Торік серед українських брендів етноодягу помітною була поява проекту «Зерно», ініціатором створення та ідеологом якого є Христина Патик. Наше перше знайомство з пані Христиною відбулося на одному з етнофестивалів. Тоді нашу увагу привернула її енергійність, українське автентичне вбрання і новий бренд одягу «для людей, що прагнуть пізнати свою суть і проростити своє Зерно». 

За час свого відносно короткого існування проект набирає обертів, випускаючи сучасний одяг з акцентом на українському етно, одяг виключно з натуральних тканин, оздоблений народними техніками вишивки та вибійки. «Ми майже все стилізуємо, бо не ставимо собі за мету відтворити конкретну техніку чи візерунок. Сучасний етноодяг має бути не театральним, а ужитковим, зручним. Я у своєму одязі ходжу майже щодня, навіть у джинсах стало якось некомфортно», — поділилася Христина Патик. А ще спеціально для «УК» розповіла про масштабні плани «Зерна», екологічну «природу» бізнесу, актуальність етноодягу й те, як стильно й етнічно вдягнутися взимку. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: 

Кривавий апогей Кавказької війни

Селян — у землю…

Мужність любити Україну

Попри тривале обмеження державного фінансування, колектив Черкаського професійного ліцею рік у рік забезпечує високоякісну підготовку і працевлаштування кваліфікованих робітників. Торік заклад випустив 514 фахівців, цього року — 465. Це найбільша кількість фахівців серед закладів профтехосвіти області. Цього вдається досягти, як розповів директор ліцею Юрій Куліш, завдяки злагодженій високопрофесійній роботі всього колективу. 

Лише за кілька місяців 1944 року, коли НКВС депортував кримських татар, за офіційними радянськими даними, загинуло 16 тисяч цього нечисленного народу. Кримськотатарські дослідники зазначають, що протягом перших років після депортації було знищено 46% кримчан. Днями Верховна Рада визнала такі дії геноцидом кримськотатарського народу. 

Коли потрапляєш до Чорнобильської зони, дізнаєшся, що за площею вона відповідає Люксембургу. «Це вільна територія, — розмірковує Мирослав Слабошпицький, — зі своїм світом, і я — його частина». Майбутні герої режисера працюватимуть в атмосфері співтовариства та в умовах ядерної зими, яка склалася в зоні відчуження. Фільм «Люксембург» він планує завершити до 30-х роковин Чорнобиля, а зняти в жанрі нео-нуар. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Наш лелека на чужих крилах

Від литовського «теремка» — до татарської Росії

Репресована правда «Людоловів» 

У Києві відбулася презентація книжки члена Національної спілки письменників, заступника командира добровольчого батальйону ОУН у 2014 році, голови Української військової організації Бориса Гуменюка «Вірші з війни», виданої у перекладі кримськотатарською мовою. Нагадаю, цю збірку  Держкомтелерадіо висунув на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка.

Знання англійської мови для українців має бути звичним умінням — як, скажімо, користуватися комп’ютером.Заохочувати громадян до її вивчення вже найближчим часом пропонують засновники проекту GoGlobal. Адже знання англійської дає доступ до світових соціальних, економічних, освітніх, медичних та культурних можливостей. 

Нещодавно  Президент Петро Порошенко підписав відповідний Указ «Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні». Тож тепер на загальнодержавному рівні передбачено заходи, що сприятимуть вивченню мови міжнародного спілкування — не лише для школярів та студентів, а й для людей різного віку і професій.

Жити і навчатися в мирних умовах прагнуть усі студенти, а особливо ті, кому довелося рятуватися від війни. Більшість із них разом зі своїми університетами переїхали з Луганська й Донецька на неокуповану територію — щоб здобувати українську освіту.

І хоч переміщеним вишам разом з викладачами і студентством ще доводиться стикатися з окремими проблемами, та навчальні заклади розвиваються, нарощують свої сили, налагоджують матеріально-технічну базу й успішно проводять вступні кампанії. «УК» поцікавився, як живеться нині університетам-переселенцям. 

Війна спричинила появу в нашій державі нової категорії молоді. Кілька десятків тисяч студентів з Донбасу взяли в руки валізи і, переступивши через мотлох безголових ідей, переїхали на територію мирної України здобувати вітчизняну освіту. І студенти, і вищі навчальні заклади, які переїхали до інших регіонів, зіткнулися з численними проблемами. Найболючіші на сьогодні — недостатня забезпеченість гуртожитками та слабка матеріально-технічна база.