Ознайомившись з опублікованим Бюджетним кодексом та Законом «Про Державний бюджет України на 2016 рік», нині багато кого непокоїть питання доцільності внесених новацій. Звісно, закон є закон, і його треба виконувати. Однак є галузі, які не готові опинитися без будь-якого державного фінансування. Одна з них — освітня.

Прикінцеві положення закону дозволяють уряду виконувати (або не виконувати) багато норм освітнього законодавства, залежно від наявних коштів. Таку ситуацію на недавній обласній нараді працівників профтехосвіти її учасники називали критичною. Адже прагнення зекономити, в одну мить залишивши галузь на голодному пайку, може невдовзі спричинити негативні наслідки — навіть болючіші, ніж може здаватися. Цю тезу, яка звучала в багатьох виступах працівників закладів профтехосвіти, найповніше розкрив директор Черкаського професійного ліцею Юрій Куліш. Пропонуємо ознайомитися з його думками. 

У понеділок, 1 лютого, стартує реєстрація для участі в основній сесії зовнішнього незалежного оцінювання. Тож усі, хто мріє влітку стати студентом вишу, можуть подати документи. На майбутніх абітурієнтів цьогоріч чекають новації. Так, вступники складатимуть лише однорівневі тести (завдання поглибленого рівня скасували). ЗНО з української мови та літератури, а також на вибір з математики або історії України зарахують як державну підсумкову атестацію.

І випускникам, і їхнім батькам нагадаємо, що завершується реєстрація на участь у пробному тестуванні — заявку ще можна подати до 30 січня. Тож поспішайте! Насправді участь у «репетиції» ЗНО — корисна нагода ознайомитися з процедурою проведення тестів. Таке тестування відбудеться 2 та 9 квітня з різних предметів. 

Знайомтеся: художник Людмила Лебедєва-Поліщук. Повною мірою  володіє дивовижним даром наводити мости взаєморозуміння. Із жіночою м’якістю і привабливою довірливістю відчиняє двері та запрошує в подорож країною  яскравих фарб і дивовижних персонажів завдяки власній неповторній техніці написання картин. Її перша персональна виставка відбулася ще в березні 1995 року, а лише протягом двох минулих років вона брала участь у 17 виставках, сім із яких благодійні  — на допомогу бійцям, пораненим у зоні АТО. Нині  в Музеї гетьманства в Києві експонується свіжий творчий доробок, який майстриня назвала «Стук мого серця».

Художниця зізнається, що зазвичай пропускає крізь себе всі свої роботи, адже лише так можна розраховувати на щирість  поціновувачів. Хоч їй гріх скаржитися на визнання:  на своєму творчому шляху проводила тематичні виставки, лауреат багатьох конкурсів, учасник всеукраїнських та міжнародних художніх зібрань. Приміром, свого часу з  великим успіхом пройшла її виставка великодніх яєць у галереї Берліна (ще одна техніка, якою, на жаль, вже не  займається талановита мисткиня  і в якій  домоглася неабияких успіхів).  

На тимчасово окупованих територіях залишається чимало дітей шкільного віку. Врятувати майбутнє молоді Донбасу і Криму допомагає дистанційне навчання, яке надають школи з різних областей України. «УК» зясував, яким чином можна здобути знання на відстані. 

Щоб довкола теми щеплень в українському суспільстві вибухнула дискусія, досить найменшої іскри. Антивакцинальні настрої існують у багатьох країнах, проте в нас їх градус через недовіру до влади загалом та охорони здоров’я зокрема в рази вищий. Бракує перевіреної інформації, тож люди охочіше вірять розповідям знайомих чи телешоу, ніж лікарям. Факти смерті чи інвалідизації після щеплень хоч офіційно й спростовують, але вони надалі сіють страх і відмови від вакцинації. Як-то кажуть, ложечки на місці, та осад залишається.

Одна з найбільших проблем — спілкування (хоч іноді його важко так назвати) з лікарем. «Прийшла якось із дитиною до лікаря на щеплення, спитала: «А що за вакцина, хто виробник?» У відповідь почула: «Яка вам різниця, дякуйте, що взагалі є», — розповідає Юля К., мама 4-річної Оленки. 

