Потужний «Нью Холланд», який досі здавався таким неприступним, завдяки досвідченим майстрам виробничого навчання поступово розкриває учням свої секрети. Група майбутніх трактористів-машиністів ліцею, вже оволоділи теорією і переходять до набуття практичних навичок. У хлопців загоряються очі від усвідомлення того, що незабаром вони стануть справжніми трактористами. Саме цей заклад навчає кермуванню надпотужними тракторами й комбайнами, іншою новітньою технікою. Незабаром учні роз’їдуться по своїх селах, де давно потрібні кваліфіковані механізатори, які розбираються в сучасних машинах з електронною системою управління. 

Вже незабаром випускники шкіл вирішуватимуть, куди піти вчитися. Абітурієнти з окремих районів Луганської області, які в силу нинішніх обставин не складають ЗНО, мають змогу вступити до українських вишів за спрощеною процедурою через освітні центри «Донбас-Україна». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля три роки як евакуйований до Сєверодонецька. Сюди на навчання приїжджає чимало молоді з територій, тимчасово непідконтрольних Україні. Чи швидко вони адаптуються до нових умов? Про це говоримо із завідувачем кафедри психології та соціології доктором психологічних наук Юлією БОХОНКОВОЮ. 

Я так і не збагнув, чому перед розмовою з цією вишуканою тендітною художницею організатори інтерв’ю, як у жодному іншому разі, попереджали, що розмова може й не скластися. Чому? Вона не любить говорити розлогими загальними фразами? А хтось справді скучає за ними? Не хоче виставляти себе актуальною і злободенною? Та хіба щирість — це щось погане? Не виказує особливого захоплення від перспективи поспілкуватися з нашим братом? То, може, в тому, передовсім, заслуга нашого цеху? 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Вітчизну язиком не захистити 

Полководець українського «проісхождєнія»

Єдиний, який не стріляв

Враження і відгуки про перший півфінал цьогорічного Євробачення настільки різні, що сповна виправдовують головне гасло про пошану до розмаїття. Та в одному й оптимісти, і скептики майже одностайні: виступ наступного переможця пісенного шоу, яке вшістдесятдруге об’єднує Європу і працює на імідж України, ще попереду. Можливо, побачимо тріумфатора ще сьогодні — у другому півфіналі, а може й у суботу. Як відомо, представники країн «Великої П’ятірки»: Франції, Великої Британії, Німеччини, Іспанії та Італії напряму потрапляють до фіналу. Так само 13 травня заспіває на правах господаря український гурт О’Торвальд. Утім, прогнозування річ невдячна. Та й букмекери, буває, помиляються… 

 Хвиля обурення днями накрила українські медіа і соцмережі: громадськість бурхливо обговорює невтішні результати тестування вчителів з Буковини. Під час переатестації анонімне випробування педагогам влаштував департамент освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації. З нового навчального року місцеві чиновники обіцяють перевірити знання решти вчителів. «УК» дізнавався, чи можна таке випробування вважати тестом на профпридатність.

Нещодавно ЮНЕСКО визнало козацькі пісні Наддніпрянщини нематеріальною культурною спадщиною людства. Про те, що дає цей статус, який загалом сучасний стан дослідження українського фольклору, говоримо з методистами групи аналізу у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Марією МАРФОБУДІНОВОЮ та Вікторією КАРПОВИЧ, які готували відповідні матеріали для цієї організації. Їхнє попереднє місце роботи — науково-дослідна лабораторія фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини, яку пані Марія очолювала, а музикознавець Вікторія Карпович працювала науковим співробітником. Установу заснували 1988 року, а 2013-го через брак фінансування закрили. 

Ім’я 33-річного бігуна Євгена Гливи з містечка Охтирка на Сумщині нині широко знане у світі. Він учасник майже 30 міжнародних марафонських забігів, які проходили в понад 20 країнах. Нині спортсмен посідає друге місце у світовому рейтингу марафонців, які спеціалізуються на бігу в пустелях, поступаючись лише представникові Марокко Рашиду ель Мурабіді. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Катастрофа, про яку не згадують

У колонізації Америки українська основа

Трагедія червоного барона

В одному зі столичних конференц-залів — як на дитячому майданчику: гамірлива непосидюча малеча гасає між рядами стільців, бешкетує й навіть грає у футбол. На стільці поруч зі мною — киянка Оля з чотиримісячним сином на руках. Триває Український тиждень імунізації, під час якого його ініціатор ГО «Батьки за вакцинацію» організував кілька тренінгів, а також зустріч для батьків із дитячим педіатром Євгеном Комаровським. Оля каже, що прийшла, аби нарешті докладно розпитати про те, як правильно робити щеплення синові. «Від дільничного педіатра, на жаль, нічого не можу добитися, та й кажуть, що вакцин немає».