Мабуть, твердження, що ефективність державного управління  найбільшою мірою залежить від рівня підготовленості до роботи кадрів, не потребує додаткових аргументів. Тому питання про те, наскільки система державної служби в Україні відповідає викликам часу та що робиться для покращення підготовки управлінських кадрів, належать нині до найбільш актуальних. Саме з цього ми почали розмову з президентом Національної академії державного управління при Президентові України  Юрієм КОВБАСЮКОМ.

Справді: нашого цвіту — по всьому світу. В цьому вкотре можна було переконатися у колишній залі столичної міськради, де відбулося відкриття VIII Міжнародного Конгресу україністів, приуроченого до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Тут зібралися представники багатьох високих інституцій нашої країни, понад 700 закордонних і вітчизняних науковців. Чергова зустріч стала можливою завдяки організаторській підтримці Національної академії наук, Міністерства культури, Національного університету імені Тараса Шевченка та Міжнародної асоціації україністів. 

«Земля, яку сходив Тарас малими босими ногами. Земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами» (Максим Рильський) — від столиці України недалеко. А щоб дістатися землі, яку сходив Великий Кобзар у засланні, після чого йому лишилося прожити менш як чотири роки, пройти його слідами й повернутися у Київ, Микола Хрієнко подолав 9228 кілометрів. І 24 дні (з 12 вересня по 5 жовтня) перебував у авторській журналістській експедиції за маршрутом неволі Тараса Шевченка на чужині, яка тривала для поета 10 років 3 місяці 27 днів: у Росії за Уральським хребтом (Оренбург і Орськ) з 9 червня 1847 року по 3 жовтня 1850-го; в Казахстані, куди добирався поет із 3 по 17 жовтня від Орської фортеці до Новопетровського укріплення (нині там місто Форт-Шевченко) на півострові Мангишлак, де прожив до 1 серпня 1857 року.  

На XVIII Міжнародній учнівській астрономічній олімпіаді, яка недавно відбулася у Вільнюсі за участі 89 школярів з 18 країн, наші юні Коперники взяли повний комплект: «золото», «срібло» і три «бронзи». 
За переможними результатами серед олімпіадних базових дисциплін астрономія посідає на Прикарпатті провідне місце — друге після економіки. Певно, дається взнаки добра аура колись потужної, а нині зруйнованої астрономічної обсерваторії на знаменитій горі Піп-Іван. Принаймні кілька років поспіль збірна команда України на міжнародних «зоряних» олімпіадах не обходиться без Івано-Франківської області. Торік честь нашої держави у південнокорейському місті Квантжу захищали одразу троє прикарпатських учнів: Арсен Масляк, Андрій Лупа та Іван Ільницький. А цього року в Литві продемонстрував високі знання Ярослав Ерстенюк.

Позмагатися у поглиблених знаннях з географії до індійського міста Масур приїхали школярі з 27 країн. Українську команду представляли четверо дівчат із Криму, Волинської та Львівської областей, а також із Києва. Кожна з них ішла до власної та командної перемоги. Але поповнити скарбничку нагородами вдалося лише киянці Анастасії Сидоренко, що здобула «золото» і «бронзу», і кримчанці Олені Чигодаєвій — дві бронзові медалі. 
Згідно з програмою олімпіади, учні виконували теоретичні і практичні завдання з геології, гідрології та метеорології, а також астрономії. «Завдання для мене не були складними, вони просто ділилися на ті, які я знаю, і які ні, — розповіла Олена. — Я рада такому результату. Адже їхала туди без якихось великих планів на перемогу, бо розуміла: зберуться на олімпіаді найсильніші».

 У столичному Палаці «Україна» відбувся сольний концерт заслуженої артистки України, солістки Національної філармонії Ольги Чубаревої. Він зібрав повний аншлаг. Зважаючи на низку причин, ця подія залишиться унікальною в історії вітчизняного вокального виконавства.
Початок концерту вразив глядачів режисерською винахідливістю. Вкрай вишукане світло та хореографія зробили свою справу. До того ж живий голос співачки звучав «за кадром», виконуючи попурі з відомих класичних мелодій. Надалі глядачів вразили виступи вправних танцівників. Вів концерт його режисер-постановник Петро Мага, який згодом навіть співав дуетом з уславленою співачкою. Серед її партнерів того вечора виступили також Павло Зібров, Віктор Павлік, Олег Шак та інші майстри мистецтв. Словом, несподіваних вражень не бракувало! Тим більше, що світло й інші постановчі ефекти були, без перебільшення, віртуозними.

Зачувши прізвище цього співака, більшість шанувальників пісні відразу згадують славнозвісну «Смереку» або «Малиновий дзвін». Хоч частина слухачів надають перевагу таким шлягерам, як «Час рікою пливе» чи «Галина». Дехто з ностальгією пригадує «Танець на барабані», «Дівчина з квартири 45», «Ромашка біла». Одне слово, у кожного в душі власний хіт цього талановитого і харизматичного виконавця.
Віддаючи належне співакові, все-таки варто звернути увагу на своєрідність його позасценічної репутації. Чомусь вважається, що артист тримається осторонь журналістів, неохоче відгукується на автограф-сесії тощо.

Кажуть, що мода як така зникла. Є карнавал життя, є корпоративний дрес-код і природне бажання новизни в чоловіків та жінок. Потужна багатомільярдна індустрія фешн паразитує на цих чинниках.
Тиждень моди показав, що цінова політика наших дизайнерів досить варіативна. В кулуарах фешн-фахівці коментували вартість пальта в шоу-румі. 16 тисяч гривень за витвір молодого дизайнера. Звісно, до свого бренда йому ще рости й рости. Зрозуміло, що авторські речі коштують недешево. До їхньої ціни входять розробка дизайну з новим кроєм, вартість тканини, час на ручну роботу, амбіції та інші розцінки, знайомі будь-якому підприємцю в Україні.

Навряд чи хтось стане заперечувати, що у Другій світовій війні держави антигітлерівської коаліції перемогли не Німеччину, а нацизм. Не менш очевидно, що в лавах тих, хто воював на боці Гітлера, далеко не всі були нацистами. Отож цілком закономірно, що в нащадків гітлерівських солдат ставлення до минулого двояке — з одного боку, нікуди не дінешся від історичної правди, а  з другого — йдеться про їхніх батьків і матерів. Саме тому трисерійний німецький фільм, який, за версією впливового видання «Шпігель», заслуговує на звання «культурна подія року», дістав влучну назву «Наші матері, наші батьки». З часу його виходу на екрани у квітні цього року кінокартину лише в Німеччині і Австрії  переглянули понад 20 мільйонів глядачів, тимчасом як Польща і Росія відреагували на його появу офіційними протестами, а впливові видання Великобританії  назвали серіал «спробою ревізії історії Третього рейху». 

Режисер Михайло Резнікович відчув актуальність дебютної п’єси Івана Тургенєва «Нахлібник», написаної 1848 року. Як відомо, всі три п’єси письменника царська цензура заборонила. Його твори були лакмусом щодо європейської налаштованості громадянина Російської імперії.
«Нахлібника» обрав для бенефісу великий Михайло Щепкін, але вийти на сцену в ролі Кузовкіна йому дозволили лише в 1862 році, коли скасували кріпацтво. До якого викривлення свідомості та стосунків воно призводило, Тургенєв відчув у своїй сім’ї. Його мати пройшла через роки принижень і, коли отримала великий спадок, сама стала зразковим деспотом щодо кріпаків і рідних.