У Чернівцях, де, за легендою, вулиці підмітали трояндами, цінують мистецтво і шанують митців. У 1877 році з ініціативи місцевого товариства розвитку музичної культури містяни за власний кошт звели будівлю філармонії, запросивши кращих віденських архітекторів. Відтоді чернівецька концертна зала красою і дивовижною акустикою вражає глядачів і гастролерів. На філармонійній сцені Чернівців виступали музичні генії світу: Енріко Карузо, Ференц Ліст, Антон Рубінштейн, Соломія Крушельницька, Микола Лисенко, Федір Шаляпін.

Тут зродилася і злетіла на пісенних крилах сучасна українська естрада з іменами уславлених буковинців Дмитра Гнатюка, Володимира Івасюка, Софії Ротару, Левка Дутковського, Назарія Яремчука, Миколи Мозгового, Павла Дворського, Іво Бобула.

Завдяки подвижництву професіоналів класичної музики в Чернівцях уперше звучать симфонічні твори видатних українських композиторів, почасти відроджені із забуття. Про «троянди й виноград» у світі музики — в розмові з директором Чернівецької обласної філармонії Анатолієм ВІЗНЮКОМ. 

«У літературі й навколо. З боргів давніх і новонабуваних» — так називається збірка літературознавчих есеїв, які автор написав за період з 1971 по 2015 рік. Вона вийшла у державному видавництві «Либідь», з яким упродовж останніх років плідно співпрацює видатний письменник і науковець. 

Не минуло і трьох років відтоді, як автор представив шанувальникам українського мистецтва монументальне історичне есе «Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки» про всесвітньо відомий колектив імені Григорія Верьовки. І ось перед нами його нове видання — літературне дослідження творчості геніальної Марії Заньковецької. Із спогадів її сучасників, листування з друзями, численних світлин, архівних знахідок вимальовується живий образ першої народної артистки України.

Марія Костянтинівна народилася в селі Заньки на Чернігівщині у дворянській родині Адасовських. Тож сценічний псевдонім узяла за назвою рідного села. Творчий злет актриси припадає на 1882 рік. Її прізвище постійно з’являється на афішах театральних труп М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, І. Карпенка-Карого. В народному театрі під орудою П. Саксаганського Марія Заньковецька задіяна у виставах на всіх головних ролях. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Українська любов прекрасної Сусанни 

День суду над Росією

У Колумба Сходу зовсім інша слава

Цього разу вистава не була просякнута глибоким філософським змістом. Організатори зробили акцент на легкості й невибагливості з ексцентричним відлунням. У цьому їм допомогли тварини. Щиро кажучи, у перші сорок хвилин дійства складалося враження, що перебуваєш не в цирку, а зоопарку. І це добре. Тваринки граціозно пересуваються ареною, подеколи біжать галопом, аби вгамувати запал, і маже завжди — тримають публіку в очікуваній напрузі. А це  дикобрази, лисиці, песці, скунси, шотландські карликові поні, коні в яблуках (поміж себе їх називають просто далматинцями).

Столичні афіші зображають героїв Мадагаскару: бегемота у жовтій спідниці, зебру, лева… Кожен з них відпрацював свій номер якісно, однак не здивував наймолодших шанувальників циркового мистецтва. За кулісами бегемотиця Ліна усміхалася представникам ЗМІ, позуючи в басейні, хрумала яблука. Та чомусь на арені ця панянка поводилася скуто — дригала куцим хвостиком і лише один раз розкрила свою хижу пащу. Так-так. Бегемоти — хижі тварини, хоч їх і називають водяними коровами. Цю кралю до столичного цирку привезла група дресирувальників з Молдови. Їй щодня згодовують по 10 кілограм яблук, буряків, капусти. Останній овоч гостя із Європи не дуже шанує. За кулісами поряд з нею тирлуються коні та верблюди. Вони повертаються хвостами до журналістів, а до своїх кураторів лізуть з поцілунками.