Родичі привезли до клініки 52-річну киянку із задавненим онкологічним захворюванням  майже без надії на успішний результат. Навіть закордонні медики відмовилися її оперувати. У «Борисі» за скальпель узявся хірург з досвідом роботи у клініці Шалімова та практикою в Німеччині Юрій Лівшиць.

— Дякувати Богові, — згадує той день Юрій Зіновійович, — надзвичайно складна операція пройшла успішно. Нині пацієнтка проходить протипухлинну терапію, її стан стабільний. 

«12 раундів до мети» — з такою назвою в Сумах презентовано книжку відомого українського боксера Тараса Шелестюка. Завдяки гучним перемогам на європейському та світовому рівнях ім’я цього спортсмена добре знають численні шанувальники рингу. Однак недавно він постав перед земляками не як майстер шкіряної рукавички, а як автор обсягової книжки. Про це розмова з кореспондентом «УК». 

Засідання Громадської гуманітарної ради Президент Віктор Янукович присвятив відзначенню у 2014 році 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. «Я дуже задоволений, що підготовка до цієї дати перетворилася на всенародний рух, вийшла за рамки планів діяльності урядовців і чиновників», — заявив глава держави.

Водночас він доручив Міністерству закордонних справ та Міністерству культури пришвидшити підписання спільних планів заходів щодо відзначення міжнародною спільнотою 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. А  МЗС, зокрема, — привести у належний стан пам’ятки, пов’язані з ім’ям Кобзаря в Росії, Литві, Казахстані тощо, включити до програми державних візитів в Україну відвідання шевченківських місць. 

«Поряд з вами солов’ї мовчать. Солов’ям нема чого додати… Солов’ї мовчать. Лише земля вашу пісню слухає з любов’ю!» — це рядки з вірша полтавської поетеси Марії Бойко, які вона присвятила незабутній, справді народній співачці Раїсі Опанасівні Кириченко. «Берегиня української пісні», «Наша Чураївна», «Наша Козачка» — шанобливо називали її за життя вдячні земляки, коли, затамувавши подих, слухали її дивовижної краси і сили голос. У ці осінні дні Героїні України, лауреатові Шевченківської премії, повному кавалеру ордена княгині Ольги, народній артистці України Раїсі Кириченко виповнилося б 70 років. Наш співбесідник — людина, яка дружила і творчо співпрацювала з родиною Кириченків, генеральний директор полтавської облдержтелерадіокомпанії «Лтава» Микола Ляпаненко.  

Людство в усі часи шукає свого героя, бо завжди прагне до ідеалу. Нам нудно без кумирів. Нам важко без поводирів. Саме тому мистецькі твори, присвячені героям, особливо реальним, які увібрали в себе ознаки часу, привертають увагу і стають популярними.
Гадаю, така доля очікує і на кінофільм Анджея Вайди «Валенса. Людина надії». І не тільки в Польщі, бо Лех Валенса без перебільшення став «батьком» нової Європи, яка народилася, звільнившись з-під радянського чобота. Не випадково ця картина висунута Польським інститутом кіномистецтва на «Оскар» у номінації «Краща робота іноземною мовою».

В  Успенському соборі Києво-Печерської лаври, де помістили святиню, молебень відправили керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської митрополії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел. 

У Запорізькому міжобласному центрі відновної хірургії кісток і суглобів 9-ї міськлікарні  після важкої, але успішної операції з реплантації кисті  проходить реабілітацію 51-річний Ігор Лебідь.

Чоловік два місяці тому  потрапив у халепу — його рука потрапила у верстат і гостре лезо геть відрубало кисть.

— Я був при свідомості, і коли побачив, що стало з моєю рукою, вирішив, що бути мені інвалідом, — згадує пацієнт. — Але коли на ранок побачив руку після операції, у душі зажевріла надія. 

Лікар від Бога, розважлива й інтелігентна, завжди доброзичлива й безкорислива — так відгукуються колеги й пацієнти про лікаря-гастроентеролога Євдокію Вакуленко. Заслуженого професіонала не обійшли нагороди. Чергову нещодавно вручали в Київській обласній раді. Там і відбулася наша розмова.

—  Євдокіє Пилипівно, приємно нагороди отримувати?

— Звісно. За свою багаторічну роботу отримала їх чимало, але втішно, що знову згадали. Ось вручили іменний годинник і грамоту.   

У столичній галереї су часного мистецтва «Триптих Арт» відбулася пер сональна виставка Ган ни Криволап «Обрії». Цьо го разу київська художниця представила живописні пейзажі, створені протягом 2013 року в Сараєво.
Боснійські мотиви Криволап відрізняються ре тельно вибудуваним колоритом. Відчувається, що художниця не ставила собі за мету копіювати кольори з натури, а намагалася забарвити побачені куточки боснійської столиці по-своєму. Кожна з робіт має відбиток певного (щоразу іншого) емоційного стану художниці. Ганна вдивлялася в сараєвські пейзажі в різну пору доби, за різної погоди. Є кілька рис, що об’єднують ці роботи. Авторка милується дахами старих будиночків.  Час від часу ми помічаємо величний гірський краєвид, а інколи мінарет, що одиноко височіє над дахами. Характерно, що художниця написала «місто в чистому вигляді», не впустивши до його простору жодної людської постаті. 

Переступивши поріг квартири Зареми Молла, опиняєшся у ляльковому світі. Ось казкова Шахерезада, а поруч з нею жіночка, що веде дівчинку за руку, там молода мама, яка притискає до себе сина. На кожній поличці герої, що мають власний характер та неповторні риси обличчя. «Це і не дивно, — каже мама майстрині Ельміра Хайруллаєва. — Донька створює свої образи з людей, яких зустрічає у житті, тому вони не схожі одне на одного. Ось дивіться, жінка в українському костюмі — це моя знайома Калина Іванівна».