22 серпня Президент України Петро Порошенко відкрив у Сєверодонецьку реконструйовану будівлю для Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру. У Фейсбуці він написав про цю подію так: «Що може бути більшим символом мирного нормального життя, ніж відкриття театру?» Президент побажав творчому колективу успіхів, аншлагів, здобутків, утвердження української європейської культури. 

Цього року на День Незалежності нашої держави у широкий прокат вийде саме українська кінострічка. Уперше за 26 років! Це картина режисера Зази Буадзе за мотивами однойменного роману Андрія Кокотюхи «Червоний». Допрем’єрний показ уже відбувся в багатьох містах країни, зокрема й у Тернополі. Без зайвої реклами скажу: фільм просто не може не вразити, не зачепити, не сколихнути українську душу. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

«Ви тут гості тимчасові, Україна — вічна»

Дивовижні пригоди козака в рясі

Кривбас приростав Полем 

Цьогорічна вступна кампанія до вищих навчальних закладів України відбувалася на тлі «революційних змін» в умовах прийому на навчання. У закарпатських вишах позитивно оцінили скорочення кількості заяв, які абітурієнт може подавати на місця за держзамовленням — до дев’яти спеціальностей і чотирьох навчальних закладів. Щоправда, зазначають: це пом’якшило, але не зняло гостроти проблеми їхнього наповнення, бо після оприлюднення списків рекомендованих до зарахування починається процес відтоку абітурієнтів. Конкурсна картина змінюється настільки, що оголюються навіть місця, гарантовані державою для безплатного навчання. Настає час похвилюватися вже членам приймальних комісій. Адже якщо місця не заповнити, то наступного року такого їх обсягу виш не матиме. 

...Знаєте, як перекладається на німецьку «Ворошиловград»? Дивне запитання, коли зважити, що вже цілком дорослим стало в нас покоління, яке і міста з такою назвою не пам’ятає та з різною мірою зацікавленості спостерігає, як із мапи України зникає решта подібних назв. Так ось, у німецькому перекладі «Ворошиловград» звучить як «Зародження і становлення джазу на Донбасі». Не в загальному, звісно, випадку, а лише коли йдеться про відомий твір письменника Сергія ЖАДАНА.  

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

«Братній» канібалізм і «хохляцька» загребущість

«Розправа» з міфом про другорядність

Забута трагедія палаючого міста

Хто читатиме роман «Вогнем і мечем» класика польської літератури Генрика Сенкевича, а не обмежуватиметься лише екранізацією Єжи Гоффмана, обов’язково помітить його тенденційність. Твір про драматичні події 1648—1651 років в України і Польщі, завдяки якому письменник не лише здобув Нобелівську премію, а й зажив сумнівної слави українофоба, вкрай упереджено, а іноді навіть вороже трактує Національно-визвольну війну українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Поляк білорусько-татарського походження, предки якого лише у XVIII столітті відмовилися від ісламу й перейшли у християнство, Генрик Сенкевич завжди лишався щирим прихильником Польської держави, возвеличуючи її в трилогії «Вогнем і мечем», «Пан Володиєвський» і «Потоп». За це його й канонізувала католицька церква. 

Понад 150 одиниць дорогого новітнього обладнання закупила Дніпропетровська облдержадміністрація для лікарень області в рамках масштабного проекту з переоснащення медичних закладів.  За два роки дії програми більш як 10  закладів отримали томографи, ангіографи, апарати штучного дихання і ультразвукової діагностики.

Стіни невизначеного (колись, мабуть, блакитного) кольору, обшарпані настільки, що вже невідомо, чого на них більше — фарби чи брудно-білих поцяцькованих грибком плям, нагадують якусь моторошну мапу. Шість старих ліжок із продавленими матрацами, убога табуретка й тьмяні вікна. Це не зона відчуження, і сталкерів тут немає. Це — інфекційне відділення дитячої лікарні на півдні України, куди цього літа з кишковою інфекцією потрапила донька знайомої. Стійки для крапельниці в палаті теж немає. Є старий вішак, до котрого дротом прикручено обрізану пляшку з-під мінералки. В ній — пакет із розчином хлориду натрія. Як лікуватися (одужувати!?) в такому місці, коли на нього лячно дивитися навіть на фото, які жінка виклала у Фейсбук? Це — найправдивіший пам’ятник нашій нинішній медицині. 

Бандура і баян… Здавалося б, що можна зіграти на них, окрім балад? Одначе насправді можливості народних інструментів безмежні — варто лише додати уяву й талант. Це довели молоді музиканти Тетяна Мазур і Сергій Шамрай. Студенти київської консерваторії створили кавер-гурт «В&В Рroject» і зруйнували стереотипи: вразили мільйони слухачів віртуозним виконанням класики, року, джазу, сучасної української музики, понад те — саундтреків до відомих телесеріалів «Шерлок» та «Гра престолів».

Гурт популяризує не лише українські народні інструменти, а й загалом Україну, обираючи для зйомок відеокліпів мальовничі краєвиди, величні фортеці. Нині В&В Project працює над створенням авторських композицій і записом першого альбому. Про неймовірну історію успіху Тетяна Мазур і Сергій Шамрай розповіли «УК» одразу після запису нового хіта.