Глава уряду доручив керівництву Міністерства фінансів та Міністерства освіти і науки опрацювати можливість надання з державного бюджету коштів на виправлення недоліків у цій електронній системі. На його думку, вона довела свою ефективність, однак потребує додаткової уваги для усунення операційних недоліків. 

Уся полтавська земля благословенна. А територія Більського городища з його мальовничими околицями — особлива. Заступник начальника управління культури Полтавської облдержадміністрації Валентина Вождаєнко каже, що коли приїжджає туди, в неї виникає бажання впасти навколішки і помолитися. З цієї землі струменить потужна енергія, навіюючи начитаним про її історію й багатства всілякі фантазії. То комусь привидиться, що уздовж високих (до 10 метрів заввишки) довжелезних (протяжністю 37 кілометрів) оборонних валів промайнув скіфський воїн у гостроконечному шоломі зі списом і в бойових обладунках. Ще хтось помітить благородного оленя, який пробіг і сховався в гайку від скіфської стріли. Олені там і справді є. Та й бронзових наконечників стріл допитливі археологи щороку знаходять десятки. А в курганах, яких там понад тисячу, виявляють і значно цікавіші речі: вироби з кераміки, культові предмети, статуетки, наприклад фігурки скіфів, крилатого коня і крилатого собаки, бобра, барана, кинджали, ножі, браслети. Чимало артефактів із золота. Ось і під час цьогорічних планових археологічних розкопок в урочищі Скоробір наукова експедиція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна під керівництвом доцента Ірини Шрамко в одному з курганів знайшла скіфське золото.  

74-та колонія в Одесі — одна з двох жіночих в Україні, де є дитячий будинок. Сюди зокрема привозять і вагітних ув’язнених, котрі, народивши, можуть кілька годин на день протягом перших трьох років життя дитини бути поруч із нею. «Понад десять років тому моя учениця, яка й досі очолює медичну службу колонії, прийшла зі сльозами на очах: «Допоможіть. Лікарів немає, ліків теж. Жінки й діти дуже хворі», — розповідає директор Центру громадського здоров’я МОЗ професор Наталія Нізова, яка тоді очолювала громадську організацію «Південноукраїнський центр «Здоров’я. Жінка. Довголіття». 

Я прийшов раніше від домовленого часу. Пані Тетяна та її подруги займалися йогою з тренером-психологом. У просторій залі з ліпниною на стелі й візерунковим паркетом доречними були й антикварний годинник, і шкіряні крісла, в яких зручніше читати, ніж вести справи. У такому антуражі серед заповнених сучасними книжками полиць міг бути домашній театр. Здалося, що я потрапив у палаццо, де мешкають аристократи, які успадкували кращі традиції добробуту. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Три мови пісенної України

«Фабрика мрій» донкіхота синематографа

Футбольна перемога ціною життя 

Під час цьогорічних планових археологічних розкопок в урочищі Скоробір, що розташоване на території Більського городища в Котелевському районі Полтавської області, студенти та науковці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна під керівництвом кандидата історичних наук Ірини Шрамко в одному з курганів виявили унікальні артефакти скіфської доби. 

Минулої неділі Національний академічний театр ім. І. Франка дав останню виставу перед відпусткою — «Незрівнянну» з Наталкою Сумською в головній ролі. А загалом за сезон було поставлено шість нових вистав, різних за жанрами і художніми рішеннями, але об’єднаними головним — бажанням поділитися із глядачами, разом з’ясувати, які ми нинішні, розповісти про наші прагнення, засобами сценічної виразності збудити в кожному, хто приходить у театр, почуття гордості за країну. 

Античне поселення, пам’ятку археології місцевого значення Велика Корениха-ІІІ, що на території Заводського району Миколаєва, археологи досліджують третій рік поспіль. Цьогоріч на розкопки з міського бюджету передбачили найбільше фінансування за весь час. Завдяки цьому протягом майже двох місяців вдалося дослідити велику площу — понад 200 квадратних метрів. Роботи тривають у балці між південною й північною частинами нинішнього мікрорайону Велика Корениха. 

Майже 40 років Ярослава Хортяні живе в Угорщині. Але з рідною Тернопільщиною, Україною зв’язків ніколи не поривала. Навпаки, всю свою життєву енергію, наснагу й помисли спрямовує на популяризацію нашої країни у світі, згуртування українських громад за кордоном. В інтерв’ю ЗМІ пані Ярослава здебільшого розповідає про свою діяльність, залишаючи поза увагою сторінки із власного життєпису. Для «УК» вона зробила виняток. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Пілот від Бога

Московське не завжди найкраще

Більшовицькі вчителі нацистів