт «комісії правди і примирення» (так він, приміром, звався після припинення збройного конфлікту в ПАР) ще тільки у сміливих проєктах і нічим не загрожує пересічним жителям окупованих територій, саме їх кинулися активно використовувати ті, кому якраз доведеться відповідати за скоєне. І провокувати «народний гнів» вони взялися, розповсюджуючи всякі дурниці.

Отже, страхає тамтешня пропаганда, деяких донеччан, які не встигнуть втекти в Росію, відразу відправлять рубати ліс. Але не в Сибір, а на Західну Україну. Інших депортують у центральні області, де повним ходом триває підготовка концентраційних таборів. Ще комусь пощастить очікувати рішення «комісії правди» у відносно комфортних «приватних СІЗО». Один із проросійських пропагандистів запевняє, що комісії «перевірятимуть кожну людину на наявність щирої любові до України і лояльності до її сучасних цінностей, героїв, світогляду. І будь-яка адекватна людина не повірила б, що таке можливо у ХХІ столітті! Це доводить, що Україна стрімко повертається до середніх віків і часу безжальної інквізиції».

Непросто зрозуміти, що люди справді здатні повірити у цю маячню. І є великі сумніви, що ті безликі «лікар», «робітник», «вчитель», «художник», «інженер» «студент», «депутат народної ради», «викладач», від імені яких поширюють такі антиукраїнські заяви, вірять цій безсоромній брехні. Однак лавина схожих пропагандистських агіток буквально накрила дезінформаційні ресурси ОРДЛО.

А доки «голос народу» емоційно засуджує і проклинає «українську інквізицію», один із лідерів керівної тут партії «Донецька Республіка» Олексій Муратов публічно підтверджує справжню мету цього масового психозу, пропонуючи землякам єдиний вихід із драматичної ситуації: «Що страшніші картинки малює нам злочинний київський режим, то більше зміцнюється віра у правильність і безальтернативність вибору курсу на Росію».

Те, що у Кремлі завчасно і саме напередодні важливої зустрічі нормандської четвірки підготували методички для керівників-маріонеток «ОРДЛО» — нітрохи не дивина. І зовсім не збіг те, що паралельно проросійською брехнею почали «лупити» по головах людей і в Україні, у Києві також. Це тільки підтверджує: переговори переговорами, а найодіозніший із згаданої четвірки поки що не має жодних намірів відмовлятися від частково окупованого ним українського Донбасу і повернути Україні контроль над порушеним ним же у 2014 році державним кордоном. Бо й сам недавно публічно заявив, що захищає жителів окупованої території від «різанини», яка буцімто почнеться після повернення туди законної української влади.