Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук десять років поспіль проводить моніторинг стану простору символічної свідомості українського народу. Вивчається ставлення громадян до матеріалізованих і персоніфікованих символів. Серед останніх, як заявив на засіданні круглого столу «Тарас Шевченко — національний символ та моральний авторитет українського народу», організованого Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі спільно з Національним музеєм літератури України, директор інституту Микола Слюсаревський, вивищується Тарас Шевченко. Впродовж усіх останніх років він — єдиний, хто набирає у всіх регіонах понад 50% голосів громадян і символізує Україну. При цьому авторитет Шевченка за десять останніх років зріс на десять відсотків.  

Торік кількість круїзних відвідин Одеської гавані зросла колосально і дуже стрімко. Про це заявив начальник Адміністрації Одеського морського порту Михайло Соколов. Ця гавань традиційно є національним лідером у галузі морського туризму. Так, торік підсумком круїзного сезону стали 106 суднозаходів проти 80 позаторішніх. Зростання становило 20%. При цьому кількість пасажирів, що відвідали Чорноморську Пальміру, зросла ще стрімкіше — на 27%. Загальний пасажиропотік сягнув 90 тисяч. Пояснюється це тим, що до Одеси стали навідуватися більші за розмірами круїзні лайнери: торік завітали 11 «круїзерів», котрі раніше ніколи тут не бували. Серед них гіганти «Constellation» (293 м), «Costa Deliziosa» (290 м) та «Riviera» (238 м).  

Популярний донині телефільм про діяльність групи радянських розвідників, які в роки війни запобігли знищенню Кракова нацистами, вже став кінокласикою. Багатьом відомо, що карколомні пригоди героя серіалу «Майор Вихор» майже з документальною точністю відтворюють реальні події з біографії уродженця Дніпропетровська Євгена Березняка. Втім, у його житті чимало таємниць, про які він зміг розповісти лише в незалежній Україні. 

Що потрібно мандрівникові для щастя? Недороге, але комфортне житло, доступні екскурсії, дешева їжа, від якої не закрутить у животі в непідходящий момент… 
Ось і так званий пішохідний індекс розраховується за розміром бюджету, в який обійдеться один день у місті. Він складається з вартості помешкання в готелі економ-класу або хостелі з хорошою репутацією і зручним розташуванням, двох поїздок громадським транспортом, відвідин однієї міської пам’ятки, трьох недорогих страв, трьох пінт пива або келиха вина.
Сучасний Київ посів друге місце за сукупністю зазначених показників, свідчать результати дослідження, проведеного американським аналітичним порталом PriceofTravel.com. 

У тому, що чимало адміністративних районів країни мають чим привабити туристів, укотре переконався, завітавши до кримської Білогірщини. Відсутність великих промислових підприємств, лісові масиви, розвинене фермерство, багата культурно-історична спадщина — складові розвою тут як внутрішнього, так і іноземного туризму. Як наслідок, надходження до  державної та місцевої скарбниць, робочі місця тощо. Що ж пропонує відпочивальникам ця територія?
Абсолютний чемпіон з відвідування, поза сумнівом, — розташований за кілька кілометрів від райцентру парк левів «Тайган». Це й не дивно, оскільки це перший і єдиний у Європі відкритий зоопарк, де на 32 гектарах вільно почуваються понад 50 царів звірів,  серед яких і альбіноси. А ще тут є сила-силенна інших звірів, і що важливо — інфраструктура: готель, заклади харчування та розваг, навіть колесо огляду. 

Як  у, здавалося б, безнадійних випадках  повернути  дітям радість повноцінного  самостійного руху, «УК» розпитував у керівника наукового відділу патології хребта і суглобів дитячого віку  Інституту патології хребта і суглобів ім. професора М. І. Ситенка Сергія ХМИЗОВА. 

Скромна перукарка, одна з шістдесяти тисяч так званих гренценгерів (тих, хто живе у Східному Берліні, а працює в Західному),  свято переконана: жоден чоловік на неї не зверне уваги. Отак вона існує з манерою поведінки сірої мишки аж до того дня, коли перед нею постає він. 
Йозефа щось дуже приваблює в Інге. Їхні стосунки стають дедалі ближчими. Але подеколи вона дивується  майже ворожості, з якою він сприймає західну музику і Захід загалом. Сама, хоч і глибоко аполітична, помічає: в західній частині рівень життя помітно вищий. Зрештою кохання вирішує все: Інге демонструє свою цілковиту відданість Йозефу. 

Сьогодні прем’єра рубрики «Люди і час». У ній щосуботи розповідатимемо про події, які сталися в дні наступного тижня і позначили свій вплив на розвиток нашої країни і людства загалом. Певною мірою в них відображатиметься особиста думка автора, тож, можливо, не збігатиметься з вашою, шановні читачі. Вважатимемо, що наша ініціатива досягла мети, якщо це стане поштовхом для вас докладніше дізнатися про ту чи ту подію.  

Є вічні цінності і споконвічні інтереси. З часу існування майна і коштів існували й особи, які намагалися ними заволодіти, вдаючись чи то до відкритого грабунку, чи до завуальованих методів на кшталт Остапа Бендера. Про романтичного злодія в літературі, його соціальний феномен ми й почали розмову з Андрієм КОКОТЮХОЮ.
— Пане Андрію, чим пояснити любов читачів до детективів?
— Детектив моделює світ не таким, яким він є, а яким має бути, яким ми хочемо його бачити. Українці консервативні і детективний жанр консервативний, усе відбувається за схемою: злочин, його розкриття і кара. Усі теоретичні праці про детективний жанр сходяться в тому, що в центрі злочину має бути вбивство. Чому? Крадіжка, умовно кажучи, скріпки чи кольє — це все матеріальне, те, що можна пережити, купити, зрештою заробити, а людське життя безцінне. І не важливо, хто жертва — хороша людина чи погана, це завжди трагедія, а зіткнення зі смертю — змога пояснити причини і переглянути шкалу цінностей. Тобто герої детективу перебувають у постійному критичному стані, вони розв’язують певні проблеми і таки докопуються до істини. Отже, хоча б у літературі справедливість торжествує.

Галерея «М-17» з 4 по 16 лютого надала спілці три зали на двох поверхах. Загалом тут експонують роботи останніх років, тому дивує включення до експозиції величного триптиха Людмили Семикіної 1965 року «Легенда про Київ», як і скульптури «Вогонь. Пам’яті Василя Стуса», створеної А. Рибачук і В. Мельниченком у 1980-х. До речі, тут також представлено фотографії, як вони створювали «Стіну пам’яті», знищену в радянські часи. 

Виставка продемонструвала, що ідеологічний чинник не зник, а став багатовекторним. У ньому домінують патріотичний і клерикальний впливи, які сприймаються серцем або шлунком митця.