ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

Кобзар російської демократії

Пожежник з Тернопільщини, який рятував «Россию»

«Поручик Голіцин» Юрія Галича

На початку року світ сколихнула новина: у США від звичайної кишкової палички померла трирічна дитина. Лікарі намагалися врятувати її всіма (!) доступними антибіотиками, проте вони виявилися безсилими проти агресивної супербактерії. Незадовго до того в Неваді від бактеріальної інфекції, яка також виявилася стійкою до всіх 26 доступних у США антибіотиків, померла 70-річна жінка. 

На презентації книжки Юрія Щербака «Україна в епіцентрі світового шторму», що відбулася в столичному Музеї літератури, я був серед майже 200 шанувальників його творчості. Актова зала була заповнена вщерть. Юрій Миколайович тільки з четвертого разу погодився на інтерв’ю. Коли остаточно впевнився, що саме він цікавий нашим читачам, визначив годину для розмови. Так я потрапив в закнижений кабінет на шостому поверсі будинку, де на першому функціонує відвойований киянами книжковий магазин «Сяйво».  

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Реабілітація за Берестечко

Український гетьман російської літератури

Велична справа небайдужої людини 

Переді мною книжка — історичний роман російською мовою «Сложности тройного перевода» («Труднощі потрійного перекладу»). Вона вийшла друком саме напередодні 8 травня — Дня памяті та примирення. Автор — письменник, заслуженний журналіст України, лауреат Міжнарордної літературної премії ім. М. В. Гоголя «Тріумф», головний редактор газети «Голос України в Західному Сибіру» Микола Свінтицький. Уже понад 30 років він живе і працює в Росії, хоч родом з Івано-Франківщини. 

У тому, що робота наших митців у провідних театрах світу на користь і самим майстрам, і Україні, переконували мене вп’ятьох: директор асоціації Opera Europa Ніколас Пейн, представник штутгартського Театру опери Єва Клайніц, міністр культури Євген Нищук, генеральні директори Київської оперети й Національної опери Богдан Струтинський і Петро Чуприна. 

За сотню кілометрів від Дніпра є село Личкове, де живе близько трьох тисяч людей. Як часто буває в наших реаліях, у тамтешній школі вчителем інформатики за сумісництвом працює викладач історії. Тож цього року п’ятикласники вивчали програмування на основі нового онлайн-курсу — української платформи Prometheus. 

«Історія змушена повторюватися, бо ніхто її не слухає»: життя доводить, що розумний і дотепний літератор Лоуренс Пітер, якому належить цей вислів, мав-таки рацію. У минуле відходить кожна прожита нами хвилина, та чи відаємо, як наші вчинки вплинуть на життя майбутніх поколінь? І як знайти зерно істини в писаній-переписаній історії предків? Як розібратися в наших непростих реаліях, маючи на озброєнні лише два кольори — чорний і білий? Адже історія не визнає компромісів. Де знайти переконливі відповіді на складні запитання, котрі тривожать нині кожного пересічного громадянина? Звісно, в істориків. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Європейський рейд борців за волю 

Партизанський дід

Пророчий дар правдолюбця

Цьогорічний «Книжковий Арсенал», здається, перевершив себе. І не тільки в обсягах друкованої продукції. А в своєму подальшому становленні як явище. Адже лінивий навіть не дочитає до кінця програму, що її організатори наситили подіями, для яких зазвичай відводиться в рази більше часу, як і наступного осмислення.