74-та колонія в Одесі — одна з двох жіночих в Україні, де є дитячий будинок. Сюди зокрема привозять і вагітних ув’язнених, котрі, народивши, можуть кілька годин на день протягом перших трьох років життя дитини бути поруч із нею. «Понад десять років тому моя учениця, яка й досі очолює медичну службу колонії, прийшла зі сльозами на очах: «Допоможіть. Лікарів немає, ліків теж. Жінки й діти дуже хворі», — розповідає директор Центру громадського здоров’я МОЗ професор Наталія Нізова, яка тоді очолювала громадську організацію «Південноукраїнський центр «Здоров’я. Жінка. Довголіття». 

Я прийшов раніше від домовленого часу. Пані Тетяна та її подруги займалися йогою з тренером-психологом. У просторій залі з ліпниною на стелі й візерунковим паркетом доречними були й антикварний годинник, і шкіряні крісла, в яких зручніше читати, ніж вести справи. У такому антуражі серед заповнених сучасними книжками полиць міг бути домашній театр. Здалося, що я потрапив у палаццо, де мешкають аристократи, які успадкували кращі традиції добробуту. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Три мови пісенної України

«Фабрика мрій» донкіхота синематографа

Футбольна перемога ціною життя 

Під час цьогорічних планових археологічних розкопок в урочищі Скоробір, що розташоване на території Більського городища в Котелевському районі Полтавської області, студенти та науковці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна під керівництвом кандидата історичних наук Ірини Шрамко в одному з курганів виявили унікальні артефакти скіфської доби. 

Минулої неділі Національний академічний театр ім. І. Франка дав останню виставу перед відпусткою — «Незрівнянну» з Наталкою Сумською в головній ролі. А загалом за сезон було поставлено шість нових вистав, різних за жанрами і художніми рішеннями, але об’єднаними головним — бажанням поділитися із глядачами, разом з’ясувати, які ми нинішні, розповісти про наші прагнення, засобами сценічної виразності збудити в кожному, хто приходить у театр, почуття гордості за країну. 

Античне поселення, пам’ятку археології місцевого значення Велика Корениха-ІІІ, що на території Заводського району Миколаєва, археологи досліджують третій рік поспіль. Цьогоріч на розкопки з міського бюджету передбачили найбільше фінансування за весь час. Завдяки цьому протягом майже двох місяців вдалося дослідити велику площу — понад 200 квадратних метрів. Роботи тривають у балці між південною й північною частинами нинішнього мікрорайону Велика Корениха. 

Майже 40 років Ярослава Хортяні живе в Угорщині. Але з рідною Тернопільщиною, Україною зв’язків ніколи не поривала. Навпаки, всю свою життєву енергію, наснагу й помисли спрямовує на популяризацію нашої країни у світі, згуртування українських громад за кордоном. В інтерв’ю ЗМІ пані Ярослава здебільшого розповідає про свою діяльність, залишаючи поза увагою сторінки із власного життєпису. Для «УК» вона зробила виняток. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Пілот від Бога

Московське не завжди найкраще

Більшовицькі вчителі нацистів 

До медичних університетів приходить конкуренція. Цього року при вступі до них уперше впровадили широкий конкурс: відтепер кількість місць державного замовлення в університеті формуватиметься відповідно до запитів абітурієнтів, а не визначатиметься, як це було раніше, «згори». Торік ця модель, згідно з якою державні місця, а відповідно, й фінансування, прийшли у виші, що мали найбільший попит серед вступників, була відпрацьована в університетах, підпорядкованих Міносвіти. «Вона дає змогу сконцентрувати ресурси в сильніших закладах. Ми побачили торік, що порівняно з 2015 роком деякі університети втратили до 40% держзамовлення, бо до них не пішли сильні абітурієнти», — сказала радник міністра охорони здоров’я, віце-президент Київської школи економіки Інна Совсун. 

Джазові фестивалі у Дніпрі (Дніпропетровську) були започатковані ще 1968 року. Під різними назвами і в різних форматах вони відбувалися то щорічно, то з кількарічними перервами. Після найбільшої — 10 років — «Джаз на Дніпрі» торік відродився знову. Минулими вихідними місто заполонили любителі імпровізацій.