Сценаристи Григорій Руденко та його співавтор Сергій Косарев (кращий телевізійний сценарист України 2002 року,  володар національної премії «Телетріумф») раніше писали сценарії для українського кіно на замовлення українських телеканалів. На їхньому рахунку, наприклад, два новорічних фільми українського виробництва, знятих у складному комедійному жанрі. Це «Ялинка, кролик, папуга» режисера Андрія Бенкендорфа (2007) та «Дорогі діти» режисерів Олександра Бондаренка та Олександра Даруги (2008). Комедія «Дорогі діти» 2008 року отримала дві премії «Телетріумф». 

Ляльки є майже в кожній оселі. Свого часу вони допомагали нам пізнавати світ, моделювати в грі стосунки. Ляльки закарбували в собі пам’ять про особисте, про свій рід і час. У них втілилась історія та менталітет народу. Ляльки наділяють сакральним значенням, вони уособлюють магічну силу, як, наприклад, ляльки-мотанки. Співак і композитор Андрій Макаревич вважає, що в ляльок є душа і має їх цілу колекцію.
Майстриня Світлана Грибан  знає всі властивості ляльок у сучасній культурі. Вона  створює їх із лляних і конопляних тканин. У знаковому для України Глухові вона розвиває народні традиції оберегів. Їм притаманна складна автентична вишивка або власна інтерпретація етніки. Та дедалі більше часу Світлана приділяє втіленню сучасного бачення ляльки як скульптури з тканини. Вона наділяє її характером і навіть статусом. Її лялькам властиві світлий ліризм унікальності та історичне відчуття сьогодення. В них — втілення жіночого світогляду. 

Його ім’я і творчість не настільки відомі загалу, щоб говорити про спадщину цього письменника як про окрему значущу сторінку в духовному житті України. Однак за талановитістю і неперехідністю вона становить особливу цінність, що непідвладна часові. Тож цілком закономірно останніми роками зріс інтерес як до Георгія Костоправа, так і до його поезій, перекладів, п’єс. 

  Порівняно недавно освіта за кордоном була для українських студентів справою передовсім дорогою. Проте вже кілька років як з’явилася реальна можливість здобути її за досить помірні кошти або й безплатно. Тож старшокласники та їхні батьки дедалі частіше поглядають у бік університетів Європи та Америки. Особливо зважаючи на те, що деякі країни, наприклад Польща та Німеччина, охоче приймають нашу молодь, пропонуючи різноманітні грантові програми та знижки на навчання.  «УК» дослідив, коли треба подавати документи до закордонних вишів, які знання вимагають там для вступу та скільки може коштувати закордонна освіта.

«Виступав якось у клубі сільському при мінус 20 градусів. Клуб не опалювався. Але діти поприходили. Кожне тримало в руках трилітрову банку з окропом і так грілося. Сиділи з банками і слухали», — пригадує Сашко Лірник. Знаменитий український казкар упевнений, що українська казка — і сучасна, й народна — нині дуже затребувана.

Сашко і його колеги вважають, що саме зараз, коли у суспільства «їде дах», коли втрачаються моральні опори, казка має стати тим рятівним кругом, який дозволить нам втриматися на бурхливих хвилях житейського моря. Але попри таку потрібність донести казку до слухачів, читачів, глядачів дуже складно. Чому? Про це відомі казкарі і видавці недавно розповіли журналістам. Також говорили про що і про кого пишуть сучасні казкарі та як сприймаються нині традиційні казкові сюжети.

Час від часу суспільство шокують повідомлення про смертність школярів на уроках фізкультури. Причина одна: зупинилося серце. При цьому і рідні, й однолітки стверджують, що скарг у загиблого не було.  Після поглибленого обстеження з’ясовується, що трагедія трапилася через відсутність вчасної якісної діагностики прихованих захворювань. На жаль, таких стає дедалі більше. Вчені-кардіологи вважають, що тенденції захворювань серцево-судинної системи, які прогресують, загрожують національній безпеці країни. Однак хворобу мало констатувати. Їй треба запобігати. Про зусилля в цьому напрямі Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова розповідає  головний лікар Сергій СІРОМАХА. 

Серед робіт відомого українського скульптора  Івана Кавалерідзе чи не найдосконаліший проект пам’ятника  Т. Шевченкові для Дубна. Втім, про нього мало відомо навіть у колі фахівців. Бо коток радянської дійсності  прочовгав по ньому, як і по долі самого митця.
Однак роки української незалежності та наявні у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному матеріали дають змогу воскресити істину.
...То було влітку 1941-го. У скверику навпроти мальовничого Дубенського замку стояло троє чоловіків: один старший і двоє молодших. Молодші говорили про те, як було б доладно, якби на цьому високому місці стояв пам’ятник Тарасові Шевченку. Один із молодших запально мовив: «Погляньте, Іване Петровичу, який звідси відкривається краєвид! Це ж якраз тут, певно, і зупинявся Тарас, як мандрував нашою Волинню!»

В Америці та країнах Європи вже не один десяток років працюють саме сімейні лікарі, і користь від такого підходу до лікування доведено на практиці. Нині зарубіжний досвід впроваджують і в Україні, зокрема у столиці. Про те, що така практика себе виправдовує, кажуть і пацієнти, і лікарі амбулаторії сімейного типу, яка нещодавно запрацювала в Дарницькому районі Києва. 
В уряді неодноразово наголошували, що завдання медичної реформи — зробити медицину доступною.
Тож торік відбулися значні зміни в системі охорони здоров’я м. Києва на первинному рівні. Так, продовжено роботу щодо відкриття амбулаторій лікарів сімейної медицини в районах Києва: у листопаді в Дарницькому районі столиці відкрито нову амбулаторію лікарів сімейної медицини. До речі, жоден з тих медичних закладів, які функціонували в районі, не припинив свою роботу. Заплановане відкриття ще двох амбулаторій у Голосіївському і Деснянському районах столиці. Загалом розвиток мережі амбулаторій, за словами столичних посадовців, дасть можливість покращити доступ пацієнтів до лікаря, а лікарів — до пацієнтів.

Уперше гоголівського «Вія» екранізували 1909-го — у довідниках ця німа короткометражка Василя Гончарова фігурує як перший російський фільм жахів. Згодом до уваги кіноманів було запропоновано ще кілька версій класичного твору: сучасний глядач його асоціює, безумовно, з однойменним фільмом Георгія Кропачова та Костянтина Єршова, головні ролі у якому виконали  Леонід Куравльов і Наталія Варлей.

Днями цей список збагатився ще однією позицією. Свого «Вія» у 3D, до виробництва якого долучилися Україна, Росія, Чехія, Німеччина, Великобританія, США, презентував режисер Олег Степченко. Серед чинників, які гарантують стрічці особливе місце в кіногоголіані, її вартість: бюджет «Вія» становить 26 мільйонів доларів. 

Серед художніх колективів, які вже впродовж десятиріч гідно репрезентують Україну та її пісенну культуру, на одному з чільних місць — знаменитий Поліський академічний ансамбль пісні і танцю «Льонок», яким з 1970 року беззмінно опікується Іван Сльота. Завдяки його таланту і подвижництву Житомир справедливо входить до нечисленного, на жаль, переліку пісенних столиць нашої країни, що стали форпостами української мови і культури.